Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2977/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Золотарьова Андрія Миколайовича
до Фізичної особи-підприємця Самбор Олександри Володимирівни
про стягнення 73680,97 грн.
без виклику учасників справи
Фізична особа-підприємець Золотарьов Андрій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Самбор Олександри Володимирівни про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 1/02-2020 від 01.02.2020 року в розмірі 73680,97 грн., з яких 71115,00 грн. основна заборгованість, 2204,57 грн. пені, 361,40 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.
Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 24.09.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "адресат відсутній".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
01.09.2019 року між ТОВ «НГС» та ФОП Золотарьовим Андрієм Миколайовичем (позивач) було укладено договір оренди № 02/09-2019, у відповідності до умов якого ТОВ «НГС» зобов'язався передати за оплату позивачу в термінове користування, а відповідач зобов'язався прийняти в термінове користування спорудження, зазначене в п. 1.2 договору, та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату.
Відповідно до пунктів 1.2.1-1.2.3. договору, об'єкт оренди є нежитлове приміщення загальною площею 207,5 кв.м., що розташоване за адресою: смт Донець, вул. Центральна, б. 11-В.
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.09.2019 року ТОВ «НГС» передало позивачу в оренду нежитлове приміщення згідно умов договору оренди № 02/09-2019 від 01.09.2019 року.
01.09.2020 року ТОВ «НГС» було направлено позивачу лист, в якому ТОВ «НГС» не заперечує проти передачі в суборенду нежитлового приміщення, переданого за договором оренди № 02/09-2019 від 01.09.2019 року.
01.02.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Золотарьовим Андрієм Миколайовичем (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Самбор Олександром Володимировичем (відповідач) було укладено договір оренди № 1/02-2020, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати за оплату відповідачу в термінове користування, а відповідач зобов'язався прийняти в термінове користування спорудження, зазначене в п. 1.2 договору, та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату.
Відповідно до пунктів 1.2.1-1.2.3. п. 12 договору, об'єкт оренди є нежитлове приміщення загальною площею 86,2 кв.м., що розташоване за адресою: смт Донець, вул. Центральна, б. 11-В.
Відповідно до п. 3.6 договору, об'єкт оренди вважається переданим відповідачу з моменту підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 4.1 договору, сторони встановили строк (термін) оренди ,який складає 24 місяці з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до п. 5.1 договору, розмір орендної плати складає 165,00 грн. за 1 кв. м. (ПДВ не передбачено) в місяць. За 86,2 кв.м. - 14223,00 грн. в місяць.
Відповідно до п. 5.2 договору, строк оплати орендної плати: орендна плата сплачується позивачу готівкою до (не пізніше) 10 числа кожного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано умови договору та передано відповідачу в оренду нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.02.2020 року, який підписаний обома сторонами.
Проте, як зазначає позивач, відповідач не здійснював орендних платежів за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року, у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 71115,00 грн., що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з ЄДРПОУ станом на 05.11.2020 року, ФОП Самбор О.В. є припиненою з 21.09.2020 року, підстава припинення - власне рішення.
В свою чергу станом на дату подання позову - 15.09.2020 року Фізична особа-підприємець Самбор Олександра Володимирівна не припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до положень ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Згідно ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
Отже господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/23144/18 від 09.10.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом укладеного між сторонами договору є нежитлове приміщення, яке передається в оренду відповідачу.
Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору, об'єкт оренди передається відповідачу для використання його в господарській діяльності з цілю розміщення магазина непродовольчих товарів.
Отже з наведеного вбачається, що відповідачем орендоване приміщення використовувалось для здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати зокрема за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року, тобто у період коли відповідач - Самбор Олександра Володимирівна мала статус суб'єкта підприємницької діяльності та відповідно до укладеного договору оренди використовувала приміщення для ведення підприємницької діяльності.
Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач на час укладення договору мала статус суб'єкта підприємницької діяльності та використовувала орендоване приміщення для ведення підприємницької діяльності, зокрема для розміщення магазину непродовольчих товарів, суд дійшов висновку, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/23144/18, даний спір підсудний господарському суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, між сторонами виникли договірні відносини з оренди нежитлового приміщення.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2020 року, що підтверджує виконання позивачем своїх вимог за договором оренди.
Докази здійснення відповідачем орендних платежів за квітень 2020 року - серпень 2020 року, за якими позивачем заявлено до стягнення заборгованість, в матеріалах справи відсутні.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 01.02.2020 року № 01/02-2020 у розмірі 71115,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 2204,57 грн. пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.3 договору, несвоєчасно або не в повному обсязі сплачену орендну плату відповідач повинен сплатити позивачу з урахуванням пені у розмірі 0,05% за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з розрахунку позивача, останнім здійснено нарахування пені у розмірі 0,05% від суми заборгованості, як то визначено п. 9.3 договору.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тобто у відповідності до вимог чинного законодавства, розмір пені не має перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що її розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що суперечить вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням системи «Ліга», судом встановлено, що вірний розмір пені становить:
- За квітень 2020 року за період з 11.04.2020 року по 11.08.2020 року - 690,17 грн.;
- За травень 2020 року за період з 11.05.2020 року по 11.08.2020 року - 483,43 грн.;
- За червень 2020 року за період з 11.06.2020 року по 11.08.2020 року - 290,68 грн.;
- За липень 2020 року за період з 11.07.2020 року по 11.08.2020 року - 149,22 грн.
Таким чином, загальний розмір пені складає 1613,50 грн.
Зважаючи на вищевикладене та порушення відповідачем строків виконання основного зобов'язання, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1613,50 грн. пені.
В частині стягнення пені в розмірі 591,07 грн., суд відмовляє в її задоволенні, у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 361,40 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 361,40 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 2085,14 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 762, 765, 774 Цивільного кодексу України; ст.ст. 283, 285 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Самбор Олександри Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Золотарьова Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , п/р IBAN: НОМЕР_3 (гривня) в ПАТ Мегабанк, м. Харків, МФО 351629) 71115,00 грн. основного боргу, 1613,50 грн. пені, 361,40 грн. 3% річних та 2085,14 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Фізична особа-підприємець Золотарьов Андрій Миколайович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ;
Відповідач - Фізична особа-підприємець Самбор Олександра Володимирівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "10" листопада 2020 р.
Суддя Н.С. Добреля