Справа № 219/7048/20
Провадження № 2-а/219/69/2020
09 листопада 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
судді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Чубикало О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмут Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинського Володимира Олександровича, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, згідно якого визнати дії інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинського В.О. незаконними, скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 11 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, справу закрити за відсутністю складу правопорушення.
В обґрунтування позову вказує, що він 11 липня 2020 року о 09.51 годині у місті Краматорську по вул. О. Тихого рухався на автомобілі марки RENAULT д/н НОМЕР_1 зі швидкістю 50-55 км/год., його зупинив працівник поліції та склав постанову про адміністративне правопорушення, в якій зазначив, що згідно показань радару позивач їхав зі швидкістю 81 км/год., тобто перевищив швидкість на 31 км/год., хоча він рухався зі швидкістю не більше 55 км/год. Інспектором було винесено постанову про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) та накладено штраф в сумі 255 грн. Вважає, що постанова відносно нього винесена безпідставно, оскільки згідно ч.1 ст.122 КУпАП водії транспортних засобів притягуються до адміністративної відповідальності при перевищенні ними встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год., а він рухався зі швидкістю 50-55 км/год., тобто в його діях відсутні ознаки правопорушення. Зазначає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Як виходить з назви постанови, яка була винесена відносно нього - «про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», правопорушення не було зафіксовано в автоматичному режимі, що виключає можливість не складання протоколу. Крім того, він одразу оспорив допущене порушення і адміністративне стягнення (про що зазначив у постанові), тому відповідач був зобов'язаний скласти протокол. Вказує, що коли йому пред'явили показання, які були зафіксовані технічним приладом (лише одно фото), на ньому було зафіксовано два автомобіля, що виключає можливість з'ясування швидкості руху кожного з них. Вважає, що це свідчить про фальсифікацію даних, на підставі яких щодо нього було винесено дану постанову. Всі його пояснення щодо відсутності в діях складу правопорушення були ігноровані інспектором та в жодній мірі не прийняті до уваги при винесенні постанови від 11 липня 2020 року по справі про адміністративні правопорушення, що підтверджує її незаконність та необґрунтованість. Крім того, під час розгляду на місці події обставин даних матеріалів ним було заявлене клопотання про перенесення їх розгляду на іншу дату, яке відповідачем не було вирішено, чим порушено його право на захист. На підставі цього вважає, що постанова від 11 липня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення відносно нього є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
30.07.2020 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області провадження у справі було відкрите, судовий розгляд провадиться за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
17.08.2020 року від відповідача - інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинського В.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, проти задоволення позовних вимог заперечував з наступних підстав.
Вказав, що під час несення служби 11.07.2020 року в м. Краматорськ на вул. О.Тихого біля будинку 126 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000744) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме - водій транспортного засобу RENAULT LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 81 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 31 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Після цього було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Він підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, після цього попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, ним було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено стягнення в розмірі 255 грн. В постанові зазначено, що вимірювання швидкості руху здійснювалося за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС000747. Вказує, що відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, позивач поставив свій підпис та отримав її копію. Щодо правомірності притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності та правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, пояснив, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб та номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 200-800 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Стосовно твердження позивача про необхідність складання протоколу, вказав, що ч. 1 ст. 222 КУпАП наділяє працівників органів Національної поліції повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і у сфері дорожнього руху, до яких відноситься ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того, ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачає випадки, коли протокол не складається. Пунктом 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 визначає, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 виноситься поліцейськими на місці вчинення адміністративного правопорушення. Частина 5 ст. 258 КУпАП передбачає якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Тобто, поліцейський правомірно виніс постанову, і не повинен був складати протокол, навіть у разі оскарження правопорушення та стягнення. Стосовно твердження позивача про порушення з боку інспектора його прав на захист внаслідок не вирішення заявленого клопотання про перенесення розгляду справи, зазначив, що дійсно, позивачем було подано клопотання про перенесення розгляду справи, яке в свою чергу, було долучено до матеріалів справи. Зазначене клопотання містить лише вимогу ОСОБА_1 перенести розгляд справи, а також бажану дату розгляду. Жодної вагомої підстави для перенесення розгляду справи, у тому числі: для надання часу для реалізації права на захист, для отримання правової допомоги, для пошуку захисника тощо, дане клопотання не містить. Клопотання, заявлені в ході розгляду справи вирішуються поліцейським, уповноваженим розглядати справу. Дане клопотання було відхилене, оскільки жодної обґрунтованої підстави для його задоволення встановлено не було. До того ж частиною 1 статті 277 КУпАП встановлено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (а.с.26-31).
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
01.10.2020 року позивач ОСОБА_1 надав до суду заперечення на відзив, згідно яких зазначив, що доказом вчинення правопорушення в даному випадку є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Але коли йому пред'явили показання, які були зафіксовані технічним приладом (лише одне фото), на ньому було зафіксовано два автомобіля, що виключає можливість з'ясування швидкості руху кожного з них. Вважає, що це свідчить про фальсифікацію даних, на підставі яких було винесено постанову. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що фотографування проводилось лазерним вимірювачем швидкості та додає експертний висновок від 27.09.2018 року та додаток з номерами зразків обертів, на які розповсюджується дія експертного висновку, однак під час складання постанови про притягнення до адміністративній відповідальності йому не було повідомлено: номер пристрою, яким робилось фотографування та вимірювання швидкості як серійний так і інвентарний; у постанові про притягнення до адміністративній відповідальності також не вказано номер пристрою, яким робилось фотографування та вимірювання швидкості як серійний так і інвентарний; висновок експерта датовано 27.09.2018 року зі строком дії до 27.09.2021 року, однак, до даного експертного висновку немає додатків, з чого не можливо зрозуміти чи відноситься вказаний перелік зразків пристроїв, якими робилось фотографування та вимірювання до даної експертизи; у експертному висновку не вказано термін проходження перевірки даних пристроїв якими робилось фотографування та вимірювання на їх відповідність ДСТУ (а.с.53-54).
