ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2020 року м. Київ № 640/12611/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
доНаціонального банку України
провизнання протиправним та скасування розпорядження,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, від 28.05.2019 №956 про застосування заходів впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не вчиняло порушення законодавства у сфері страхування, які зазначено в акті, а тому у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, відсутні підстави вимагати фактичної сплати відшкодування за лікування на користь потерпілого ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
21.08.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваного розпорядження, з огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не прийнято вмотивоване рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 за договором цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі від 25.09.2017 №АК0/7617180, чим порушено законодавство про фінансові послуги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2020 здійснено заміну відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, - на його правонаступника - Національний банк України.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг, від 07.05.2019 №669/13-4/15, в якому зазначено, що до Нацкомфінпослуг надійшло звернення ОСОБА_1 від 04.04.2019 щодо не виконання ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.09.2017 № АК/7617180 та порушення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вимог законодавства про фінансові послуги. У зверненні ОСОБА_1 порушувалося питання щодо невиплати ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування та пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування. З метою належного розгляду питань, порушених у зверненні ОСОБА_1 , Нацкомфінпослуг надіслано вимогу щодо отримання від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» інформації та документів. За результатами розгляду документів, наданих ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на вимогу Нацкомфінпослуг листами від 23.04.2019 №599/13 (вх. від 24.04.2019 №2711/СК) та від 26.04.2019 № 620/13 (вх. від 02.05.2019 № 2777/СК), встановлено наступне. 28.12.2017 за участю забезпеченого транспортного засобу «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася подія, що має ознаки страхової, внаслідок якої ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень. 14.12.2018 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримано від ОСОБА_1 заяву про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами, передбаченими ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.06.2018 та на підставі повідомлення ОСОБА_1 від 08.12.2018 прийнято рішення про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відшкодовано моральні та матеріальні збитки. Листом від 25.04.2019 №3495-21 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомлено ОСОБА_1 про скасування рішення про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування та зазначено про необхідність надання додаткових документів, не передбачених ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У документах, наданих ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на вимогу Нацкомфінпослуг, відсутні документи, які підтверджують прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та виплатити його або про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування. Враховуючи викладене, посадовими особами Нацкомфінпослуг зроблено висновок про порушення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: абзаців 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування.
За результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг, від 07.05.2019 №669/13-4/15, Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 28.05.2019 №956 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яким постановлено зобов'язати ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 19.06.2019 включно.
Вважаючи вказане розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється, зокрема, шляхом нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг); застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.
У силу ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, зокрема, такий захід впливу як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення (п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Як вбачається зі змісту акту від 07.05.2019 №669/13-4/15, підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження слугували висновки посадових осіб Нацкомфінпослуг про порушення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: абзаців 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування.
Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності) (п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та є вичерпними.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З аналізу викладеного вбачається, що страховим випадком є подія, а саме дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність.
Для виникнення зобов'язань щодо страхового відшкодування не має значення чи реалізовані деліктні правовідносини між заподіювачем шкоди (застрахованою особою) та потерпілим.
Словосполучення «внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність» слід розуміти як виникнення на підставі дорожньо-транспортної пригоди деліктних зобов'язань між заподіювачем шкоди та потерпілим, змістом яких є відшкодування шкоди, а не реальне притягнення особи, відповідальність якої застраховано, до цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, а не умовою страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №826/14607/16.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване розпорядження від 28.05.2019 №956 про застосування заходів впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих йому повноважень.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) до Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок