03 листопада 2020 року Чернігів Справа № 825/3587/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Скиді В.А.,
за участю представника відповідача Зенченко Н.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.10.2015 № 3548/к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2020 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 скасовано, а справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що період вимушеного прогулу становить з 31.10.2015 по 17.06.2020 включно, оскільки лише 18.06.2020 він був поновлений на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
Міністерство юстиції України подало відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Чернігівській області, яке являється розпорядником бюджетних котів та здійснювало нарахування і виплату заробітної плати позивачу.
Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 30.10.2015 № 3548/к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 30.10.2015 за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2020 визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 30.10.2015 № 3548/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 30.10.2015 за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з 31.10.2015.
На виконання вищевказаної постанови суду, 18.10.2020 Міністерством юстиції України винесено наказ № 2050/к «Про поновлення», яким позивача поновлено з 31.10.2015 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с. 29 т. 2).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
За приписами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо дати звільнення та дати поновлення позивача на підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2015 по 17.06.2020 (враховуючи період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 20.05.2020 по 17.06.2020).
При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За приписами пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
З матеріалів справи слідує, що протягом вимушеного прогулу позивача відбулося підвищення посадових окладів, а тому середня заробітна плата підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення посадового окладу у відповідному періоді.
Згідно розрахунку наведеного в письмових поясненнях Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 02.11.2020 № 7-13/499 (а.с. 179 т. 2) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2015 по 17.06.2020, становить 942541,02 грн. (середньоденна заробітна плата позивача 247,41 грн. * на кількість робочих днів 1157 * на коефіцієнт підвищення посадового окладу у відповідному періоді).
Суд зазначає, при обрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу до уваги береться довідка від 30.11.2015 № 01.4-08/640 про середньоденну заробітну плату в розмірі 247,41 грн. (а.с. 45 т. 1), оскільки вона видана у відповідності до вимог вказаного Порядку.
Положеннями статті 4 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно частини першої статті 47 Бюджетного кодексу України до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області є окремою юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, а також розпорядником коштів з яких здійснювалась оплата праці, тому саме з даного суб'єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а не з Міністерства юстиції України.
В силу вимог частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 23634,31 грн. (21 робочий день вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 247,41 грн. * коефіцієнт 4,5489 ) підлягає негайному виконанню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34924518) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2015 по 17.06.2020 в розмірі 942541,02 грн.
В решті позову відмовити.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 23634,31 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.11.2020.
Суддя В.О. Непочатих