10 листопада 2020 року справа № 200/3296/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника позивача Денисова М.С., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (з використанням для проведення судового засідання системи «EasyCon») апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (повний текст складено 09 липня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/3296/20-а (суддя в 1 інстанції - Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., зобов'язання скасувати нараховану заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість по єдиному внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп. в інтегрованій картці платника податків та здійснити відповідне коригування в картці (з урахуванням уточнень від 01.06.2020 року).
Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що, як вважає позивач, не приймаючи рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб та заборгованість з єдиного внеску, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Зазначала, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».
Вказувала на те, що згідно пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення АТО та ООС суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.
Вважає, що, оскільки позивач здійснює свою підприємницьку діяльність на території, де здійснювалась антитерористична операція, віна звільнена від сплати єдиного внеску на час проведення АТО та ООС в розумінні зазначеної норми Закону.
Вказувала, що стосовно податкового боргу з 2014 року сплив строк давності, у зв'язку із чим податковий борг набув статусу безнадійного.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 200/3296/20-а позовні вимоги позивача задоволено повністю, внаслідок чого: зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., в загальній сумі - 41264 грн. 69 коп.; зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати нараховану заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нараховану станом на 19.02.2020 року та заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., в загальній сумі - 41264 грн. 69 коп. в інтегрованій картці платника податків та здійснити відповідне коригування в картці; стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 840 грн. 80 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 (арк.справи 9-11).
03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області з заявою щодо визнання безнадійним боргу зі сплати податку з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Головне управління ДПС у Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у визнанні безнадійним боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тим, що законодавством не передбачені особливі умови щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (арк.справи 7-8).
Стосовно вимоги про зобов'язання скасувати нараховану заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., колегія суддів враховує наступне.
Згідно з даними інформаційної системи ДПС України за позивачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050401) у розмірі 11611,79 грн., який виник на підставі поданої позивачем податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 1400016281 від 08.08.2014.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом
Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Колегія суддів звертає увагу на п. 56.11 ст. 56 ПК України, яка передбачає, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Законодавством не передбачена процедура коригування/списання облікових показників ІКП, зокрема шляхом зменшення податкового боргу, який виник на підставі самостійно задекларованих податкових зобов'язань.
Списання безнадійного податкового боргу платника податків визначено ст. 101 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. 38.2 п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України: 1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань; 2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87- 101 цього Кодексу.
Норми цього підпункту не застосовуються: з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця; з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.
Оскільки позивач зареєстрована на тимчасово окупованій території ( АДРЕСА_1 ), даних щодо зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця (позивача) суду не надано, на неї розповсюджується дія пп. 38.2 п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яка в свою чергу, зупиняє застосування ст. 101 ПК України.
Враховуючи викладене, підстави для визнання та списання заборгованості з єдиного податку у контролюючого органу відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги про зобов'язання скасувати нараховану заборгованість по єдиному внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., колегія суддів враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.
Статтею 1 названого Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.
На виконання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких у розглядуваний період здійснювалась антитерористична операція, до якого, зокрема, включено м. Донецьк Донецької області.
Пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Так, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під терміном «безнадійний» розуміється, у тому числі податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 101 Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ якого передбачено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Згідно з підпунктом 4.1 розділу ІV названого Порядку у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Як встановлено колегією суддів, 03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області з заявою щодо визнання безнадійним боргу зі сплати податку з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України позивачем до податкового органу не скеровано.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 812/946/17.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Позовні вимоги про скасування нарахованої заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 11611 грн. 79 коп., нарахованої станом на 19.02.2020 року та заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 19.02.2020 року в розмірі 29652 грн. 90 коп., в загальній сумі - 41264 грн. 69 коп. в інтегрованій картці платника податків та здійснення відповідного коригування в картці - є похідними та задоволенню не підлягають.
Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 200/3296/20-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 200/3296/20-а - скасувати.
У задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді А.А. Блохін
І.Д. Компанієць