1/1274
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відкриття спрощеного провадження у справі
09 листопада 2020 року м. Київ№ 640/25079/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ ЛТД»
до Київської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ ЛТД» (надалі - позивач), адреса: 54030, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Артилерійська, будинок 24 до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару № UA100000/2020/000334/2 від 15 серпня 2020 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України № UA100430/2020/00056 від 15 серпня 2020 року.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб'єктом владних повноважень неправомірних рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ ЛТД» залишена без руху та останньому надано строк для усунення виявлених судом недоліків.
02 листопада 2020 року від представника позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з документом про доплату судового збору. Тобто недоліки, зазначені в ухвалі суду, усунені позивачем в повному обсязі.
Після надходження позовної заяви, суд вирішує питання, в тому числі про відкриття спрощеного або загального позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом враховано в даній справі її значення для сторони, обраний та чітко сформульований спосіб захисту, незначну складність справи, незначний обсяг доказів, відсутність необхідності на цій стадії допиту свідків або призначення експертизи, незначну кількість сторін (один позивач та один відповідач), відсутність суспільного інтересу та відсутність заперечень позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком переліку справ, визначених частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, судом встановлено, що даний позов до цього переліку винятків не відноситься.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких підстав, на цій стадії відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи перейти до розгляду в судовому засіданні або в порядку загального провадження.
Відтак, враховуючи, що дана справа не підпадає під обмеження, встановлені чинним Кодексу адміністративного судочинства України, а також незначну складність справи, судом вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, згідно частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно частин 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно частини 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно частини 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для витребування у Київської митниці Держмитслужби належним чином засвідчених копій документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2020/00056 від 15 серпня 2020 року та рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/000334/2 від 15 серпня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 77, 79, 80, 160, 161, 171, 241, 243, 248, 255, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ ЛТД» до Київської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправним, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
3. Повідомити позивача, що відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
4. Повідомити відповідача про можливість подати відзив на позовну заяву протягом двадцяти днів, з дати отримання цієї ухвали.
5. Встановити позивачу семиденний термін із дня отримання відзиву відповідача для подання до суду відповіді на відзив у порядку, встановленому в статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Встановити відповідачу семиденний термін із дня отримання відповіді на відзив позивача для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив у порядку, встановленому в статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Витребувати у Київської митниці Держмитслужби належним чином засвідчених копій документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2020/00056 від 15 серпня 2020 року та рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/000334/2 від 15 серпня 2020 року.
8. Зобов'язати Київську митницю Держмитслужби подати через канцелярію Окружного адміністративного суду місті Києва (01051, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, 8, корпус 1, головуюча суддя Клочкова Н.В.) протягом двадцяти днів, з дати отримання цієї ухвали докази, зазначені в пункті 7 резолютивної частини цієї ухвали.
9. Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.В. Клочкова