ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 жовтня 2020 року м. Херсон Справа № 923/525/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу
за позовом: Прокурора - керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі
позивача: Управління комунальної власності Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465469)
до: Фізичної особи - підприємця Ярового Вадима Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНПП НОМЕР_1 )
про стягнення 152 353 грн. 23 коп., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно
за участю прокурора Федоренко О.Б., посвідчення № 046500 від 29.03.2017
учасників судового процесу:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Яровий В.Ф., паспорт НОМЕР_2 , виданий Нововоронцовським РВ УМВС України в Херсонській області 09.10.1998.
02.06.2020 прокурор-керівник Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ярового Вадима Федоровича (надалі - відповідач), якою просить суд:
- стягнути заборгованість з орендної плати за договором № 1936 від 04.09.2017 у розмірі 152353 23 грн.;
- розірвати договір № 1936 від 04.09.2017 оренди комунального майна - приміщень загальною площею 1288,4 кв. м, розташованих за адресою, м. Херсон, вул. Залізнична 8, літ. «Д», «Щ», вартістю 12175380 грн.;
- зобов'язати відповідача ФОП Ярового В.Ф. повернути позивачу за актом приймання - передачі приміщення загальною площею 1288,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична 8, літ. «Д», «Щ».
Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 15.07.2020.
Ухвалою суду від 15.07.2020 розгляд справи відкладено та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2020.
В судовому засіданні справа була розглянута по суті, оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Позиція позивача у справі
Між позивачем та відповідачем укладено 14.08.2020 договір про реструктуризацію заборгованості за оренду комунального майна, відповідно до якого Яровий Вадим Федорович визнає суму боргу у розмірі 210 915,59 грн (в тому числі і пеню) та зобов'язується її сплатити в повному обсязі протягом року, сторони врегулювали спір на підставі взаємних поступок.
Укладаючи вищевказаний договір про реструктуризацію сторони дійшли порозуміння в тому числі і щодо розірвання договору оренди. Дострокове розірвання договору оренди є правом, а не обов'язковою вимогою орендодавця, тому управління комунальної власності не має наміру розривати договір оренди комунального майна від 04.09.2017 №1936, зареєстрований в реєстрі за № 1395, укладений між сторонами строком до 04 вересня 2022 року. В обґрунтування даної позиції позивач зазначає, що в умовах складної економічної ситуації в країні, в тому числі викликаної коронавірусною пандемією, через понесення збитків, недоотримання доходів та зниження платоспроможності потенційних орендарів-підприємців, пошук іншого орендаря на приміщення понад 1200 кв.м може не принести позитивних результатів. А надходження коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати за вже укладеним договором, нехай навіть із затриманням, є пріоритетом для територіальної громади міста.
Щодо самостійного звернення до суду позивач надає наступні пояснення. Управління комунальної власності дійсно у разі недосягнення домовленості із боржником планувало самостійно звертатися до суду із вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди. Дана позиція Управління викладена у листі на адресу Херсонської місцевої прокуратури від 30.04.2020 за № 909-20. Виконання викладених намірів Управління підтверджуються тим, що у вищевказаному листі зазначено про двох боржників (Яровий В.Ф. та ОСОБА_2 ), так, відносно другого боржника управління комунальної власності звернулося до господарського суду та отримало судовий наказ про стягнення заборгованості (923/853/20).
За викладених обставин управління комунальної власності не підтримує позовні вимоги прокурора Херсонської місцевої прокуратури щодо розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно та просить дані вимоги залишити без розгляду (частина 4 статті 55 ГПК України), а також повернути Херсонській місцевій прокуратурі судовий збір, сплачений за цими вимогами.
Виклад позиції відповідача
Відповідно до договору оренди комунального майна міської територіальної громади, орендодавцем являється Управління комунальної власності Херсонської міської ради. Таким чином Управління являється учасником спірних правовідносин, котрі склалися у зв'язку з затримкою орендної плати орендарем згідно вищезазначеного договору.
В Положенні про Управління комунальної власності Херсонської міської ради, що було затверджено рішенням Херсонської міської ради від 28.11.2014, № 1589, Управління є виконавчим органом міської ради, має статус юридичної особи, розрахунковий та інші рахунки, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та штамп.
Відповідач звернув увагу, що до функцій Управління, зокрема, віднесено «проведення претензійно-правової роботи щодо стягнення заборгованості по оплаті користування об'єктами ..., згідно з укладеними Управлінням договорами» та представництво «в установленому законодавством порядку інтересів Херсонської міської ради, її виконавчого комітету. Херсонського міського голови, управління в судах та інших органах під час розгляду правових спорів у межах компетенції управління», відповідно пп. 2.3.18 п. 2.3 та п. 3.4 Положення.
У складі Управління створено сектор з правової роботи, який, згідно з п. 3.1. Положення про сектор з правової роботи, наділений повноваженнями законодавством порядку інтереси управління в судах та інших органах під час розгляду правових спорів у межах компетенції управління».
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до чч. 3- 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, на думку відповідача, у кожному випадку представництва того чи іншого суб'єкта спірних правовідносин, прокурор повинен навести причини (та докази, що їх підтверджують), які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно статті 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Так, завертаючи увагу на практику Європейського суду з прав людини, сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності сторони, згідно пунктів 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції".
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, якщо прокурор у позовній заяві не виконав вимоги щодо належного обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, не довів наявності визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, то це має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України - залишення позовної заяви без руху, повернення такої заяви.
Управління комунальної власності Херсонської міської ради в квітні 2020 року направило до Херсонської місцевої прокуратури лист № 909-20, в якому зазначено наступне: "Управлінням комунальної власності прийнято рішення про самостійне звернення до господарського суду із вимогою про стягнення заборгованості за договорами оренди комунального майна".
14.08.2020 Фізична особа-підприємець Яровий В.Ф. та Управління комунальної власності ХМР уклало договір про реструктуризацію заборгованості за оренду комунального майна міської територіальної громади згідно з договором від 04.09.2017 № 1936, яким передбачено сплату заборгованості рівними частинами протягом одного року.
Отже, на думку відповідача, оскільки право вимоги за договором оренди, враховуючи реструктуризацію боргу, у позивача не виникло, предмет спору по цій справі відсутній.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» «Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва».
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. При зверненні з позовом прокурором не наведено належних причин нездійснення Управлінням, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції) (об'єднані висновки з постанов Верховного Суду Касаційного господарського суду від 15.10.2019 року, справа №904/2820/18 та від 20.09.2018 року, справа № 924/1237/17).
Виходячи з вищезазначеного, відповідач вважає, що не приймаючи до уваги звернення Управління відносно самостійного захисту своїх прав у суді, прокурор не обґрунтував обставини і необхідність захисту інтересів Управління, в чому саме полягає захист інтересів держави, на підставі чого прокурор прийшов до висновку, що захист цих інтересів Управління не здійснює або неналежним чином здійснює.
Крім того, у прокурора відсутні підстави для представництва, наявність яких необхідно обґрунтовувати відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Виклад позиції прокурора
Опрацюванням інформації управління комунальної власності Херсонської міської ради прокурор встановив, що між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ФОП Яровим В.Ф. 04.09.2017 за № 1936 укладено Договір оренди комунального майна - нежилих приміщень (надалі - Договір) літ. «Д», «Щ» загальною площею 1288,4 кв.м. розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична, буд. 8 строком до 04.09.2022. За актом приймання - передачі від 04.09.2017 зазначені приміщення перейшли у користування відповідача.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 1936 орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 та і становить 154236,35 грн. без врахування ПДВ на рік.
Пунктом 3.2. Договору № 1936 від 04.09.2017 передбачено, що орендна плата становить 12853,03 грн. і згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на рр 37115004006900 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37465469 не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Крім того, відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату .
Разом з тим, у порушення вказаних вимог відповідач ФОП Яровий В.Ф. як орендар вищевказаного майна, обов'язку щодо сплати орендної плати за вказаним договором не виконав.
Так, відповідно до розрахунку позивача за Договором оренди № 1936 від 04.09.2017 заборгованість по орендній платі складає 152353,23 грн.
Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2-ох облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно п 8.2 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок неналежного використання або невиконання умов цього договору.
Згідно з п. п. 11.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірвано на вимогу Орендодавця в разі порушення умов цього Договору Орендарем, у випадку нездійснення оплати за оренду протягом трьох місяців.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник), зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням ФОП Яровим В.Ф. обов'язку із сплати орендної плати за використання орендованого майна, що є істотною умовою договору, за договором оренди № 1936 від 04.09.2017 утворено заборгованість на загальну суму 152353,23 грн.
Прокурор, вважаючи, що невиконання ФОП Яровим В.Ф. договірних грошових зобов'язань, порушує інтереси держави, тому звернувся до суду з позовом.
Порушення інтересів держави прокурор на день звернення до суду визначив в тому, що Яровий В.Ф. не виконує умови договору оренди комунального майна № 19 від 04 09.2017, що тягне порушення інтересів територіальної громади м Херсона, представником якої у вказаних правовідносинах виступає Управління комунальної власності Херсонської міської ради, недоотримання місцевим бюджетом коштів (орендної плати) за користування майном, що завдає матеріальної шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини бюджету, негативно впливає на стан фінансування видатків бюджету.
