10 листопада 2020 року справа №200/1072/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
приміщення суду за адресою: вул. Марата, буд. 15, м. Краматорськ, Донецька обл.,84301
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі позивача Удоденко І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Стойка В.В.), складене в повному обсязі 17 липня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області, у справі № 200/1072/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
24 січня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, зобов'язання Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області солідарно з правонаступником Головним територіальним управлінням Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (а.с. 1-7 т.1).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 217-220 т. 1).
Не погодившись із судовим рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що при проведенні розрахунку при звільненні відповідач протиправно не нарахував та не виплатив вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Зазначила, що спірна допомога мала бути виплачена у грудні 2019 року, відтак така виплата не має відношення до поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з січня 2020 року.
Вважає, що відповідачем порушено її майнові інтереси, що суперечить ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (а.с. 223-225 т.1).
Під час апеляційного розгляду позивач підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 липня 2019 року № 2327/1 ОСОБА_1 з 17 липня 2019 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зі строком випробування один місяць.
Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" - у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби. Вказаним наказом також вирішено виплатити позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17 липня 2019 року по 28 грудня 2019 року у кількості 07 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 5 років стажу державної служби у кількості 01 календарних день, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 6 років стажу державної служби у кількості 02 календарних дні, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів.
Довідка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та розрахунковий лист свідчать, що в грудні 2019 року позивачу виплачена заробітна плата в сумі 46610, 02 гривень, яка складається з окладу, премії, надбавки за ранг, компенсації за невикористану відпустку, надбавки за інтенсивність праці, відпускних, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, індексації. Інформації про виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, яка передбачена ст. 44 КЗпП України, вказана довідка не містить.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з дня звільнення з посади. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17573,22 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. В інщій частині позовних вимог, - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а в частині суми стягнення середнього заробітку скасовано. Прийнято нову постанову у зазначеній частині. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) її середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 65271 (шістдесят п'ять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 96 копійок з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а залишено без змін.
Спірним питанням даної справи є правомірність заявлених вимог про стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мала право при звільненні на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п.1 ст.44 КЗпП України, однак враховуючи поновлення позивача на посаді рішенням суду, вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати не підлягає виплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції переглядається виключно в межах апеляційної скарги, тобто в частині відмови у задоволені позовних вимог про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Донецькій області солідарно з правонаступником Головним територіальним управлінням Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно підпунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону №889 (в редакції, яка була чинною на час прийняття наказу про звільнення позивача), у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Тобто, Законом №889 була визначена підстава виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати - це звільнення у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, яке передбачене пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у (…) пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (…).
Відповідач, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 , вказав підставу звільнення - пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.
Відтак, не є спірним, що позивач мала право при звільненні на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п.1 ст.44 КЗпП України.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За частинами 2 та 4 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Як вже було зазначено вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з дня звільнення з посади. Тобто наказ про звільнення позивача є скасованим, а позивач - поновленим на посаді.
З аналізу вищевказаних норм права та рішення суду (яке набрало законної сили) слідує, що вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується у разі звільнення з державної служби, однак позивача поновлено на посаді, що виключає виплату такої допомоги.
Посилання позивача на те, що спірна допомога мала бути виплачена у грудні 2019 року, а поновлено позивача з січня 2020 року, є незмістовним, оскільки діюче законодавство не ставить умов щодо періоду виплати вихідної дороги окрім однієї - звільнення, а даному випадку позивач не має статусу звільненої особи.
За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що, в даному випадку суд апеляційної інстанції не вбачає втручання у право власності позивача на отримання вихідної допомоги при звільненні, оскільки права позивача були захищені судом шляхом поновлення її на посаді.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.
Судді Л.В. Ястребова
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць