Справа № 219/7418/20
Провадження № 2/219/2634/2020
09 листопада 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Чубикало О.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користуванням житловим приміщенням, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що вони є співвласниками вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 серпня 2006 року. Відповідач ОСОБА_3 деякий час з ними проживав та зареєстрований в квартирі, але фактично не проживає в вказаній квартирі з січня 2016 року, оскільки виїхав до РФ, де має намір постійно проживати. Відповідач не знімається з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, що перешкоджає позивачам вільно користуватись та розпоряджатись належним їм майном, створює перешкоди в оформленні субсидії та змушує нести додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг. У зв'язку із цим позивачі змушені звернутися з вказаним позовом до суду для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. До суду від них надійшли заяви, згідно яких вони просили розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с.31,32).
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.
З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач та її представник не заперечували.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 серпня 2006 року, виданого Відділом з реформування управління та утримання житлового фонду Артемівської міської ради, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної, сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.14).
Відповідно до довідки від 28.07.2020 року, виданої керівником ОСББ «Ювілейна,109», за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - власник; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - донька; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зять (а.с.13).
На запит суду щодо реєстрації відповідача, першим заступником міського голови Савченко Т.М., повідомлено, що за даними реєстру Бахмутської міської об'єднаної громади місце проживання фізичної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано з 16.03.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).
Згідно акту від 28.07.2020 року, затвердженого головою правління ОСББ « Ювілейна, 109», складеного комісією у складі бухгалтера ОСОБА_4 та паспортиста ОСОБА_5 , перевіркою паспортного режиму за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , 1961 року народження, ОСОБА_2 , 1989 року народження, ОСОБА_3 , 1987 року народження, але ОСОБА_3 за вказаною адресою фактично не проживає з 2016 року по теперішній час, що підтвердили сусіди ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.12).
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено у ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому, право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як зазначено в ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , не проживає.
Як вбачається з листа в.о. начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (від 07.09.2020 року № 20931/201/01-2020) згідно обліків Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу чинення йому перешкод з боку будь - якої особи щодо недопущення його до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався (а.с.29).
Відповідно до листа в.о. головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м.Бахмут» від 07.09.2020 року № 5801, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 06.08.2019 року по 06.08.2020 року за медичною допомогою не звертався, у списках санпропускників та травмпункту не значиться, за даними пункту централізованої видачі лікарняних листків КНП «БЛІЛ м.Бахмут» (як по поліклініці, так і по стаціонару) не числиться, на психоневрологічному обліку не перебуває, медична документація відсутня (а.с.30).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачами були обґрунтовані обставини, на які вони посилались як на підстави своїх вимог.
Судом достовірно встановлено, що відповідач не проживає у спірній квартирі з грудня 2016 року, нею не користується, витрати, пов'язані з оплатою квартири та комунальних послуг не сплачує, а тому суд визнає відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 334, 346, 383, 386 ЦК України суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Також позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М.Лапченко