Справа № 560/6000/20
іменем України
10 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Ковальчук О.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департамент соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Департамент соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради в якому просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2020 роки відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІV від 25.12.1998, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, та зобов'язати Департамент соціального захисту населення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2018 по 2020 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Вказав, що до суду позивачка звернулась 07.10.2020, пропустивши шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити їй перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 та 2019 року. Зазначив, що недоліки повинні бути усунені позивачкою шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
На виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позивачка надіслала заяву про усунення недоліків, в якій вказує, що про порушення своїх прав щодо не виплати у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період 2018 та 2019 роки дізналась 21 вересня 2020 року, з листа соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради про відмову у перерахунку та виплати вказаної допомоги, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 по справі №1-247/2018. Тому, до суду звернулась в межах шестимісячного строку.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду ОСОБА_1 з вказаним позовом, суд враховує таке.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.
Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа мала реальну можливість дізнатись про порушення свого права, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Підставою для звернення до суду з даним позовом слугували протиправні, на думку позивачки, дії відповідача щодо недоплати їй допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2020 рік.
Відповідно до частини 5 статті 12 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Отже, про порушення своїх прав на отримання визначеної законом разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2018, 2019 роки позивачка повинна була дізнатися у цих роках відповідно.
Водночас, з вказаним адміністративний позовом до суду позивачка звернулась 07 жовтня 2020 року, пропустивши шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 рік.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, відповідно закону України "Про Конституційний Суд України" рішення Конституційного Суду України набирає законної сили з дня його ухвалення, та не поширюється на правовідносини, що існували до його прийняття.
Отже, позивачка не виконала вимоги ухвали від 15 жовтня 2020 року, та не надала належні та допустимі докази існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали їй звернутись до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2018, 2019 роки в строк встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 рік суд вважає неповажними, позовну заяву в цій частині необхідно повернути позивачу.
Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 рік - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяО.К. Ковальчук