Не зважаючи на наявну прострочену заборгованість управлінням комунальної власності Херсонської міської ради заходи щодо примусового стягнення суми заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном, розірвання договору та повернення майна до ФОП Ярового В.Ф. не вживалися, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" це і стало підставою для представництва Херсонською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради.
Даний факт підтверджується листуванням Херсонської місцевої прокуратури із Херсонською міською радою та безпосередньо з Управлінням комунальної власності ХМР.
Прокурор листом від 11.03.2019 вих. 74/1304 вих-19 витребував у позивача інформацію про стан дотримання орендарями комунального майна територіальної громади умов договорів. У відповіді від 25.03.2019 за вих. № 8-2095-11/12 позивачем зазначено, що уповноваженим органом ведеться систематична претензійна робота стосовно всіх боржників з метою погашення заборгованості.
Листом від 08.05.2019 вих. 74/2544 вих-19 прокурор запитав у позивача інформацію про наявну заборгованість за договорами оренди комунального майна та вжиті у зв'язку з цим заходи реагування.
У відповіді від 23.05.2019 за вих. № 8-4057-11/17, за підписом Херсонського міського голови, прокурору відмовлено у наданні запитуваної інформації.
Прокурором листом від 22.10.2019 за вих. № 35-14912 вих-19 спрямовано на адресу позивача запит з вимогою надати інформацію про стан виконання доходів бюджету міста Херсона за статтею "орендна плата з юридичних та фізичних осіб" та вжиті заходи досудового та судового врегулювання.
Листом від 31.10.2019 № 8-8860-11/12 позивач вкотре відмовив прокурору у наданні відповідної інформації.
Прокурором листом від 31.03.2020 № 35-4290 вих-20 на адресу уповноваженого органу - Управління комунальної власності Херсонської міської ради спрямовано запит про надання інформації про стан виконання бюджету міста за статтею оренда комунального майна, стан дотримання орендаторами діючого законодавства та договірної дисципліни та вжиті заходи реагування.
У відповідь на запит надійшла інформація Управління комунальної власності Херсонської міської ради за вих. № 637-20 від 10.04.2020 про наявність, окрім інших орендарів, у відповідача - ФОП Ярового В.Ф. заборгованості за договором 1936 від 04.09.2017 у сумі 152353 грн. З урахуванням щомісячної орендної плати заборгованість виникла за період більший ніж 11 місяців. Щодо вжитих заходів, то позивачем повідомлено прокурора про проведення профілактичних бесід з боржником про необхідність сплати суми боргу.
З урахуванням невідповідності заходів, що вживаються позивачем, фактичному стану справ, прокурором вкотре спрямовано запит позивачу за № 35-5170 вих-20 від 24.04.2020 про надання копій документів, а саме договору оренди, розрахунку заборгованості та листів - повідомлень, що спрямовувались на адресу відповідача з вимогою сплати боргу.
Листом від 30.04.2020 № 909-20 УКВ ХМР повідомило прокурора про самостійне вжиття заходів стягнення боргу в судовому порядку.
Правові висновки та мотивувальна частина рішення
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до етапі 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 53 цього Кодексу, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України N 452/97-ВР, набрала чинності для України 01.01.1998 ) Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.
У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.
Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140,141, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад, кожне порушення закону та незаконне відчуження об'єкту комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади міста, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності міста та держави в цілому.
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи "їх бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Положеннями ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних рад належать здійснення контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Херсонською міською радою, з метою реалізації правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста, утворено структури підрозділ з правами юридичної особи - управління комунальної власності Херсонської міської ради, яка є її виконавчим органам у сфері управління комунальним майном. На вказане управління покладено повноваження в тому числі і щодо передачі в оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Херсон, контролю за дотриманням зобов'язань по укладеним договорам оренди комунального майна.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що прокурор правомірно визначив позивача у справі - управління комунальної власності Херсонської міської ради, яке є її виконавчим органам у сфері управління комунальним майном.
Звертаючись до суду, прокурор визначив, що інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власністю.
Він також зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання.
Суд, в ході розгляду справи досліджував питання наявності інтересів держави та порушень прав позивача.
На думку прокурора, вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів держави та місцевої територіальної громади та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, що суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси позивача, якими, зокрема, є розірвання договорів.
Належним способом захисту слід вважати спосіб, який прямо передбачений законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.
Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Між тим, як відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами у судовому процесі -позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ст.4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його звернені з позовом до господарського суду.
Судом при розгляді спору по суті досліджувалось питання порушених прав позивача при зверненні до суду та на день розгляд справи по суті, наявність яких, надає право прокурору звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі цього позивача - управління комунальної власності Херсонської міської ради.
В ході розгляду справи, прокурор доводив факт наявності заборгованості з орендної плати ФОП Ярового В.Ф. за договором оренди № 1936 від 04.09.2017 у сумі 152353 грн, що підтверджено інформацією управління комунальної власності Херсонської міської ради № 637-20 від 10.04.2020.
Наявність такої заборгованості на день звернення до суду не спростовують і сторони справи.
Однак в ході підготовчого провадження сторони у справі - позивач та відповідач, вирішили спірні відносини шляхом уступок та компромісів та на день розгляду справи по суті надали докази укладення між позивачем та відповідачем 14.08.2020 договору про реструктуризацію заборгованості за оренду комунального майна, відповідно до якого ЯРОВИЙ Вадим Федорович визнає суму боргу у розмірі 210 915,59 грн. (в тому числі і пеню) та зобов'язується її сплатити в повному обсязі протягом року, починаючи з вересня 2010 по серпень 2021 року включно щомісячно у сумі 17576,29 грн. (т. 1 а.с.122).
Таким чином, Орендар погодив графік реструктуризації боргу, виходячи із можливостей Орендодавця, а останній в якості відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань погодився сплатити штрафні санкції у сумі 58562 грн. 59 коп.
З урахуванням того, що договір є домовленість сторін, за яким орендар передає наймодавцю у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України), то суд вважає, що сторони мали право погодити реструктуризацію заборгованості шляхом укладення правочину.
Відповідач до справи надав докази сплати за два періоди (а.с 123-124).
Таким чином, на день розгляду справи, відсутня заборгованість ФОП Ярового В.Ф. перед управлінням комунальної власності, адже сторони погодили нові терміни погашення заборгованості та у відповідача виникли грошові зобов'язання щодо термінів погашення боргу за умовами договору про реструктуризацію заборгованості за оренду комунального майна.
При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, оскільки на день винесення рішення у відповідача відсутні невиконанні грошові зобов'язання перед позивачем.
Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди, суд прийшов до наступних висновків.
Спеціальною нормою, яка регулює порядок укладення, виконання та розірвання договору оренди землі є Закон України «Про оренду державного та комунального майна".
Згідно вимог ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" передбачені тільки умови припинення договору. За вказаним Законом сторони договору не наділенні правом дострокового розірвання договору.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що своєчасне виконання грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати є істотною умовою договору оренди та їх невиконання є підставою для розірвання договору оренди комунального майна.
Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв'язку з цим, прокурор прийшов до висновку, що сам факт порушення договору оренди земельної ділянки щодо невнесення орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.
Суд погоджується з даними доводами. Однак, при цьому зазначає, що, як витікає із наведених вище норм чинне законодавство не передбачає обов'язку сторін розірвати договір оренди у разі систематичної несплати орендної плати орендарем. Орендодавець як сторона договору наділений таким правом, однак, визначити чи він скористується таким правом вирішує безпосередньо сам Орендодавець.
Із пояснень позивача витікає, що у нього були наміри самостійно звертатись до суду з позовом до відповідача у випадку, якщо сторони не знайдуть компромісне рішення в межах чинного законодавства цього спору.
Як відомо таке рішення було знайдено у вигляду укладення договору реструктуризації боргу зі сплатою нарахованої пені в якості відповідальності Орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати, тому порушені права Орендодавця були поновлені у позасудовий спосіб. У позивача відпала потреба зверталися до суду з позовом про стягнення боргу з ФОП Ярового В.Ф.
В матеріалах справи відсутні докази, що управління комунальної власності Херсонської міської ради приймала рішення про дострокове розірвання спірного договору та що вона зверталась до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору. Позовну вимогу про дострокове розірвання договору оренди заявив безпосередньо прокурор-керівник Херсонської місцевої прокуратури. В той час як прокуратура не є Орендодавцем за спірним договором, тому заявляючи таку вимогу прокурор перевищив свої повноваження, вирішивши за Орендодавця заявити позов про дострокове розірвання договору за яким він не є стороною.
Таким чином, відповідач, на день вирішення спору, не мав заборгованості з орендної плати, відповідно були відсутні порушення підстави істотних умов договору (систематичного порушення виконання грошових зобов'язань щодо сплати орендної плати).
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що прокурором не доведено наявність, визначених прокурором, порушених законних інтересів та прав держави в особі управління комунальної власності Херсонської міської ради та не доведені належними допустимими та достовірними доказами позовні вимоги, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати суд покладає на прокуратуру.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення оформлено і підписано 10.11.2020
Суддя Л.М. Немченко