10 листопада 2020 р.Справа № 440/713/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Судді-доповідача: Донець Л.О.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 по справі № 440/713/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подало апеляційну скаргу, у якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно положень ч. 3 ст. 121 КАС України розгляд клопотання проведено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За матеріалами справи, рішення Полтавського окружного адміністративного суду прийнято 10.04.2020.
Скаржник, звернувшись з апеляційною скаргою 16.10.2020, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті, порушує встановлені законом строки звернення до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, скаржник зазначає, що отримав копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду 07.10.2020 та просить застосувати положення ч. 2 ст. 295 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що застосування ч. 2 ст. 295 КАС України є неможливим, оскільки матеріали справи не містять та заявником не надано доказів щодо отримання копії рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 по справі № 440/713/20 саме 07.10.2020.
Крім того, колегія суддів зауважує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/713/20 датується 10.04.2020, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене 21.04.2020, проте з апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України звернулось лише 16.10.2020, тобто поза межами строків для апеляційного оскарження.
За цим, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в клопотанні обставини не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04. 2008) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення «Устименко проти України» випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав, Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та дійшов до висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Колегія суддів зауважує, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність встановлених законом підстав для поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, а тому, подане клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 121, 287, 295, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 по справі № 440/713/20 - відмовити.
Визнати неповажними вказані у клопотанні причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 по справі № 440/713/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Донець Л.О.
Судді Макаренко Я.М. Кононенко З.О.