Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2020 р. Справа№200/9766/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні № 63142499,
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні № 63142499.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 09.10.2020 року за адресою місця проживання в місті Краматорськ отримав постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.10.2020 року на загальну суму 26334,00 грн.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 63142499 та подальшими діями щодо примусового виконання виконавчого напису від 18.09.2020 року за № 9440, виданого приватним нотаріусом КМНО Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 23940,00 грн., позивач зазначив про таке.
Позивач стверджує, що він зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем, проходячи військову службу у військовій частині № 2382 міста Краматорськ, і не володіє майном, яке знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Відповідач не перевірив інформацію щодо місця проживання боржника. Оскільки виконавчий документ був пред'явлений не за місцем виконання, відповідач, на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404, мав повернути його стягувачу без прийняття до виконання.
Окрім того, відповідно до статті 34 Закону № 1404, отримавши інформацію що боржник є військовослужбовцем, приватний виконавець був зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій.
З наведених підстав позивач просив визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича від 25.09.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63142499, від 30.09.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 63142499 та від 05.10.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 63142499.
Ухвалою від 26 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича; у третіх осіб витребувані додаткові докази щодо місця проживання ОСОБА_1 .
Відповідач надав копії матеріалів виконавчого провадження та відзив на позовну заяву, зазначив, що вчинені ним дії відповідали приписам Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого напису від 18.09.2020 року за № 9440, виданого приватним нотаріусом КМНО Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 23940,00 грн. та за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу та згідно з частинами 2, 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
У виконавчому написі від 18.09.2020 року за № 9440, виданого приватним нотаріусом КМНО Баршацьким Ігорем Вікторовичем, вказане місце проживання боржника: АДРЕСА_2 , тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. На думку відповідача, ним було перевірено і встановлено, що зазначений виконавчий напис є виконавчим документом, стягнення за яким проводиться у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», та наголосив, що виконавець не вправі давати правову оцінку діям нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.
Окрім того в заяві про примусове виконання рішення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» зазначені всі необхідні дані про позивача, в тому числі наявність грошових коштів на рахунку в АТ «КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 ЦК України.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувана, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо).
Виходячи з наведеного, приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
На виконання ухвали суду 26 жовтня 2020 року приватний виконавець КМНО Єфіменко Д.О. надіслав до суду копії документів у виконавчому провадженні № 63142499 та виконавчого напису від 18.09.2020 року за реєстровим № 9440.
Третя особа - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», надала пояснення по суті позову, в яких зазначила про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при поданні заяві про примусове виконання рішення, відповідно до чинного законодавства були зазначені всі необхідні відомості про позивача (боржника), місце реєстрації ОСОБА_1 а саме: АДРЕСА_3 , а також адресу фактичного проживання (перебування): АДРЕСА_4 , котра стала відома з телефонних розмов з позивачем, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані про наявність грошових коштів па рахунку в АТ «КБ «Приватбанк» (платіжна карта № НОМЕР_1 ). Вважає, що приватний виконавець мав всі законні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович пояснень щодо суті позову та витребуваних документів не надав, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомив.
Ухвала суду від 26.10.2020 року про витребування доказів щодо місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , приватним нотаріусом Баршацьким І.В. не виконана.
До судового засідання учасники справи не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи судом.
Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю сторони позивача.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та з'ясовуючи обставини спірних відносин, судом встановлено, що за інформацією, яка міститься у паспорті громадянина України НОМЕР_2 , зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_5 з 10.12.2019 року (а.с.29-33).
18.09.2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості за Кредитним договором від 03.03.2020 року на суму 4000,00 грн., відсотками за користування кредитом на суму 18840,00 грн. та плату за вчинення виконавчого напису на суму 1100,00 грн. (а.с.110).
Виконавчий напис містить адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_6 , та адресу проживання: АДРЕСА_2 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» 25.09.2020 року звернулося до приватного виконавця із заявою № 420406 від 22.09.2020 року про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 9400 від 18.09.2020 року (а.с.99).
25.09.2020 року відповідачем винесені постанова про відкриття виконавчого провадження № 63142499, а також постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні, про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.104-106, 107-109).
30.09.2020 року відповідачем прийнята постанова ВП № 63142499 про арешт коштів боржника (а.с.95-97).
05.10.2020 року відповідачем прийнята постанова ВП № 63142499 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (92-94).
15.10.2020 року винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій на час розгляду справи по суті (а.с.88-91).
21.10.2020 року представником позивача направлено до відповідача лист щодо накладення арешту на рахунок позивача в АТ КБ «Приватбанк» зі спеціальним режимом використання, оскільки він є зарплатним та не підлягає арешту (а.с.56-58).
Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(далі - Закон № 1403-VIII).
В силу статті 1 Закону № 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 Закону № 1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Частинами 1, 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Разом з тим, п. 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).