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Судом достовірно встановлено, що постановою інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинського В.О. серії ДПО 18 № 786057 від 11.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень (а.с.7).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідач - інспектор взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинський В.О. вказує, що 11.07.2020 року в м. Краматорськ на вул. О.Тихого біля будинку 126 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000744) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме - водій транспортного засобу RENAULT LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 81 км/год., перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 31 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Позивач не оспорює місце та час події та вказує, що 11 липня 2020 року о 09.51 годині у місті Краматорську по вул. О. Тихого він рухався на автомобілі марки RENAULT д/н НОМЕР_1 зі швидкістю 50-55 км/год., його зупинив працівник поліції та склав постанову про адміністративне правопорушення, в якій зазначив, що згідно показань радару позивач їхав зі швидкістю 81 км/год., тобто перевищив швидкість на 31 км/год., хоча він рухався зі швидкістю не більше 55 км/год.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
На підставі викладеного, суд зазначає, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Таким чином, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно КУпАП.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
За матеріалами справи швидкість вимірювалась приладом TruCam 000744. На підтвердження обставин справи інспектором до відзиву на позовну заяву додано фотознімок з приладу TruCam ТС000744, скріншот з відеоматеріалу приладу TruСam та оптичний диск з записом з місця події (а.с.32-41).
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Надані інспектором матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено судом шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Суд зауважує, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Суд зазначає, що згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Позивач вказує, що під час розгляду на місці події обставин даних матеріалів ним було заявлене клопотання про перенесення їх розгляду на іншу дату, яке відповідачем не було вирішено, чим порушено його право на захист.
Відповідач - інспектор взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинський В.О. вказує, що дійсно, позивачем було подано клопотання про перенесення розгляду справи, яке в свою чергу, було долучено до матеріалів справи. Зазначене клопотання містить лише вимогу ОСОБА_1 перенести розгляд справи, а також бажану дату розгляду. Жодної вагомої підстави для перенесення розгляду справи клопотання не містить. Також під час перегляду відеофайлів, доданих до відзиву, можливо встановити, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 не зазначив інспекторові про необхідність скористатися правовою допомогою. Дане клопотання було відхилене, оскільки жодної обґрунтованої підстави для його задоволення встановлено не було.
З матеріалів справи та відеозапису з бодікамери патрульного поліцейського вбачається, що під час розгляду справи позивач заявив клопотання про відкладення розгляду на іншу дату, повідомив про дію карантину, вказав, що наразі перебуває у відпустці.
Однак, відповідачем не вжито жодних дій щодо розгляду вказаного клопотання.
Суд зазначає, що загальновідомим є той факт, що з березня по серпень 2020 року на території України, зокрема Донецької області та міста Краматорськ діяли жорсткі карантинні заходи встановлені з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Між тим, відповідач під час розгляду вказаного клопотання позивача про відкладення розгляду справи, залишив поза увагою вказані обставини, чим порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності приймати учать у розгляді справи та здійснювати свій захист, а тому було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Вимоги п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід розглядати як конкретний аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції, що передбачає право мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є "необхідним" для підготовки основного розгляду справи. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи. Обмеження зазначених прав є порушенням п. 3 ст. 6 Конвенції, взятого в поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції.
Таким чином, відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст. 268 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Щодо вимог позивача про визнання дій інспектора по складанню постанови про адміністративне правопорушення незаконними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Тобто, інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача, оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Те, що позивач не погоджується з поставленим йому з провину порушенням ПДР не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оскільки, у ч.3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, то суд дійшов висновку, що суд не має визначених законом підстав визнавати дії інспектора поліції щодо складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправними.
А тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання дій інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинського В.О. незаконними.
При цьому, зважаючи на викладене та встановлені судом обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині скасування постанови серії ДПО18 № 786057 від 11.07.2020, яка винесена інспектором взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинським В.О. відносно позивача про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення вимог ч.1 ст.122 КУпАП
На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
А тому суд вважає, що також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, але прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, судом перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд має право визнати незаконними і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 421 грн. При цьому згідно Закону України «Про судовий збір» позивач мав би сплатити за подачу цього позову 420 гр. 40 коп. Отже, суд присуджує позивачеві відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, які підтверджені квитанцією про сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 420 гр. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 19, 20, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 9, 122, 245, 251, 254, 258, 280, 283, 288, 289 КУпАП, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинського Володимира Олександровича, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДПО 18 № 786057 від 11.07.2020 року, яка винесена інспектором взводу № 2 роти № 3 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Кишинським Володимиром Олександровичем, відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення вимог ч.1 ст.122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч.1 ст.122 КУпАП закрити.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420 гр. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Лапченко
09.11.2020