ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2020 року м. Київ № 640/18628/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фастівський завод органічних розчинників»
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007171304 від 20.06.2019р., № 0007181304 від 20.06.2019р., № 0019351414 від 24.06.2019р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019р. відкрито загальне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень.
Так, позивач зазначив, що при здійсненні господарської діяльності - виробництві оксигенату органічних речовин, позивач використовує низку транспортних засобів, для яких придбавалось пальне. Державна фіскальна служба України в листі від 02.11.2015 №23178/6/99-99-19-02-02-15 роз'яснила, що підприємство самостійно визначає порядок обліку та форми документів на списання паливно-мастильних матеріалів. У позивача наявні та додаються до цієї позовної заяви численні документи, які підтверджують зв'язок між господарською діяльністю позивача та фактичне списання пального (зведені подорожні листи, рапорти про використання будівельних машин, накази про встановлення норм витрат палива та форм бланків для списання паливно-мастильних матеріалів). Таким чином, позивач повністю виконує вимоги законодавства при використанні паливно-мастильних матеріалів в своїй господарській діяльності.
Також позивач зазначає, що Товариство не допустило порушень податкового законодавства України при придбанні товару у TOB «Овручська деревообробна компанія». Висновки ж Акта перевірки містять опис порушень податкового законодавства, допущених не Товариством, а його контрагентом. Тому такі висновки не можуть бути підставою для застосування до Товариства заходів юридичної відповідальності. Товариство надало до перевірки всі первинні документи, оформлені за результатами господарських операцій з його контрагентами, що не заперечується Відповідачем та зазначено в Акті перевірки в розрізі кожного із контрагентів. У ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» наявні та додаються до цієї позовної заяви копії документів щодо придбання товару у TOB «Овручська деревообробна компанія» в його контрагентів по ланцюгу, що спростовуює висновок відповідача про невідоме джерело походження товару. Товариство не зобов'язане здійснювати будь-який контроль за дотриманням податкової дисципліни його контрагентами.
Крім того, позивач вказує, що відповідач дійшов висновків про нібито порушення позивачем податкового законодавства без належного дослідження первинних та облікових документів позивача, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок. Наведені відповідачем в Акті перевірки показники не збігаються із даними податкових декларацій з ПДВ позивача, що ставить під сумнів достовірність інформації, вказаної Відповідачем в Акті перевірки. Таким чином, висновки відповідача та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання, донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні 19.11.2019р. здійснено заміну відповідача його правонаступником, а саме: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області замінено на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; код ЄДРПОУ 43141377).
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та клопотаннями про відкладення, підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
13.10.2020р. представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2020р. проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи положення ч.3 ст. 194 КАС України судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області відповідно до наказу від 08.04.2019р. № 756, направлень на перевірку від 09.04.2019р. №№ 935, 936, 937, 938, 939 та на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.
За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 24.04.2019р. № 322/10-36-14-14/40328493 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:
- п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 687 497 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 2 687 497,00 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п. «а» п. 185.1 ст. 185.1, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, ст. 192, п.«а» ст. 193.1, пп. «а» п. 198.1 та абзацу першого пп. 198.3, «г» п. 198.5, ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 233 477 грн., в тому числі за березень 2017 року в сумі 15 306 грн., квітні 2017 року в сумі 25 224 грн.у травні,20.17 року,в. сумі, 3 561 грн., червні 2017 року в сумі 86 900 грн., серпні 2017 року в сумі 164 837 грн., січні 2018 року в сумі 35 710 грн., лютому 2018 року в сумі 164 647 грн., квітні 2018 року в сумі 194 723 грн., травні 2018 року в сумі 134 143 грн., серпні 2018 року в сумі 20 303 грн., грудні 2018 року в сумі 388 123 грн.;
- п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів в сумі 406889,92 грн.;
- п.п.1 п. 2 ст. 6 ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 8 липня 2010 року № 2464-V1 із змінами та доповненням не утримало та не перерахувало суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 497 309,90 грн.;
- пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 "Про військовий збір" (зі змінами та доповненнями), не утримано та не перераховано суму військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 33 907,49 грн.
На підставі вищевказаного Акту перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0007171304 від 20.06.2019 року, яким збільшено ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 406 889,92 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 245 696,52 грн.;
- № 0007181304 від 20.06.2019 року яким збільшено ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» грошове зобов'язання з військового збору на суму 33 907,49 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 20 474,71 грн.;
- № 0019351414 від 24.06.2019 року, яким збільшено ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 233 477,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 308 369,00 грн.
На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до ДФС України, яка рішенням від 05.09.2019р. № 669/6/99-00-08-06-01 залишена без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача № 0007171304 від 20.06.2019р., № 0007181304 від 20.06.2019р., № 0019351414 від 24.06.2019р. позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо змісту порушень, встановлених в ході перевірки, суд виходить з наступного.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК (в редакції, що діяла станом на червень - липень 2018 року; далі - так само; ПК) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання/реалізації товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов'язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження, зокрема сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні суми податкових зобов'язань, документами бухгалтерського обліку, оформлення яких для відповідних операцій передбачено правовими нормами, та податковою накладною законодавець, безумовно, виходив з того, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У той же час, норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв'язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 30.06.2020 року у справі № 440/426/19.
За умови подання платником ПДВ належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов'язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.
Судовим розглядом встановлено, що у перевіреному періоді основним видом економічної діяльності ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» за КВЕД є:
20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний);
20.59 Виробництво іншої хімічної продукції;
Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість стали господарські операції ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» з TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» (код за ЄДРПОУ 39487290).
Зокрема, в Акті перевірки контролюючим органом було встановлено, що перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з переробки давальницької сировини, продаж оксигенату органічних речовин та інше. Перевіркою повноти визначення задекларованих TOB «Фастівський завод органічних розчинників» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження всього у сумі 1 540 716 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн., в результаті порушень викладених в пункті 3.1.1.1., 3.1.2.2. розділу III Акта перевірки. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 118 180 600 грн., на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках, 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 79 «Фінансовий результат», договорів, додаткових угод, актів виконаних робіт (послуг), видаткових накладних, актів гірийому-передачі, товарно - транспортних накладних, банківських виписок та інших документів, встановлено заниження задекларованих TOB «Фастівський завод органічних розчинників» показників у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» всього у сумі 1 540 716 грн, в тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн, в результаті порушень викладених в пункті 3.1.1.1., 3.1.2.2. розділу III Акта перевірки.
Таким чином, за результатами перевірки встановлено здійснення операцій, які в свою чергу не мають необхідного документального підтвердження, а саме придбання товарів у TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ», у якого відсутнє законне введення товару в обіг у зв'язку з відсутністю задекларованого виробництва та даного товару у його постачальників, що вказує на отримання TOB «Фастівський завод органічних розчинників» вищезазначеного товару, як з джерела невідомого походження. Сам факт перерахування TOB «Фастівський завод органічних розчинників» коштів TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» за відсутністю реального постачання (походження) останнім товару не може враховуватись в бухгалтерському обліку.
З огляду на викладене, за наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок, що встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» та TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.
Як вбачається з матеріалів справи, у період що перевірявся, позивач мав господарські відносини із TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ». Зокрема, між ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» (Покупець) та TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» (Постачальник) укладено договір поставки від 05.07.2018р. № 050718-1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору за замовленням передавати у власність покупця, а Покупець оплачувати та приймати Товар, найменування, кількість та вартість якого визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Товар, що поставляється за цим договором - пілети (далі - Товар).
Згідно з п. 2 та 3 Договору загальна вартість Товару за цим договором складається з суми вартостей Товару, що поставляється за всіма видатковими накладними. Оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунків-фактур та видаткових, накладних. Місце поставки Товару - склад Покупця: Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Територія Цукрозаводу, буд. 1-Г.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальником було здійснено поставку Товару та його оплату, що підтверджується:
- видатковими накладними: № 271 від 22.12.2018р.; № 284 від 31.12.2018р.; № 283 від 29.12.2018р.; № 274 від 25.12.2018р.; № 273 від 24.12.2018р.; № 269 від 21.12.2018р.; № 268 від 18.12.2018р., № 264 від 15.12.2018р.; № 265 від 14.12.2018р.; № 263 від 12.12.2018р.; № 250 від 10.12.2018р.; № 249 від 09.12.2018р.; № 248 від 08.12.2018р.; № 247 від 08.12.2018р.; № 246 від 07.12.2018р.; № 243 від 01.12.2018р.; № 245 від 07.12.2018р.; № 244 від 04.12.2018р.;
- товарно-транспортними накладними: № 271 від 22.12.2018р.; № 284 від 31.12.2018р.; № 283 від 29.12.2018р.; № 274 від 25.12.2018р.; № 273 від 24.12.2018р.; № 269 від 21.12.2018р.; № 255 від 18.12.2018р.; № 265 від 14.12.2018р.; № 250 від 10.12.2018р.; № 245 від 07.12.2018р.; № 244 від 04.12.2018р.;
- рахунками на оплату: № 209 від 22.12.2018р.; № 205 від 15.12.2018р.; № 198 від 09.12.2018р.; № 197 від 08.12.2018р.; № 196 від 08.12.2018р.; № 195 від 07.12.2018р.; № 192 від 01.12.2018р.; № 193 від 04.12.2018р.;
- платіжними дорученнями: № 3506 від 22.12.2018р.; № 3493 від 21.12.2018р.; № 3434 від 19.12.2018р.; № 3406 від 14.12.2018р.; № 3391 від 13.12.2018р.; № 3374 від 12.12.2018р.; № 3361 від 12.12.2018р.; № 3349 від 10.12.2018р.; № 3314 від 07.12.2018р.; № 3558 від 28.12.2018р.; № 3530 від 27.12.2018р.; № 3517 від 26.12.2018р.;
- Актом звірки взаєморозрахунків за грудень 2018 року за Договором;
Всі вказані вище документи були надані для перевірки, про що вказано перевіряючими в Акті перевірки. Наведені документи свідчать про фактичне придбання позивачем Товару згідно Договору.
У зв'язку з отриманням товару від TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» за вказаним Договором позивачем були складені наступні податкові накладні: № 45 від 21.12.2018р.; № 37 від 18.12.2018р.; № 56 від 31.12.2018р.; № 55 від 29.12.2018р.; № 50 від 25.12.2018р.; № 49 від 24.12.2018р.; № 46 від 22.12.2018р.; № 29 від 15.12.2018р.; № 28 від 14.12.2018р.; № 20 від 12.12.2018р.; № 17 від 10.12.2018р.; № 16 від 09.12.2018р.; № 14 від 08.12.2018р.; № 12 від 07.12.2018р.; № 5 від 04.12.2018р.; № 15 від 08.12.2018р.; № 13 від 07.12.2018р.; №1 від 01.12.2018р.
При цьому суд зауважує, що відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку.
Суд зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, зокрема, договір, податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо, що не заперечується перевіряючими та зазначено у додатку до Акту перевірки.
Таким чином, ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» правомірно віднесено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинах з TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» у розмірі 1 540 716,00 грн.
Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов'язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками. Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 року у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі № 440/426/19, від 21.10.2020 року у справі № 620/846/19.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що товар був поставлений з «невідомого джерела», оскільки до матеріалів справи позивачем були додані документи по ланцюгу постачання товару, а саме договори та видаткові накладні з TOB «Оптторг-Сіті», TOB «Мусташ Трейд», TOB «Смарт Дистриб'юшн», TOB «Венсмарк».
Стосовно посилання контролюючого органу на безтоварність операцій, суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, акти податкових перевірок чи будь-які інші офіційні документи, які б могли підтверджувати даний факт відповідно до законодавства.
В свою чергу, відповідно до принципу презумпції правомірності рішень платника, встановленого в п. 4.1.4 та 56.21 ПК України, виходячи з загальної презумпції невинуватості особи, яка закріплена в ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 62 Конституції України, відповідач зобов'язаний довести наявність порушення, якщо вважає, що таке наявне, належними доказами, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.
Крім того, відповідно до висновку викладеного Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/174, інформація з АІС «Податковий блок» та ЄРПН (внутрішні бази даних податкової) не є доказом безтоварності.
Також відповідачем не було враховано, що контрагенти TOB «ОВРУЧСЬКА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» по ланцюгу могли придбати поставлену потім Позивачу продукцію у суб'єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, в результаті чого в ІС «Податковий блок» інформація про придбані у них товари не відображається.
Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар (роботи, послуги), отриманий від контрагента, мали реальний і товарний характер та був використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.
Щодо висновку Головного управління ДПС у Київській області в Акті перевірки, що ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, оскільки у позивача відсутні належним чином оформлені первинні документи на списання пального, що не дозволяє пов'язати такі витрати з господарською діяльністю позивача (а тому такі витрати є додатковим благом фізичних осіб, які використовували пальне), суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, основним видом економічної діяльності ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» за КВЕД є: 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний); 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції.
Як зазначає позивач, оксигенат органічних речовин (ОКСОР) є продуктом технології, що поєднує сумісне застосування процесів мікробіологічного та хімічного виробництв і представляє собою продукт багатоскладової суміші природних речовин, властивих для біохімії ферментації, збагаченої хімічними (денатуруючими) добавками. Основними етапами виробництва такої продукції є: 1) закупівля сировини (крохмалевмісної): зернові культури та їх суміші; 2) подрібнення сировини (без copy); 3) приготування замісу субстрату (змішування подрібненого зерна з гарячою водою); 4) підігрів замісу субстрату (за допомогою гарячої пари); 5) обробка субстрату (кислоти, ферменти, дріжджі) також за використанням пару; 6) охолодження субстрату; 7) подача рідини до установки по виробництву ОКСОРу; 8) додавання різних видів денатурантів для отримання різних видів ОКСОРу.
