10 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/9850/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:
- зобов'язати відповідача відшкодувати заборгованість з 02 серпня 2014 року по 01 серпня 2019 року, де при цьому провести перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно статті 39 в розмірі 2х мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік та згідно статті 51, виходячи з розміру 30% від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно та виплатити її;
- зобов'язати відповідача з 01 серпня 2019 року, щомісячно, проводити донарахування до основної пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, що проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, яким є м. Овруч, пенсіонеру, що повністю втратив працездатність відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по статті 39 по дві мінімальні заробітні плати на відповідний рік та статті 51 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Держаний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії та потерпілим 3 категорії. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які підлягають застосуванню без будь-яких обмежень. Просить відшкодувати заборгованість з 02.08.2014 по 01.08.2019, зобов'язавши відповідача провести донарахування та виплату доплати до основної пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак, відповідач протиправно не відновив нарахування та виплату передбачених вказаними статтями допомоги і підвищення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 зупинено провадження в даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18 (номер провадження Пз/9901/55/18).
Ухвалою суду від 12.05.2020 поновлено провадження у даній справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для його зупинення, та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Також здійснено заміну вибувшого відповідача - Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Позивачем подано заяву - клопотання, за змістом якого позивач уточнив позовні вимоги та просив:
- визнати протиправною бездіяльність Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке реорганізоване та приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 51 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії;
- зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке реорганізоване та приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та статті 51 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили повністю працездатність визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік, щомісячно.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволені позову за безпідставністю. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач вказує, що зазначена редакція ч.2 ст. 39 Закону №796 (відновлена за рішенням Конституційного суду України) не передбачає, та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, а лише встановлює доплату працюючим особам.
Суд, розглянувши позовну заяву, відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що позивач є пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується відповідним посвідченням, і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
На свої звернення до відповідача щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", отримав відповідь про те, що з 17 липня 2018 року нарахування і виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не здійснюється. Також повідомлено, що щомісячне нарахування та виплати підвищення до пенсії у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірі 170,82 грн.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стосовно підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, то суд ураховує, що дана справа в частині зазначеного спору є типовою справою щодо зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18).
Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року, далі - Закон № 796-ХІІ), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні гарантованого добровільного відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон України № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII), який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включено до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18.
Також вказаним судовим рішенням встановлено, що надання Законом № 79-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
В силу приписів частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № 240/4937/18, оскільки дана справа є типовою зразковій.
Таким чином, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, проте відповідачем протиправно не проведено нарахування та виплату позивачу вказаного підвищення із 17 липня 2018 року.
Зважаючи на визнання судом бездіяльності відповідача протиправною, суд, відповідно до приписів статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній у визначений позивачем період), особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Згідно із підпунктом 2 пункту 13 Порядку, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні.
Як вбачається із листів від 28.05.2019 та від 21.05.2019, виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210 - 170,82 грн, в повному розмірі без обмежень.
Поряд з наведеним слід вказати, що позивач на обґрунтування своїх позовних вимог у позові посилається на положення ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, котра втратила чинність, а тому не може бути застосовано під час вирішення даного спору.
Також суд залишає поза увагою посилання позивача в обґрунтування позовних вимог у цій частині на рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15), оскільки, ані цим рішенням, ані жодним іншим не визнано не конституційними положення ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вказане рішення не регулює питання спірних правовідносин.
Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка втратила чинність. У свою чергу проведення позивачу виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідає нормам чинного законодавства.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене та встановлені обставини, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 291 - 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко