10 листопада 2020 р.Справа №160/7440/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення адміністративного позову до відповідача 1: Кабінета Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00019442), відповідача 2: Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ( 01601, м. Київ, пров. Музейний, 12, код ЄДРПОУ 37536010), відповідач 3: Дніпропетровська обласна державна адміністрація ( 49004, м. Дніпро, просп. О. Поля, 1, код ЄДРПОУ 00022467), відповідача 4: Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, вул.Лабораторна, 69), відповідача 5: Національна поліція України (01601, вул. Богомольця,10, код ЄДРПОУ 40108578), відповідача 6: Державне бюро розслідувань (01032, м. Київ, вул. Симони Петлюри,15, код ЄДРПОУ 41760289), відповідач 7: Міністерство юстиції України (м. Київ, вул. Ак. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1: Кабінету Міністрів України, відповідача 2: прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, відповідача 3: Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, відповідача 4: голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчук Сергія Дмитровича, у якому позивач просить визнати протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 р. у справі №160/7440/19 - задоволено.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 р. у справі №160/7440/19 - скасовано.
Справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
13.05.2020 року адміністративна справа № 160/7440/19 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року повернути позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року
ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 р. у справі № 160/7440/19 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Відповідно до реєстру передачі справ судді № 5764/20 від 09.11.2020 року заяву про забезпечення позову передана судді Ніколайчук С.В. для розгляду 09.11.2020 року.
Так, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову щодо негайного поновлення моїх особистих немайнових прав у даній справі на розсуд суду задля стимулювання посадових осіб для виконання своїх повноважень щодо охорони природи, ресурсозбереження та забезпечення екологічних прав громадян, що не заборонено КАС України.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви, заявник посилається лише на загальні норми законодавства щодо права на судовий захист.
Вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
З огляду на викладене суд зробив висновок, про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у справі №160/7440/19 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук