Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3091/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомФізична особа-підприємець Міланіч Олександр Борисович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1
доПриватне акціонерне товариство "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект", 61184, м. Харків, вул. Родникова, 3, кв. 115, код 31631883
про стягнення 21 000,00 грн
без виклику учасників справи
Фізична особа-підприємець Міланіч Олександр Борисович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" 21 000,00 грн. заборгованості за виконані роботи згідно договору №35-04/Х від 16.04.2018.
Судові витрати в сумі 2 102,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .
Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".
Судом перевірено адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Родникова, 3, кв. 115 (яка співпадає з адресою керівника підприємства), та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.
Ухвалою суду від 28.09.2020 було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, при дослідженні матеріалів справи, судом було встановлено, що 16 квітня 2018 року між ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (Замовник, Відповдіач) та ФОП Міланіч О.Б. (Виконавець, Позивач) був укладений Договір № 35-04/Х.
Згідно з умовами п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці, погодженню та затвердженню наступних нормативних документів:
Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій - ПЛАС з територіальним управління ДСНС та отриманням експертного висновку; Ідентифікація ПНО (у відповідності з вимогами Наказу МНС України від 23.02.2006р. № 98);
Підготовка форми ОПН-1 з подальшим проведенням процедури ідентифікації у відповідності і з вимогами ЗУ «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;
Розділ проекту «Інженерно технічний захід цивільної оборони ЦО»
Декларація безпеки об'єкта;
Технічне завдання робочого проекту та робочої документації для системи раннього оповіщення;
Паспорт потенційного небезпечного об'єкта у відповідності з вимогами постанови КМУ № 122 від 07.02.2001р.
Послуги будуть надаватися для об'єкта «БІО ЕЛЕКТРИК», місце розміщення: вул. Заводська, 1, с. Клубівка, Хмельницької область.
Відповідно до п. 2.2 Договору. Замовник зобов'язаний виконати послуги, вказані в п. 1.1 даного Договору протягом 45 календарних днів з моменту підписання даного договору, надходження передплати на рахунок Виконавця та надання всіх необхідних даних.
Відповідно до п. 5.1. Договору, вартість робіт по даному Договору складає 66 000грн. Передплата - 50%.
Як зазначає позивач, відповідачем 20.04.2018 року було внесено передплату за даним Договором в розмірі 33 000 грн. згідно виставленого рахунку № 35 від 19.04.2018 року, що підтверджується відповідним рахунком № 35 від 19.04.2018р. та платіжним дорученням № 656 від 20.04.2018 року на суму 66 000,00 грн.
При цьому, позивач зазначає, що згідно платіжного доручення №656 від.20.06.2018р., Відповідачем було здійснено передплату в загальному розмірі 66 000грн. за двома Договорами № 35-04/Х від 16.04.2018р. в сумі 33 000 грн. та Договором № 37-04/Х від 17.04.2018 року в сумі 33 000грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що на виконання своїх зобов'язань за Договором № 35-04/Х, він надав Замовнику весь обсяг послуг, погоджених Договором. Зазначені роботи були виконані Виконавцем та фактично в повному обсязі прийняті Замовником 25.04.2019 року, однак, відповідачем виконані роботи оплачені не були, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21 000,00 грн. заборгованості.
Надаючи оцінку обставинам, вказаним позивачем в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з надання послуг.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно статті 902 ЦК України, Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Стаття 903 ЦК України встановлює, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Як вже було зазначено, позивач просить стягнути з відповідача 21 000 грн. основного боргу в зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором. На підтвердження своєї позиції в даному спорі позивач зазначає, що надісланий на адресу відповідача акт виконаних послуг відповідач не підписав і не повідомив виконавця про зауваження. Відповідач не звертався до позивача з приводу якості наданих послуг.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з невиконанням цим товариством грошового зобов'язання за Договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України оплата наданих по договору послуг проводиться в розмірах, строки та порядку, визначеному договором.
Сторони при укладанні договору передбачили оформлення виконаних робіт актами приймання-передачі.
Так, відповідно до п. 4.1. Договору, факт надання робіт підтверджується підписаним сторонами «Актом приймання - передачі виконаних робіт». Замовник зобов'язаний в триденний строк підписати акт приймання - передачі робіт або направити на адресу Виконавця мотивовану відмову. В іншому випадку ці роботи вважаються прийнятими з моменту закінчення трьох діб після отримання Замовником Акту виконаних робіт.
У випадку мотивованої відмови Замовника, Сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання (п. 4.2. Договору).
Після підписання акту приймання-здачі претензії один до одного не пред'являються (п. 4.4. Договору).
Позивач зазначає, що з урахуванням фактичного обсягу робіт, виконаного Позивачем для Відповідача згідно Договору № 35-04/Х від 16.04.2018р. по об'єкту: "Будівництво ТЕС для спалювання біопалива електричною потужністю 6МВт існуючий будівлі Клембівського цукрового заводу ТОВ "БІОЕЛЕКТРІК", Позивачем було виставлено до оплати рахунок № 36 та Акт виконаних робіт № 38 з вартістю послуг 21 000грн. (двадцять одна тисяча гривень).
Також, позивач вказує, що, оскільки при зверненні Виконавця до Замовника з питанням підписання Акта наданих послуг 25.04.2019 року, замовник почав уникати спілкування, 06 квітня 2020 року Виконавцем поштою було направлено Замовнику лист № 32 разом з Актом виконаних робіт № 38 для підписання та рахунок № 36 на оплату в сумі 21 000 грн.
З даного приводу суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем не було надано доказів направлення листа № 32 разом з Актом виконаних робіт № 38 для підписання та рахунку № 36 на оплату в сумі 21 000 грн.
Також, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як унормовано ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88: " 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Дослідивши акт №38 суд не приймає його як належний доказ виконання робіт за договором, оскільки останній не містить дату і місце його складання, змісту та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (переліку робіт, виконаних позивачем, їх вартість, не зазначено в чому виражено їх результат.
З даного акту не вбачається які саме послуги надав позивач з тих, що були обумовлені сторонами у договорі. Також, не надав й інших достатніх та нележних доказів, щоб підтверджували виконання позивачем своїх зобов'язань, а саме доказів того, що ним було розроблено, затверджено та узгоджено:
- План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій - ПЛАС з територіальним управління ДСНС та отриманням експертного висновку; Ідентифікація ПНО (у відповідності з вимогами Наказу МНС України від 23.02.2006р. № 98);
- Підготовка форми ОПН-1 з подальшим проведенням процедури ідентифікації у відповідності і з вимогами ЗУ «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;
- Розділ проекту «Інженерно технічний захід цивільної оборони ЦО»
- Декларація безпеки об'єкта;
- Технічне завдання робочого проекту та робочої документації для системи раннього оповіщення;
- Паспорт потенційного небезпечного об'єкта у відповідності з вимогами постанови КМУ № 122 від 07.02.2001р.
Також, суд ставить під сумнів й саме надання послуг позивачем у строк, обумовлений договором (п. 2.2 Договору: Замовник зобов'язаний виконати послуги, вказані в п. 1.1 даного Договору протягом 45 календарних днів з моменту підписання даного договору, надходження передплати на рахунок Виконавця та надання всіх необхідних даних).
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 20.04.2018 року було внесено передплату за даним Договором в розмірі 33 000 грн. згідно виставленого рахунку № 35 від 19.04.2018 року, що підтверджується відповідним рахунком № 35 від 19.04.2018р. та платіжним дорученням № 656 від 20.04.2018 року на суму 66 000,00 грн.
При цьому, позивач сам зазначає, що згідно платіжного доручення №656 від 20.06.2018 р., Відповідачем було здійснено передплату в загальному розмірі 66000 грн за двома Договорами № 35-04/Х від 16.04.2018 р в сумі 33 000 грн та Договором № 37-04/Х від 17.04.2018 року в сумі 33 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Тобто, виходячи з умов договору, позивач повинен був надати послуги в строк до 04.06.2018 р., однак, доказів виконання робіт у ці строки позивачем не надано, а надано акт, який не містить дати, но в якому зазначено 2020 рік.
Більш того, рахунок на оплату робіт №36, виставлений позивачем на оплату датується 24.04.2019, однак, як вже зазначалося вище сам Акт виконаних робіт № 38 з вартістю цих послуг в розмірі 21 000 грн містить відомості про 2020 рік, що є взаємосуперечливим.
Також, сам позивач у своїй позовній заяві зазначає, що з урахуванням фактичного обсягу робіт, виконаного ни для Відповідача згідно Договору № 35-04/Х від 16.04.2018р. по об'єкту: "Будівництво ТЕС для спалювання біопалива електричною потужністю 6МВт існуючий будівлі Клембівського цукрового заводу ТОВ "БІОЕЛЕКТРІК" Позивачем було виставлено до оплати рахунок № 36 та Акт виконаних робіт № 38 з вартістю послуг 21 000 грн, яка є меншою за суму попередньої оплати, здійсненою відповідачем.
Відсутність належно складеного акту з переліком послуг, які були надані, їх вартості щодо кожного окремого пункту, передбаченого договором, суд не може встановити, чи позивачем надані всі послуги за договором на всю суму 66 000,00 грн, а відповідачем була здійснена часткова їх оплата та залишилася заборгованість в сумі 21 000,00 грн, чи, навпаки, позивачем всього було виконано робіт на загальну суму 21 000,00 грн.
Щодо інших аргументів позивача, в тому числі й направлення в подальшому претензії з рахунком та актом, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, оскільки, судом ставиться під сумнів самі ці документи як належні докази.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Фізична особа-підприємець Міланіч Олександр Борисович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект", 61184, м. Харків, вул. Родникова, 3, кв. 115, код 31631883.
Повне рішення складено "10" листопада 2020 р.
Суддя С.А. Прохоров