Для здійснення вищезазначеного циклу виробництва, ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» залучає близько 100 працівників, що підтверджується копіями штатних розписів та не заперечується і самим відповідачем в Акті перевірки.
Факт виробництва ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» оксигенату органічних речовин підтверджується: договорами про оренду обладнання, договорами про оренду транспортних засобів, договорами та накладними на поставку пального, договорами про поставку готової продукції, тощо.
Також судом встановлено, що ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» використовує спеціалізовані транспортні засоби для власного виробництва продукції, зокрема:
- JCB-4CX екскаватор 1999 р. на підставі специфікації №2 до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 30.09.2016р.;
- автомобіль CA3-3507 1992 р тип самоскид-С на підставі специфікації №2 до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 30.09.2016р.;
- навантажувач Т-156 на підставі специфікації №2 до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 30.09.2016р.;
- автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon на підставі Договору позички автомобіля від 14.09.2016р.;
- ГАЗ 3302 на підставі Договору позички автомобіля від 14.09.2016р.
Як зазначив позивач, вказані транспортні засоби використовуються ним з метою для перевезення робітників до місця роботи (ГАЗ), а САЗ - для здійснення перевезення відходів діяльності та обслуговування полів фільтрації. JCB 4СХ та погрузчик Т156 використовується для поточних робіт на території заводу, вивантаження палетів з транспортних засобів та завантаження палетів у бункер котельні, для перевезення побічного продукту виробництва - барди.
Також до матеріалів справи позивачем було подано фотографії зазначених вище транспортних засобів.
Судом встановлено, що наказами ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» № 2/1 від 01.10.2016 та № 3/1 від 03.09.2016р. були встановлені норми витрат палива на вказані транспортні засоби та форми бланків для списання паливно-мастильних матеріалів, які використовуються ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників».
Придбання ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» у ПП «Бриз-плюс-РВ» та ПП «Вирій» значного обсягу пального різних марок підтверджується Договором № 27 від 07.10.2016р., накладними та видатковими накладними (копії в матеріалах справи).
В Акті перевірки (сторінки 11, 35) Головне управління ДПС у Київській обґрунтовує висновок про заниження ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» податків (в тому числі, ПДВ, ПДФО та військового збору) в цій частині (щодо списання пального) твердженням, що у позивача відсутні належним чином оформленні документи на списання пального. У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що позивач не мав права списувати пальне через відсутність первинних документів, а також відповідні операції неможливо пов'язати з господарською діяльністю (що має наслідком нарахування зобов'язань з ПДВ), а тому все списане пальне, на думку Відповідача, використовувалось директором та є заробітною платою, для цілей утримання ПДФО та військового збору.
Водночас, судом встановлено, що ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» було оформлене списання пального наступними документами:
- рапорти про роботу будівельної машини (механізму) JCB-4CX екскаватор за період жовтень 2016 року- грудень 2018 року (щомісячно);
- рапорти про роботу будівельної машини (механізму) навантажувач Т-156 за період жовтень 2016 року - грудень 2018 року (щомісячно);
- зведені подорожні листи щодо транспортних засобів Газ 3302, САЗ 3507, Mitsubishi Pajero Wagon за період жовтень 2016 року - грудень 2018 року (щомісячно);
Судом встановлено, що у зазначених документах наявна вся необхідна інформація для встановлення змісту та обсягу господарської операції, що, на переконання суду, дозволяє використовувати такі документи в якості первинних для цілей формування показників бухгалтерського обліку.
Одночасно, при вирішенні даного спору суд звертає увагу на те, що наказом Державної служби статистики України №95 від 19.03.2013 було скасовано форму подорожнього листа для легкового автомобіля. А наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 № 1005/1454 було скасовано форму подорожнього листа для вантажного автомобіля.
В листі від 02.11.2015р. №23178/6/99-99-19-02-02-15 Державна фіскальна служба України роз'яснила, що платники податків можуть використовувати будь-які інші документи, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення для цілей списання паливно-мастильних матеріалів, включаючи скасований бланк.
Судом також встановлено, що ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» було укладено декілька договорів поставки вироблено продукції, зокрема: договір №23/0718-1 від 23.07.2018р. з TOB «Дельтахім», договір б/н від 07.11.2018р. з ТОВ «КАЛІБРА ЮКРЕЙН», договір № 070819-1 від 05.08.2019р. з ТОВ «КЛОК СТЕЙТ», договір № В200519-2 від 20.05.2019р. з ТОВ «МАРТ ТАКС». Предмети вищевказаних договорів є схожими та переважно відрізняються лише марки оксигенату.
Крім того, виробництво оксигенату органічних речовин здійснюється ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» на підставі належним чином затверджених ТУ У 20.3-35289924-001:2017 та витягу зі схемами по технологічному процесу виробництва.
Таким чином, при здійсненні господарської діяльності - виробництві оксигенату органічних речовин, ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» використовував низку транспортних засобів, для яких придбавалось пальне.
Наведене вище у своїй сукупності свідчить, що придбання позивачем пального здійснювалось виключно з метою його використання в ході виробництва оксигенату, за наслідком чого ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» правомірно списував витрати на пальне у бухгалтерському обліку.
Як наслідок, висновок Головного управління ДПС у Київській області про використання транспортних засобів поза межами господарської діяльності позивача суперечить фактичним обставинам та спростовується наявними у справі документами.
Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для визнання додаткових податкових зобов'язань з ПДВ, нарахування ПДФО та військового збору за наслідками списання пального, оскільки останнє використовується ним у господарській діяльності для виробництва продукції.
Стосовно відображення податкових накладних у податкових деклараціях з ПДВ, суд зазначає наступне.
В Акті перевірки від 24.04.2019 №322/10-36-14-14/40328493 (п.2 висновків Акта) відповідач зазначив про заниження позивачем ПДВ на суму 1 233 477,00 грн.
Водночас, зі змісту самого Акта та додатків до нього не вбачається детального розрахунку вищевказаної суми зі сплати ПДВ в частині взаємовідносин з контрагентами, відображення податкових накладних в декларації та розрахунку щодо списання пального.
В судових засіданнях 19.12.2019р. та 11.02.2020р. суд зобов'язував Головне управління ДПС у Київській області надати детальний розрахунок податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019р. №0019351414 в розрізі всіх висновків Акта перевірки та з посиланням на бухгалтерські документи позивача.
Проте відповідачем вказані вимоги суду не виконані, про причини ненадання такого розрахунку не повідомлено.
В свою чергу, в Акті перевірки (ст.8 Акта) зазначено, що у Звіті про фінансові результати ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» відобразив витрати по списанню матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу) на загальну суму 1 146 781 грн (за 2016-2018 роки).
Однак, встановлюючи заниження суми ПДФО та єдиного внеску, відповідач зазначає в Акті перевірки (ст.36-37) як підставу для такого нарахування - списання палива на суму 2 260 499,56 грн за той самий період. При цьому, відповідач посилається на оборотно-сальдові відомості позивача по рахунку 203 «Паливо».
Таким чином, відповідач, донараховуючи позивачу ПДВ, ПДФО та єдиний внесок за одну і ту ж саму господарську операцію - списання пального за 2016-2018 роки, бере за основу різні суми: для ПДВ - 1 146 781,00 грн., а для єдиного внеску - 2 260 499,56 грн.
Крім того, відповідач зазначає про заниження задекларованих позивачем показників у рядку 4.1 декларації з ПДВ відповідно до п.198.5 ПК України за операціями, що оподатковуються, на суму 216 926 грн. без детального посилання в розрізі контрагентів та без аналізу первинних бухгалтерських документів позивача, на підставі чого були зроблені такі висновки.
Таким чином, невиконання відповідачем вимог суду від 19.12.2019р. та від 11.02.2020р. та неподання детального розрахунку податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019р. №0019351414 унеможливлює встановлення фактичних обставин справи в цій частині правопорушення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності дій в цій частині, що в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача.
Крім того, не зазначення конкретно контролюючим органом в акті перевірки ані підстави, ані причини, ані конкретного розрахунку заниження позивачем ПДВ на суму 1 233 477,00 грн. є прямим порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року за №727 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (надалі за текстом - Порядок №727).
Так, відповідно до розділу 2 Порядку №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово- господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДПС у Київській області порушило приписи Порядку №727, а саме, не зазначило в акті перевірки детального та конкретного змісту порушення податкового законодавства ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників», що послугувало причиною застосування до ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» відповідно до податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019р. №0019351414.
Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.
Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.
Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0007171304 від 20.06.2019р., № 0007181304 від 20.06.2019р., № 0019351414 від 24.06.2019р.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» (08550, Київська обл., Фастівський район., смт. Кожанка, вул. Територія Цукрозаводу, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 40328493) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; код ЄДРПОУ 43141377) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 19 210,00 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій