05 листопада 2020 р.Справа № 520/6328/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.08.20 року по справі № 520/6328/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати рішення № 963320854110 від 23.04.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії ліквідатора Чорнобильської катастрофи, інваліда ІІ групи ЧАЕС ОСОБА_1 протизаконним, таким, що містить пряму дискримінацію в розрахунку розміру пенсії по інвалідності по зрівнянню з розміром відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я іншими працюючими, які отримали ушкодження здоров'я, каліцтво в аналогічних умовах по зрівнянню з іншими працюючими, які отримали каліцтво в аналогічних умовах порушення роботодавцем правил техніки безпеки праці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та сплачувати належну ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, обчислену виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, в розмірі 18892 грн, починаючи з 23.04.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при збільшенні розміру мінімальної зар;обітної плати нараховувати та сплачувати належну ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в новому розмірі, обчисленому виходячи з п'ятикратного розміру збільшеної 84;ініма;льної заробітної плати, без врахування обмежень максимального розміру;
- звернутися до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 10 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні, за висновком про дискримінацію.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач виплачує йому пенсію не в повному обсязі. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що пенсійне забезпечення фізичної особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, яка встановлює, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 54 цього Закону, державна пенсія призначається в розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Єдиним законодавством, яке визначає відшкодування фактичних збитків, є акти цивільного законодавства, до якого відносять також постанови Кабінету Міністрів України, але якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, то застосовуються відповідні положення цього Кодексу (стаття 4 ЦК України).
З урахуванням статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою держава взяла на себе відповідальність за завдану Чорнобильською катастрофою шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виконані всі три умови для цивільної відповідальності держави перед позивачем за шкоду завдану його здоров'ю: позивач отримав шкоду здоров'ю, став особою з інвалідністю, втратив працездатність, що підтверджується довідками МСЕК; отримана шкода здоров'ю, каліцтво, пов'язані з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком.
Позивач зазначає, що Ця шкода завдана відсутністю належних засобів радіаційного захисту у позивача під час виконання роботи з дезактивації зони відчуження, внаслідок значного заниження державними органами рівня переопромінювання в місці проведення роботи позивачем.
Для фізичних осіб, які працювали на момент завдання шкоди, розмір заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, розраховується за правилами статті 1197 ЦК України, яка містить імператив, якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Позивач зауважує, що йому безстроково встановлено групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з аварією на ЧАЕС. Це надає йому законне право отримувати щомісячно компенсацію за шкоду здоров'я, каліцтво в розмірі не меншому ніж добуток від проценту втрати працездатності та п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом.
Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому серед іншого зазначено, що в квітні 2020 року Головним управлінням на підставі ч. 2 ст. 42 Закону № 1058, порядку проведення перерахунку пенсій, починаючи з 2019 року та подальших роках, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02,2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», а також пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» розпорядженням від 23.04.2020 року було проведено перерахунок пенсії Скаржника з 01.05.2020 року.
Відповідні документи передбачають проведення перерахунку пенсій з 01.05.2020 року наступним чином, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, яка враховувалася для розрахунку пенсії на 11%, тобто проведення нового осучаснення пенсійних виплат одержувачам пенсій по інвалідності (в даному випадку) відповідно до Закону № 796-ХІІ у розмірі відшкодування фактичних збитків, які призначені (перераховані) до 30.04.2020, перераховуються із розрахунку величини 1206,25 грн. (1086,71 гри. * 1,11)
Розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії має вигляд: Зп = 1206,25 * індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за матеріалами пенсійної справи на дату проведення перерахунку плати (залежить від рівня заробітної плати за роботу в зоні відчуження).
Після цього для розрахунку пенсії, збільшена на 11% заробітна плата множиться на відсоток втрати працездатності (зазначається в довідці МСЕК органами медико- соціальної експертизи).
В свою чергу, ліквідаторам, пенсії яких призначені згідно зі ст. 59 Закону № 796- ХІІ, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховано для обчислення пенсії за серіалами пенсійних справ - 4404,35 грн., за зверненнями, які надійшли до 30.04.2020, тобто із розрахунку величини заробітку 4888,83 грн. (4404,35 грн. * 1,11).
Розрахунок пенсії проводиться по формулі, визначеною п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
На думку відповідача, рішення суду першої інстанції є правомірним та обгрунтованим, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід ЧАЕС 2 групи, захворювання якого пов'язані з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що розмір сплачуваної державою пенсії по інвалідності становить 12763,69 грн, що на6128,31 грн менше ніж 80 %х5х4723=18892,00 грн - сума відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, визначеним цивільним законодавством для працюючих, які отримали каліцтво в аналогічних умовах радіаційного переопромінювання внаслідок порушення адміністрацією норм радіаційної безпеки та основних санітарних правил, розрахована відповідно до вимог цивільного законодавства України. Вказане, на його думку, є дискримінацією відповідно до дефініції статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 № 5207 -VI.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2020 автоматично проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 23.04.2020.
Не погоджуючись із вказаним перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до положень ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1 від 25.11.2005 року.
Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Відповідно до п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з положеннями п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до приписів п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Як передбачено положеннями п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Колегія суддів аналізуючи наведені нормативно правові акти дійшла висновку, що саме подання заяви для здійснення перерахунку пенсії відповідно до затвердженого цим Порядком Додатку 2 і є законною підставою для прийняття органом Пенсійного фонду будь-яких процесуальних рішень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку із цим, відповідач не приймав рішення за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії на бажаних ним умовах.
Також, матеріали справи містять протокол перерахунку пенсії від 23.04.2020 за пенсійною справою № 963320854110 відповідно до пп. 1, 2 постанови КМУ №251 від 01.04.2020 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році". Вид перерахунку - індексація заробітку (масовий).
Протиправність вказаного протоколу перерахунку пенсії позивач не обґрунтовує та не оскаржує з посиланням на відповідні норми закону.
Колегія суддів, дослідивши зміст оскаржуваного протоколу не знаходить підстав визнання його протиправним.
Доводи викладені в апеляційній скарзі грунтуються, на протиправному зменшенні розміру державної пенсії позивача, що є дискримінацією відносно нього в розумінні статті 1197 ЦК України.
Проте, відповідно до положень пп.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація визначена як ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави проведення перерахунку та оформлення останнього протоколом, виключають ознаки дискримінації по відношенню до позивача, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, стаття 1197 ЦКУ регулює визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи в рамках трудових відносин потерпілого та роботодавця та не регулює порядок пенсійного забезпечення особи, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року по справі № 520/6328/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року по справі № 520/6328/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 10.11.2020 року