Справа № 560/2261/20
іменем України
10 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року у розмірі 18 276,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у березні 2020 року дізнався про наявність вимоги № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року про стягнення грошових коштів у розмірі 18 276,72 грн. Вказує, що з 08 жовтня 2008 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Однак, з другого кварталу 2009 року підприємницьку діяльність фактично не здійснював, тому не зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок за вказаний період. Вважає протиправною вимогу № Ф-1732-50 від 05 лютого 2019 року про стягнення грошових коштів у розмірі 18 276,72 грн. Вказану вимогу не отримував. Просить суд позов задовольнити.
Ухвалою від 04 травня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху.
22 травня 2020 року позивач на виконання ухвали від 04 травня 2020 року подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, належним чином завірені копії оскаржуваної вимоги та заяву про забезпечення позову.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 03 червня 2020 року визнав поважними причини пропуску звернення позивача до суду та відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 03 червня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
У наданому до суду відзиві на позов, відповідач вказує, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 08 жовтня 2008 року Волочиською районною державною адміністрацією та перебував на обліку як платник податків та платник єдиного соціального внеску. Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 4 розділу ІІ закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до підпункту 2.4. статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місце обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхуванням. Законом від 06 грудня 2016 року внесені зміни до Закону № 2464-VI, якими визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування. Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI) (норма діяла протягом 2017 року). Враховуючи вказане, сума нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, граничний термін сплати якого настав 09 лютого 2018 року, становить 8 448,00 грн. З 1 січня 2018 року змінами від 03 жовтня 2017 року до Закону № 2464-VI встановлено нові строки сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність та членів фермерського господарства. Зокрема, з 01 січня 2018 року вказані категорії зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується такий внесок (граничний термін сплати 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 21 січня 2018 року). Сума нарахованого єдиного внеску становить 2 457,18 грн. У 2019 році сума нарахованого єдиного внеску становила 2 754,18 грн, граничний термін сплати - 19 квітня 2019 року, 19 липня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 20 січня 2020 року. Відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI та наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із наявністю в інтегрованих картках платника боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 18 276, 72 грн ГУ ДФС у Хмельницькій обласні сформувало та направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2019 року № 1732-50 у сумі 18 276,72 грн з повідомленням про вручення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення. Відповідачем вимогу про сплату боргу надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення 15 лютого 2019 року. Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом ДФС шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафні разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом ДПС шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Оскільки, заборгованість не була сплачена чи оскаржена, ДПІ надіслало в порядку, встановленому Законом № 2464-VI, органу державної виконавчої служби вимогу № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18 276,72 грн. У задоволені позову просить відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 з 08 жовтня 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (серія В03 № 061661).
05 лютого 2019 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало позивачу податкову вимогу № Ф-1732-50 У щодо сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18 276,72 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною вимогою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону № 2464-VІ обов'язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону № 2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
У свою чергу частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI встановлює, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що платник єдиного внеску - фізична особа-підприємець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримує дохід у цей період чи ні.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 № 44 (далі по тексту - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів та зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16.
Суд встановив, що відповідач сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2019 року на загальну суму 18 276,72 грн.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник єдиного внеску, а відтак зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок за вказаний період у розмірі не меншому ніж розмір мінімального страхового внеску.
Тому, відповідач правомірно на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року.
Посилання позивача на відсутність у нього обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску у зв'язку з фактичним нездійсненням підприємницької діяльності, суд вважає безпідставним, оскільки фактом, з настанням якого Закон № 2464-VI та Податковий кодекс України пов'язують припинення нарахування єдиного соціального внеску є державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, яке здійснюється з дотриманням закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Крім того, в силу вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року за № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, у якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Доводи позивача щодо неотримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року не можуть вважатися судом належними, оскільки матеріали справи містять докази направлення відповідачем вказаної вимоги засобами поштового зв'язку на адресу позивача та копії повернутих відділеннями поштового зв'язку конвертів із направленими документами за зареєстрованою адресою проживання .
Відповідно до приписів пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 20 лютого 2019 року. Згідно довідки поштової служби вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) повернута відповідачу, причина повернення - «не проживає».
Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року надіслана позивача з дотриманням вимог Податкового кодексу України..
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач сформувавши та направивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року, діяв у межах повноважень, у спосіб та у порядку, визначеними нормами чинного законодавства, сама вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі судового розгляду відповідач довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року. Тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1732-50 У від 05 лютого 2019 року у розмірі 18 276,72 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук