про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 листопада 2020 року справа № 580/4970/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання вчинити дії,
05.11.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни (далі - відповідач), в якому просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7123789000:02:001:1151;
скасувати державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:001:1151;
зобов'язати відповідача внести відповідний запис до Поземельної книги про припинення державної кадастрової реєстрації за кадастровим номером 7123789000:02:001:1151;
визнати неправомірними дії відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7123789000:02:001:1153;
скасувати державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:001:1153;
зобов'язати відповідача внести відповідний запис до Поземельної книги про припинення державної кадастрової реєстрації за кадастровим номером 7123789000:02:001:1153.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону здійснив державну реєстрацію вказаних земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ДП "Смілянське лісове господарство", хоча така реєстрація мала здійснюватися на підставі проекту землеустрою щодо організації і відновлення меж територій лісогосподарського призначення. Тому, приймаючи технічну документацію, відповідач зобов'язана була відмовити у державній реєстрації з підстави невідповідності поданих документів вимогам законодавства.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, встановлено підстави для відмови у відкритті провадження, з огляду на таке.
Згідно з п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Термін "суб'єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.
В контексті викладеного суд врахував, що підстави та обґрунтування позову, його предмет свідчать, що у спірних правовідносинах позивач не брав та не бере безпосередньої участі. Спірні правовідносини у сфері публічного права виникли між відповідачем та ДП "Смілянське лісове господарство". Передумовою звернення до суду стало виявлення відповідачем перетинів меж земельної ділянки, користуватися якою має намір позивач, зі вказаними у предметах спору земельними ділянками. Позовні вимоги направлені на втручання у права на користування земельними ділянками вказаного товариства.
З даних публічної кадастрової карти суд встановив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7123789000:02:001:1151 та 7123789000:02:001:1153 перебувають у постійному користуванні у ДП "Смілянське лісове господарство" з 21.02.2020.
Суд врахував, що майнові відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Відповідно до частин 1-2 ст.2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Обґрунтування та предмет позовних вимог стосуються реалізації цивільних правовідносин позивача на отримання земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Припинення дії, яка порушує право та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб відповідно до п.п.3, 10 ч.2 ст.16 ЦК України є способами захисту цивільних прав та інтересів.
Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/18, яка обов'язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, а також чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Зазначене свідчить про приватноправовий характер спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі №260/723/19 зазначила, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17.
Оскільки за результатом спірних у цій справі дій відповідача щодо реєстрації зазначених земельних ділянок у ДЗК у подальшому за ДП "Смілянське лісове господарство" 21.02.2020 зареєстровано право їх постійного користування, суд дійшов висновку, що предмет спору у цій справі виник з цивільних правовідносин.
Тому заявлений у цій справі спір не підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тому суддя дійшов висновку про підвідомчість спору місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.
Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.170 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження, а на підставі ч.6 ст.170 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
Оскільки позивач не надав суду доказів сплати судового збору за подання цього позову, відсутні підстави для його повернення.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 248 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити, що спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
4. Копію ухвали направити позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.
Суддя О.А. Рідзель