05 листопада 2020 р.Справа № 520/4892/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.08.20 року по справі № 520/4892/2020
за позовом ОСОБА_1
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) , Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними , зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність та дії суб'єкта владних повноважень: Головного управлінь державної Казначейської служби України у Харківської області вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947, та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Код ЄДРПОУ 43315445, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, щодо не виконання вимог Закону України «Пре гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 та повернення без виконання і перешкоджання виконанню судових рішень за Виконавчим провадженням № 59087643 щодо виконання ухвали Ізюмського міськрайонного суду у справі провадження 6/623/12/2019 від 1 лютого 2019 року про залучення у справі правонаступника померлої особи та Рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010 року (№623/1177/13-а), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.09.2011р.(первинно набрало законної сили 10.09.2011) та зміненого після неодноразового перегляду справи зі зміною законодавцем судової юрисдикції, за позовом Задніпровського до управління ПСЗН Ізюмської РДА про зобов'язання здійснити соціальні виплати, як первинного основного рішення у справі незважаючи на неодноразовий розгляд справи і зміни задоволених заявлених позовних вимог постановою суду від 15.04.2013 року, згідно діючого законодавства (зі зміною юрисдикції) на час розгляду та визнати незаконними рішення суб'єктів владних повноважень про повернення без виконання судового рішення що обов'язкове до виконання;
- зобов'язати - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), Код ЄДРПОУ 43315445, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, виконати вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 прийняти до виконання, сформувати відповідний пакет документів та передати актом приймання передавання до Головного управління державної Казначейської служби України у Харківської області , код ЄДРПОУ 37874947, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, судові рішення за Виконавчим провадженням № 59087643 щодо виконання ухвали Ізюмського міськрайонного суду у справі _№ 2-1047/2010 провадження 6/623/12/2019 від 1 лютого 2019 року про залучення у справі правонаступника померлої особи та Рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010 року за позовом Задніпровського до управління ПСЗН Ізюмської РДА про зобов'язання вчинити дії; залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.09.2011 р. і набрало законної сили 10.09.2011 року, як первинного основного рішення у справі незважаючи на неодноразовий розгляд справи та зміни задоволених заявлених позовних вимог постановою суду від 15.04.2013 року, згідно діючого законодавства на час розгляду;
- зобов'язати - Головне управління державної Казначейської служби України у Харківської області, код ЄДРПОУ 37874947, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, виконати вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 та прийняти від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Код ЄДРПОУ 43315445, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, та прийняти до виконання відповідний пакет документів актом приймання передавання судові рішення за Виконавчим провадженням № 59087643 щодо виконання ухвали Ізюмського міськрайонного суду у справі_№ 2-1047/2010 провадження 6/623/12/2019 від 1 лютого 2019 року про залучення у справі правонаступника померлої особи та Рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010 року за позовом Задніпровського до управління ПСЗН Ізюмської РДА про зобов'язання вчинити дії; залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.09.2011р. і набрало законної сили 10.09.2011 року, як первинного основного рішення у справі незважаючи на неодноразовий розгляд справи та зміни задоволених заявлених позовних вимог постановою суду від 15.04.201З року, згідно діючого законодавства на час розгляду, та включити/відновити до прикладного програмного забезпечення Реєстр Рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2- 1047/2010 за позовом ОСОБА_2 до управління ПСЗН Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання вчинити дії та ухвалу Ізюмського міськрайонного суду 1 лютого 2019 про залучення у справі правонаступника померлої особи, за первинно поданою заявою;
- допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вбачає порушення своїх прав в тому, що протягом тривалого часу суб'єкти владних повноважень, всупереч Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, не виконують рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010, на виконання якого ухвалою Ізюмського міськрайонного суду у справі № 2-1047/2010 від 1 лютого 2019 року, ОСОБА_1 залучено як правонаступника померлого позивача ОСОБА_2 (чоловіка ОСОБА_1 ). Позивач вважає, що суб'єктами владних повноважень ОСОБА_1 , як правонаступнику померлого позивача по справі № 2-1047/201 ОСОБА_2 , з 2010 року створюються перешкоди для примусового виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010 шляхом прийняття незаконних рішень про повернення без виконання вказаного судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), 2) Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що вважає дії органів влади протиправними та такими що не відповідають Закону, порушують гарантії передбачені Законами і Конституцією України, та оскаржую в судовому порядку.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - ЗУ) від 05 червня 2012 року № 4901, який набрав чинності 01 січня 2013 року.
Позивач наголошує, що ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2019 року номер справи 2- 1047/2010 номер провадження 6/623/12/2019 залучено на стадії виконання рішення суду правонаступника померлої особи - ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
У справі № 2-1047/2010р. за позовом ОСОБА_2 до Управління ПСЗН Ізюмської РДА про зобов'язання здійснити соціальні виплати, рішенням суду від 01.09.2010 у справі №2- 1047/2010 року позов задоволено.
Рішення суду від 01.09.2010 залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05.09.2011 р., набрало законної сили 10.09.2011 р., згідно діючої процесуальної норми на час розгляду справи. Тобто, судове рішення набрало законної сили.
Більше того, на виконання рішення суду від 01.09.2010 Ізюмським міськрайонним судом було видано виконавчий Лист №2-1047/2010 від 10.10.2011, який 12.10.2011 подано до органу ДВС Ізюмського МРУЮ, та отримано 13.10.11.
Позивач звертає увагу, що в подальшому, справа за поданим у березні 2010 року ОСОБА_2 адміністративним позовом до суду, розглядалася неодноразово про що і зазначає суд у постанові від 15.04.201 Зроку.
Також і Вищий адміністративний суд переглядаючи за касаційною скаргою боржника рішення суду першої інстанції від 01.09.2010 та апеляційного суду від 05.09.2011 року, зазначає про залишення без змін апеляційною інстанцією рішення суду 1-ої інстанції, однак знайшов підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто, справи за адміністративним позовом поданим у березні 2010 року ОСОБА_3 до суб'єкта владних повноважень.
Як слідує, первинне рішення суду від 01.09.2010 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 05.09.2011 що набрало законної сили 10.09.2011 року (розглянуто за нормою ЦПК України), є основним юридичним актом у справі за адміністративним позовом Задніпровського про визнання бездіяльності органу влади, який впливає на дію Закону в часі, незважаючи на неодноразовий розгляд справи та зміну позовних вимог за результатами неодноразового повторного та тривалого розгляду під час неодноразової зміни законодавчої норми щодо підсудності даної категорії спорів- до суб'єкта владних повноважень.
Також, позивач звертає увагу, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Однак, відповідачем документи виконавчого провадження надіслані в порушення даної норми.
Згідно ст. 31 ЗУ Про виконавче провадження, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають цізво звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.
На думку позивача, зважаючи на наведені норми та приписи Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 № 814 (чинна на 01.01.2020 із змінами) щодо визначених термінів про те, що: «Кожен документ реєструється в суді лише один раз» Кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно до Положення про АСДС; У разі скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд та у випадку, коли справа надійшла за підсудністю з іншого суду, така справа підлягає реєстрації без зміни єдиного унікального номера справи, зміна/надання/присвоєння нового номера справи за поданим ОСОБА_3 позовом у березні 2010 рок,, а також зміна юрисдикції суду не може порушувати права та соціальні гарантії особи.
Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначено, що відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Саме рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/1177/13-а за позовом ОСОБА_2 є рішенням зобов'язального характеру та не містить суми до стягнення. Боржником за цим рішенням є УСЗН Ізюмської РДА Харківської області, до повноважень якого належить перегляд, нарахування та виплата пенсії.
Відповідно до п.7 Порядку №845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувану керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Відповідач звертає увагу, що до теперішнього часу до Головного управління не надходило виконавчого документу за рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/1177/13-а, тому будь якої бездіяльності відносно позивача Головне управління не вчиняло.
Отже, Казначейство, виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно Позивача, діяло лише на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством.
На думку відповідача зважаючи на те, що позивачем не наведено жодного підтвердження факту порушення чи недотримання Головного управління законодавства, заявлені вимоги до Головного управління є безпідставні та необгрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.09.2011 року, позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціальної захисту населення Ізюмської міської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання протиправними дій та бездіяльності, відновлення порушуваних прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди задоволено частково.
Визнано протиправними дії та бездіяльність Управління праці та соціальної захисту населення Ізюмської міської районної державної адміністрації Харківської області; зобов'язано відповідача здійснити обчислення та виплату належної до видачі щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-7 від 28.02.1991р., виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати та щорічної одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, на момент виплати за 2007 р., 2008 р., 2009 р.; стягнуто з відповідача завдану шкоду недоплачену допомогу на оздоровлення, завдану шкоду у розмірі недоплаченої суми при здійсненні виплати за відповідний рік; стягнуто з відповідача завдану шкоду недоплачену щорічну допомогу відповідно до ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за вказані роки у розмірі 3140,86 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року частково задоволено касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації, та рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05.09.2011 скасовано, та справу направлено на новий розгляд.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а (номер провадження 2-а/623/59/2013), яке набрало законної сили 22.07.2013 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, відновлення порушених прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 не в повному обсязі належної щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік згідно вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, за 2009 рік згідно вимог статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ; зобов'язано управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, за 2009 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з розміру, встановленого статтями Законів України "Про державний бюджет України" на відповідні роки на момент виплати, згідно вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум; зобов'язано управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент виплати, згідно вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду у справі 2-1047/2010 від 01 лютого 2019 року залучено до участі у справі № 2-1047/2010 р. за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області на стадії виконання рішення суду правонаступника померлої особи - ОСОБА_1 .
03.05.2019 року позивач звернулась до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просила прийняти до розгляду та внести дані до Реєстру рішень, виконання яких гарантовано державою, заяву про виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 року по справі № 2-1047/2010 (зворотній бік а.с. 24).
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень № 181344 від 13.05.2020 року, відкрито виконавче провадження № 5908763 на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 року по справі № 2-1047/2010 (а.с. 118).
Управлінням Державної виконавчої служби у Харківській області Головного територіального управління юстиції сформовано повідомлення від 14.05.2019 року № 07.02-09/11497 про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, а саме рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 року по справі № 2-1047/2010 (а.с. 126, 128).
Листами від 02.09.2019 року № 07.02-08/З-2105, від 18.09.2019 року № 19693/З-2275/07.02-08 Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду її звернення від 21.08.2019 року та від 09.09.2019 року та зазначено, що рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 року по справі № 2-1047/2010 відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною № 440 від 03.09.2014 року прийнято до обліку та включене до першої черги задоволення вимог.
Вказано, що виплата коштів буде проводитись ГУ ДКСУ у Харківській області в межах бюджетних асигнувань (а.с. 25-26).
Листом ГУ ДКСУ у Харківській області від 03.01.2020 року № 13-18/65 ОСОБА_1 повідомлено про повернення її документів, оскільки станом на 03.01.2020 року до ГУ ДКСУ у Харківській області не надходили будь-які рішення суду з довідкою УПФ України про нарахування ОСОБА_1 коштів (а.с. 27).
При цьому, актом приймання - передачі від 10.01.2020 року від Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків до ГУ ДКСУ у Харківській області внесено рішення Ізюмського міськрайонного суду від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а (а.с. 172-173).
Листом від 06.03.2020 року № 13-19/1282, ГУ ДКСУ у Харківській області повідомлено начальника Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків до ГУ ДКСУ у Харківській області про те, що передача актом приймання - передачі від 10.01.2020 року рішення Ізюмського міськрайонного суду від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а не відповідає вимогам абз 8 п. 2 Постанови КМУ від 03.09.2014 року № 404 «Про погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державною», оскільки по вказаному порядку виконуються рішення суду, які видані або ухвалені до 01 січня 2013 року.
У зв'язку з вищезазначеним, постанова Ізюмського міськрайонного суду від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а повернута до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків без виконання (а.с. 113).
07.04.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою, в якій просила в порядку Закону України «Про виконавче провадження» прийняти до виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 року по справі № 2-1047/2010, ухвалу Ізюмського міськрайонного суду від 01.02.2019 року (провадження № 6/623/12/2019), рішення Ізюмського міськрайонного суду від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а, ухвалу ХААС від 22.07.2013 № 623/1177/13-а (а.с. 185).
Листом від 30.04.2020 року № 22048 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомлено ОСОБА_1 про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки до неї не додано оригінал виконавчого документа, передбаченого ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Також роз'яснено заявнику необхідність звернення до Ізюмського міськрайонного суду для отримання оригіналу виконавчого листа та ухвали про поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років (а.с. 69).
Позивач, вважаючи, що відповідачами протиправно не виконуються рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010 року та ухвала Ізюмського міськрайонного суду у справі № 2-1047/2010 провадження 6/623/12/2019 від 1 лютого 2019 року в порядку Закону України "Пре гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктами владних повноважень не допущено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 щодо неналежного виконання/ не виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно із положеннями ч.ч. 1,2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з приписами ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів вважає, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, судові рішення за умови подання відповідної заяви особою, яка має статус стягувача.
Отже, у разі проведення примусових виконавчих дій на стадії виконання судового рішення необхідною умовою є перебування заявника у процесуальному статусі сторони саме про такій справі або у якості правонаступника такої особи за тим самим судовим рішенням.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440), положеннями п. 3 якого передбачено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Положеннями п.4 Порядку №440 визначено, що заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява): реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку) із зазначенням назви банку, його МФО, коду згідно з ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв'язку (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній; місця реєстрації (проживання); номерів засобу зв'язку.
Згідно з положеннями п. 7 Порядку №440 відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача до суду із даним позовом слугували обставини не виконання відповідачами рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010р. у справі № 2-1047/2010 року, за яким позивачем виступав ОСОБА_3 (чоловіка ОСОБА_1 ).
Разом з тим,ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року по справі № 2-1047/2010 рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010 скасовано та не підлягає виконанню.
Колегія суддів дослідивши позовні вимоги, зазначає, що зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 , намагаючись реалізувати своє право на соціальних захист шляхом примусового виконання рішення щодо стягнення соціальних виплат за її померлого чоловіка ОСОБА_2 , помилково вбачає необхідність примусового виконання саме рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010, оскільки ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 01.02.2019 року у справі № 2-1047/2010 залучено ОСОБА_1 , як правонаступника померлого ОСОБА_2 (позивача по справі 2-1047/2010) в порядку виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010, разо з тим, як вже зазначалося вище це рішення не підлягає виконанню.
Вказані обставини унеможливлюють виконання суб'єктами владних повноважень вищезазначеного рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010 (з урахуванням ухвали Ізюмського міськрайонного суду від 01.02.2019 року у справі № 2-1047/2010), як в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», так і в порядку Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010 скасовано з 2013 року.
Колегія суддів наголошує, що за результатом нового розгляду справи № 2-1047/2010, Ізюмським міськрайонним судом прийнято постанову від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а (номер провадження 2-а/623/59/2013), яка набрала законної сили 22.07.2013 року, відповідно до якої частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, відновлення порушених прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 не в повному обсязі належної щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік згідно вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, за 2009 рік згідно вимог статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ; зобов'язано управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, за 2009 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з розміру, встановленого статтями Законів України "Про державний бюджет України" на відповідні роки на момент виплати, згідно вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум; зобов'язано управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент виплати, згідно вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням виплачених сум.
Аналізуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про помилковість використання позивачем механізму захисту своїх прав та законних інтересів шляхом застосування Порядку № 440, оскільки відповідно до абз. 8 п. 2 Порядку № 440, підлягають виконанню рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.
За приписами п. 7 Порядку № 440, відповідальна особа повертає документи, надані заявником, у разі, коли: рішення не підлягає обліку відповідно до цього Порядку; рішення подано не за місцезнаходженням боржника; заявником не подано заяву про виконання рішення або заява не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 цього Порядку; заява подана особою, яка не є заявником та повноваження якої не підтверджені в установленому порядку; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду оформлений неналежним чином; відповідальною особою вже внесено до Реєстру дані про рішення чи виконавчий документ, подані заявником із заявою про виконання рішення; до заяви не додані документи (документ), зазначені в пункті 4 цього Порядку, або такі документи не відповідають вимогам законодавства; виконавчий документ перебуває на виконанні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за бюджетною програмою щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою.
Документи повертаються із супровідним листом із зазначенням причини повернення у строки, визначені абзацом першим цього пункту.
Повернення документів не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою про виконання рішення відповідно до пункту 4 цього Порядку.
Таким чином, в порядку № 440 підлягають виконанню судові рішення, які прийняті до 01 січня 2013 року, у той час як юридично значиме для позивача рішення Ізюмського міськрайонного суду по справі № 623/1177/13-а (номер провадження 2-а/623/59/2013) прийнято 15.04.2013 року та набрало законної сили 22.07.2013 року, тобто після 01 січня 2013 року.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що судові рішенні, які прийняті після 01 січня 2013 року не підлягають виконання за процедурою Порядку № 440, а документи заявника в такому випадку підлягають поверненню заявнику, що і мало місце у даному випадку.
Крім того, дослідивши матеріали справи, зокрема неодноразові звернення ОСОБА_1 з 2019 року до суб'єктів владних повноважень щодо примусового виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що, позивач зверталась до відповідачів з метою примусового виконання лише рішення Ізюмського міськрайонного суду від 01.09.2010 р. у справі № 2-1047/2010, яке скасовано з 2013 року за процедурою Порядку № 404 .
Стосовно звернень ОСОБА_1 до відповідачів із заявами у квітні 2020 року (а.с. 185), колегія судідв вважає їх передчасними на момент звернення, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , набувши статусу правонаступника за вибулим позивачем та стягувачем померлим ОСОБА_3 в межах справи № 623/1177/13-а, зверталась до суб'єктів владних повноважень в порядку Закону України «Про виконавче провадження» (який регулює виконання судових рішень, прийнятих після 01 січня 2013 року) з метою виконання чинного рішення Ізюмського міськрайонного суду від 15.04.2013 року по справі № 623/1177/13-а (номер провадження 2-а/623/59/2013), саме яке має для позивача визначальне юридичне значення та впливає на її соціальні права.
Так, обставини звернення ОСОБА_1 до Ізюмського міськрайонного суду з метою вирішення питання про заміну вибулого позивача та стягувача - померлого ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 в межах саме справи № 623/1177/13-а лише у травні 2020 року вже після звернення до Харківського окружного адміністративного суду у рамках справи № 520/4892/2020, підтверджується ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 27.05.2020 року по справі № 623/1177/13-а.
Слід звернути увагу, що ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 27.05.2020 року по справі № 623/1177/13-а прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про заміну позивача та стягувача у виконавчому листі, провадження у справі зупинено до розгляду справи № 623/1177/13-а, 2-адр 623/5/2020 в апеляційному порядку та набрання рішенням законної сили.
Враховуючи викладене, з наведеного слідує, що наразі ОСОБА_1 не наділено процесуальним статусом правонаступника за померлим ОСОБА_3 в межах справи № 623/1177/13-а, отже суб'єкти владних повноважень у контексті розуміння Закону України "Про виконавче провадження" (який є чинним, регулює спірні правовідносини та є обов'язковим до виконання) не обтяжені обов'язком вчиняти виконавчі дії щодо нарахування та виплати грошових коштів на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду по справі № 623/1177/13-а.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки єдине рішення суду, яке підлягає виконанню - це рішення Ізюмського міськрайонного суду по справі № 623/1177/13-а (номер провадження 2-а/623/59/2013) від 15.04.2013 року, в межах якого наразі не допущено заміну вибулого позивача та стягувача (померлого ОСОБА_2 ) на його правонаступника - ОСОБА_1 , отже суб'єктами владних повноважень наразі не допущено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 щодо неналежного виконання/ не виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду саме по справі № 623/1177/13-а.
Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб'єктами владних повноважень не допущено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 щодо неналежного виконання/ не виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду саме по справі № 623/1177/13-а, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 наразі є передчасними та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківскього окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/4892/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/4892/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 10.11.2020 року