10 листопада 2020 року справа №229/438/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м. Слов'янська УПП в Донецькій області сержант поліції Зінченко Карини Олександрівни на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 липня 2020 р. у справі № 229/438/20 (головуючий І інстанції Грубник О.М., повний текст складено 07.07.2020 року в м. Дружківка Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м. Слов'янська Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Зінченко Карини Олександрівни третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м. Слов'янська Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Зінченко Карини Олександрівни (далі - відповідач), третя особа: Департамент патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК №1992375 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесену 18 січня 2020 року інспектором 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м. Слов'янська Управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції Зінченко Кариною Олександрівною про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с. 1-4).
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 18 січня 2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП Донецької області сержантом поліції Зінченко Кариною Олександрівною було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП. Звертає увагу, що швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем TRUкam LTI 20/20 ТС 000747. Тобто, вказаний лазерний вимірювач не є включеним до переліку засобів вимірювальної техніки, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 437 від 05 квітня 2012 року.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 07 липня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову серії ЕАК № 1992375 від 18 січня 2020 року, винесену інспектором 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м. Слов'янська Управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції Зінченко Кариною Олександрівною про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн. 00 коп. Справу про адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито (а.с. 59-60).
Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до відеодоказів, водій транспортного засобу «Chevrolet Aveo» номерний знак НОМЕР_1 перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту більш як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, внаслідок чого було прийнято рішення на законних підставах зупинити зазначений ТЗ. Стосовно висновку суду, що саме лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, а не Truкam LTI 20/20 ТС 000747 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року №UА-МІ/1-2903-2012, зазначає, що помилка в одній букві в написанні назви технічного приладу є опискою та не свідчить про те що, вимірювання швидкості здійснювалося неналежним і недопустимим спеціальним засобом. Також зазначає, що сама по собі описка у оскарженій позивачем постанові, не дає підстави для визнання протиправною та скасування такої постанови, оскільки наявні докази свідчать про вчинення останнім правопорушення, яке полягає у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину (а.с. 67-68).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
18 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 інспектором 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м.Слов'янська Управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції Зінченко Кариною Олександрівною була винесена постанова серії ЕАК № 1992375 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно із якою позивачем було порушено ч. 1 ст.122 КУпАП.
Вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, відповідачем було накладено адміністративне стягнення на позивача у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Згідно змісту постанови 18.01.2020 року о 13:39 год. водій керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_1 , по вул. Танкістів, 56 в м. Краматорську Донецької області рухався зі швидкістю 89 км/год, та перевищив при цьому встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Швидкість руху, відповідно до постанови від 18.01.2020 року серії ЕАК № 1992375, вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості Truкam LTI 20/20 № ТС 000747 (а.с. 7).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього ж Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Статтею 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
За унормуванням ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, зокрема, за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявний у матеріалах справи фотознімок, який здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 № ТС000747 зафіксував, що автомобіль позивача марки «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_1 дійсно рухався зі швидкістю 89 км/год, та перевищив при цьому встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год. (а.с. 42).
Швидкість вимірювалась приладом TruCamLTI 20/20 № ТС000747.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову від 18.01.2020 року серії ЕАК № 1992375 виходив з того, що лазерний вимірювач швидкості Truкam 20/20 ТС 000747 (як зазначено в постанові) не був включений або/виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Таким чином, лазерний вимірювач швидкості Truкam не застосовується.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №437 від 05.04.2012 та становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2016.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/12175, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 30.10.2018 та чинного до 30.10.2019, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС 000747, є придатним до застосування.
При цьому, можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку №04/02/03-3008 від 27.09.2018.
Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technology Іnс, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання цього приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, а також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Таким чином, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Так, в матеріалах справи наявний диск DVD-R з відеофайлами (а.с. 43), який було досліджено судом апеляційної інстанції.
З відеозапису диска DVD-R (відеофайл - 1) вбачається що позивач, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Також на диску DVD-R міститься фотофайл, з якого вбачається автомобіль позивача марки «Chevrolet Aveo» н/з НОМЕР_1 , зафіксований зі швидкістю 89 км/год. Слід зазначити, що дата, час, транспортний засіб (модель, номерний знак), швидкість, а також номер лазерного вимірювача швидкості НОМЕР_2 , які зазначені на фотофайлі диску DVD-R та фотознімку у матеріалах справи відповідають даним, які зазначені у постанові серії ЕАК № 1992375 від 18.01.2020 року.
Вказаний відеодоказ та фотодокази суд приймає як належні, оскільки відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, міститься в постанови серії ЕАК № 1992375 від 18.01.2020 року.
Колегія суддів погоджується з доводом апелянта, що в назві технічного приладу, який зазначений в постанові серії ЕАК № 1992375 допущено описку, а саме TruкamLTI 20/20 № ТС000747, замість вірного TruCamLTI 20/20 № ТС000747, оскільки наявні докази в матеріалах справи свідчать про застосування інспектором патрульної поліції належного та допустимого спеціального засобу, а саме лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС 000747.
Також, слід зазначити, що позивач не заперечував скоєного ним правопорушення, що підтверджується відеозаписом з нагрудного реєстратора патрульного (файли - 3,4,5). До того ж, сама по собі описка у оскарженій позивачем постанові, ні яким чином не скасовує факту вчинення останнім правопорушення, яке полягає у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, яке підтверджене належними доказами.
Отже, порушення визначеного ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу та свідчить про перевищення позивачем встановленої швидкості руху, за що передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу.
Стосовно доводів позивача, що відповідно до ст.268 Кодексу під час розгляду справи заявляв клопотання про необхідність скористатись послугами перекладача, так як він не розуміє мови, у задоволенні якого відмовлено, колегія судів не приймає до уваги, оскільки зазначене не відповідає дійсності відповідно відеозапису з нагрудного реєстратора патрульного (файли - 3,4,5). До того ж, позовна заява, клопотання про долучення постанови до матеріалів справи, додаткові пояснення до позовної заяви, які наявні в матеріалах справи, складені державною мовою та підписані власноруч позивачем.
Доводи апелянта, щодо не надання можливості подати письмові пояснення та відмову у відкладенні розгляду справи, колегія суддів також не приймає, оскільки відповідно до відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції встановлено, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено його права, в тому числі право позивача надати пояснення та клопотання, також в чому полягає порушення, заслухано усні пояснення позивача, оголошено про розгляд справи на місті зупинки, після розгляду, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, після чого вже позивачем було заявлено клопотання про перенесення розгляд справи.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Тобто, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного, суд зробив висновок щодо необхідності задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м. Слов'янська УПП в Донецькій області сержант поліції Зінченко Карини Олександрівни на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 липня 2020 р. у справі №229/438/20 - задовольнити.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 липня 2020 р. у справі № 229/438/20 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти 1 батальйону патрульної поліції м. Краматорська та м.Слов'янська Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Зінченко Карини Олександрівни третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10 листопада 2020 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення - 10.11.2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць