09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13346/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 як законний представник в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі - Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА, Управління) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату вказаної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що разом з дітьми постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а відтак відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак відповідач протиправно не здійснює виплату встановленої статтею 37 зазначеного Закону щомісячної грошової допомоги, починаючи із 17 липня 2018 року. Вважає, що така бездіяльність є порушенням майнових прав та обмеженням права на соціальний захист її дітей, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позов в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 17 липня 2018 року по 03 лютого 2020 року залишено без розгляду.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Законний представник ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 (а.с.7-9); ОСОБА_2 , має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.10). Відповідно до паспортних даних (а.с.4 зворот) та довідки виконавчого комітету Сошичненської сільської ради від 21 липня 2020 року № 1267 (а.с.13) законний представник ОСОБА_1 проживає в селі Карпилівка Камінь-Каширського району Волинської області. Як свідчать довідки виконавчого комітету Сошичненської сільської ради від 21 липня 2020 року №1268, №1269, №1270, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та постійно проживають в цьому ж населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення ( а.с.12, 14-15).
Як вбачається з довідки Управління від 24 вересня 2020 року №8300, ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2 щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховувалась та виплачувалась до 31 грудня 2014 року. З 01 січня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку в Управлінні як отримувачі цієї допомоги не перебувають; виплата допомоги припинена на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України". ОСОБА_1 за призначенням цієї допомоги на дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління не зверталася (а.с.21).
ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою від 22 липня 2020 року, в якій просила надати довідку про те, чи нараховувалися кошти відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 липня 2018 року (а.с.22).
На звернення ОСОБА_1 відповідач листом від 22 липня 2020 року №Б-23445/04/2-20 повідомив про те, що в Управлінні відсутня передбачена законодавством України можливість для здійснення нарахування та виплати відповідної компенсації: пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджету, але постанови Уряду, якими були врегульовані розміри та порядок їх нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, скасовані (а.с.11).
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась її дітям щомісячна грошова допомога, встановлена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому звернулася до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.
Відтак, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).
Крім того, 01 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та за змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року, що зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що громадянин, який має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебував на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018) має право на відновлення її виплати.
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
При вирішенні спору суд також враховує, що за приписами абзаців першого, третього пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 (далі - Порядок №936), призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" (Офіційний вісник України, 2002 р., №34, ст. 1584). Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Аналіз норм Порядку №936 дає підстави дійти висновку про те, що необхідною умовою для призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є подання особою відповідної заяви, а з дня подання такої заяви проводиться виплата вказаної допомоги (у випадку, якщо посвідчення встановленого зразка видане пізніше дня подання заяви, то виплата здійснюється із дня видачі посвідчення).
Отже, на думку суду, правових підстав для нарахування та виплати допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до моменту відповідного звернення особи із заявою про призначення такої допомоги немає.
Зважаючи на викладене, суд дійшов переконання, що оскільки ОСОБА_2 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, по 01 січня 2015 року отримував щомісячну грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону №796-XII, то з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018) відповідач мав відновити йому виплату такої допомоги. Проте відповідач виплату зазначеної допомоги не відновив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Разом з тим, як встановлено судом з довідки Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА від 24 вересня 2020 року №8300, ОСОБА_1 не зверталася до відповідача із заявою про отримання щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-XII, на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Законним представником ОСОБА_1 до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів того, що нею вживались заходи, визначені Порядком №936, спрямовані на реалізацію прав дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для отримання допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ. Із її заяви від 22 липня 2020 року, поданої до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА (а.с.22), слідує, що вона звернулася з проханням видати їй довідку про те, чи проводилось нарахування коштів відповідно до статті 37 Закону №796-ХІІ з 17 липня 2018 року і донині. Зі змісту довідки відповідача від 24 вересня 2020 року №8300 не вбачається, що законним представником реалізоване право на отримання соціальної допомоги на дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, ухвали суду від 09 листопада 2020 року у цій справі про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону №796-ХІІ, за період з 17 липня 2018 року по 03 лютого 2020 року, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 встановленої статтею 37 Закону №796-XII щомісячної грошової допомоги та зобов'язання відповідача з 04 лютого 2020 року нарахувати та виплатити йому таку щомісячну грошову допомогу в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства на дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відповідача не зверталася, тобто, законний представник не вчинила залежних від неї дій для того, щоб вони таку допомогу отримували, то у суду відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такої щомісячної допомоги, а тому в задоволенні позову в цій частині та за взаємопов'язаними позовними вимогами про зобов'язання вчинити дії належить відмовити.
За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (44500, Волинська область, Камінь-Каширський район, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03192023) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації провести з 04 лютого 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк