10 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/10184/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
про визнання договору укладеним,
та за зустрічним позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
про зобов'язання вчинити дії,
22.10.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 (повний текст складено 11.09.2020) у справі № 910/10184/19, надіслана поштою 07.10.2020 через відповідний апеляційний суд. У поданій скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Під час розкривання поштового відправлення (штриховий код 0200247983235), яке надійшло від Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", отримувачем - Північним апеляційним господарським судом не виявлено доказів сплати судового збору, вказаних у додатку до касаційної скарги від 07.10.2020 б/н, про що складено акт від 09.10.2020 № 910/10184/19/09.1-26/442/20.
Подана касаційна скарга Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підставу звернення з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/10184/19 Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про відсутній висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" у подібних правовідносинах.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", однак оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на конкретну норму права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено норму права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху як таку, що не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовну заяву та зустрічну позовну заяву у цій справі подано у 2019 році, кожна з яких містить вимогу немайнового характеру, а саме визнання договору укладеним (у первісному позові) та зобов'язання вчинити дії щодо демонтажу кабелів (у зустрічному позові).
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв судовий збір сплачується на загальних підставах.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.
Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020, первісні позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеним договір з доступу до інфраструктури об'єкта транспорту та/або її окремих елементів (в редакції, що була надіслана на адресу відповідача листом від 10.06.2019 № 14-10/139) між ПАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" та КП "Київавтошляхміст" за тарифами, що передбачені пунктом 4 частини сьомої статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж"; у задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у первісному позові та частковому задоволенні зустрічного позову.
Відтак, скаржник при зверненні з цією касаційною скаргою повинен сплатити судовий збір у розмірі 7 684,00 грн (1921,00 грн х 2 вимоги немайнового характеру х 200%).
Проте, в порушення вказаних вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 7 684,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/10184/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання відповідної заяви з зазначенням норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, що є підставою подання вказаної касаційної скарги, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а також доказів сплати судового збору у розмірі 7 684,00 грн за подання цієї касаційної скарги.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.
Керуючись статтями 174, 163, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/10184/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.
2. Роз'яснити Комунальному підприємству по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. О. Волковицька