За приписами п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Аналіз вище зазначених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Таких же правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 року у справі № 580/3311/19, а також, відмовляючи у касаційному перегляді справи № 560/2783/20 з аналогічними обставинами.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте, вирішуючи справу суд зауважує, що відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону №2346-IIІ визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
Тобто, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об'єктом права власності.
Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 року у справі №905/3542/15.
Крім того, частиною четвертою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Таким чином, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63142499, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва мав підстави вважати, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи, місцезнаходженням якої є місто Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Щодо посилань позивача на звернення стягнення на заробітну плату суд зазначає, що стаття 68 Закону №1404-VIII містить такі приписи:
1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
2. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до статті 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
З матеріалів справи та наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження не встановлено, що приватний виконавець накладав стягнення на заробітну плату позивача в розумінні Закону №1404-VIII. Списання коштів з рахунків позивача не може вважатися накладенням стягнення на заробітну плату, оскільки на вказаних рахунках знаходилися належні позивачу кошти, які перебували у його власності, незалежно від джерел їх походження.
Тому суд дійшов висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування заявлених вимог не є достатніми підставами для задоволення позову.
Проте суд також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до вказаних процесуальних норм, досліджуючи матеріали справи, судом встановлена невідповідність вимогам закону виконавчого документу, який був прийнятий до виконання відповідачем з відкриттям виконавчого провадження ВП № 63142499.
Зокрема, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172.
До вказаного Переліку Постановою КМ України від 26.11.2014 року № 662 були внесені зміни, зокрема, встановлено пунктом 2 доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
22.02.2017 року Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/20084/14 постановив визнати незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі:
Пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишені без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у даній справі - без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Таким чином, на час вчинення Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем виконавчого напису від 18 вересня 2020 року за реєстровим № 9440 стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, в тому числі за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, було виключено з Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Тому, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, вчинивши виконавчий напис від 18.09.2020 року за реєстровим № 9440 на підставі кредитного договору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович вийшов за межі наданих йому повноважень.
Отже, вказаний виконавчий документ з підстав, що випливають з кредитних відносин, виданий стягувачу не уповноваженою на це особою.
Вищевказані обставини та вимоги законодавства не були враховані приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження та прийнятті в його межах інших постанов.
Частиною 2 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім визначених частиною 2 статті 5 цього Закону. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріусів.
Проте суд зауважує, що статтею 2 Закону №1404-VIII визначені засади виконавчого провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.
Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону №1404-VIII, у частині 3 якої прямо визначено, що виконавчий документ ПІДПИСУЄТЬСЯ УПОВНОВАЖЕНОЮ ПОСАДОВОЮ ОСОБОЮ із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.
В порушення вказаної норми приватний виконавець не перевірив наявність у приватного нотаріуса повноважень на вчинення виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Отже, приватний виконавець, як особа, яка має вищу освіту та правовою основою діяльності якого відповідно до Закону №1403-VIII є, зокрема, Конституція України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання, не повинен обмежуватись лише формальними міркуваннями щодо змісту виконавчого документа, а зобов'язаний перевірити, чи виданий такий документ уповноваженою на те законом особою.
Незважаючи на порушення, допущене Приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І.В. при вчиненні виконавчого напису, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Д.О., не дотримавши обов'язків, покладених на нього спеціальним Законом №1404-VIII, не перевірив факт підпису виконавчого документу уповноваженою посадовою особою відповідно до положень законодавства.
Суд звертає увагу на те, що згідно з вимогами статті 18 Закону №1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.
Отже, відповідач, як особа, що має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, отримавши виконавчий документ в змозі перевірити повноваження особи, яка його підписала та видала, вимогам законодавства щодо наявності у такої особи відповідної компетенції.
Вказані обставини свідчать про те, що виконавче провадження ВП № 63142499 щодо позивача відповідачем відкрито з порушенням статей 2 та 4 Закону №1404-VIII, через що позовні вимоги про скасування постанов у вказаному виконавчому провадженні підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, встановивши протиправність відкриття виконавчого провадження, як наслідок, судом також встановлена протиправність постанов приватного виконавця від 25.09.2020 року у ВП 63142499 про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні та про стягнення з боржника основної винагороди.
З наведених підстав, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі заявленого позову - визнати протиправними та скасувати також вищенаведені постанови приватного виконавця у межах виконавчого провадження ВП № 63142499.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 172, офіс 65), треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, офіс 520, код ЄДРПОУ 41146442), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович (01034, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3А, каб. 2-7), про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні № 63142499 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича у виконавчому провадженні ВП № 63142499:
від 25.09.2020 року про відкриття виконавчого провадження;
від 25.09.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди;
від 25.09.2020 року про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні;
від 30.09.2020 року про арешт коштів боржника;
від 05.10.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Рішення складено та підписано 05 листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов