Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"29" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/1017/15(918/717/20)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Фесюка О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за первісним позовом
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача 1: Приватного підприємства "Фірма "Біна"
до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про визнання частково недійсними іпотечних договорів, зняття заборони відчуження об'єкта нерухомого майна
Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.
Описова частина:
20 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "Фірма "Біна" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання частково недійними іпотечних договорів, зняття заборони відчуження об'єкта нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Як на підставу для звернення до суду, позивач зазначив наявність у останнього права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке встановлено судовими рішенням, які набрали законної сили, а також порушення відповідачами під час укладення вказаних договорів вимог ст. 5 Закону України "Про іпотеку" та відсутність у іпотекодавця документально підтвердженого права власності на визначені у договорах квартири у кількості 35 одиниць, що розташовані у будинку по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що вищевказані договори укладені з порушенням вимог ЦК України та закону України "Про іпотеку", іпотека на спірні квартири поширена протиправно, з порушенням інтересів власників нерухомого майна.
Позивач зазначає, що відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 липня 2012 року у справі № 2-100/12 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 до Приватного підприємства "Фірми "Біна" про визнання договору укладеним та визнання права власності на квартиру, визнано укладеними між ОСОБА_1 та Приватною фірмою "Біна" договір купівлі-продажу квартири № 17 та визнано ОСОБА_1 власником квартии № 17 .
Однак, як зазначає позивач, на виконання виконавчого напису № 313, виданого 31 березня 2010 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червуком В.М. про звернення стягнення на вищевказані квартири, відділом ДВС Костопільського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № ВП 23406551 від 02 вересня 2010 року та ухвалено постанову про арешт майна та оголошення його заборони його відчуження.
На думку позивача наявність вказаного запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, порушує права позивача як власника спірної квартири, оскільки останній не може здійснювати всі правомочності власника такого нерухомого майна, у тому числі проводити його відчуження.
Отже, позивач вважає, що отримав право власності на вищевказану квартиру, що у свою чергу на думку останнього є підставою для знаття арешту з нерухомого майна та визнання частково недійсним іпотечний договір.
Вказана обставина слугувала причиною подачі позову та формує предмет даної справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від суду від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1017/15(918/717/20) визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
07 вересня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання від 07 вересня 2020 року про проведення попереднього судового засідання без участі представника позивача.
Розгляд справи по суті було призначено на 08 вересня 2020 р. на 10:20 год. та не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Торчинюк В. Г., про що було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.
У зв'язку з тим, що закінчились обставини, які зумовлювали неможливість проведення судового розгляду справи, ухвалою суду від 15 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 06 жовтня 2020 року.
05 жовтня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання від 05 жовтня 2020 року про проведення попереднього судового засідання без участі представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2020 року.
В судовому засіданні 29 жовтня 2020 року представники позивача та відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Слід зазначити, що відповідачі не скористалися наданим останнім законом правами подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Факт отримання відповідачами ухвал Господарського суду Рівненської області про порушення провадження у справі № 918/1017/15(918/717/20) за позовом ОСОБА_1 до відповідача - 1 Приватного підприємства "Фірма "Біна" до відповідача - 2 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання частково недійсними іпотечних договорів, зняття заборони відчуження об'єкта нерухомого майна, підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З огляду на викладене, Приватне підприємство "Фірма "Біна" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" повідомлені про розгляд справи № 918/1017/15(918/717/20) належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідачі проявили протиправну процесуальну бездіяльність.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд даного спору, останні не скористалися своїм процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.
Мотивувальна частина:
Судом встановлено, що згідно з рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02 липня 2012 року у справі № 2-100/12 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 до Приватного підприємства "Фірми "Біна" про визнання договору укладеним та визнання права власності на квартиру, визнано укладеними між ОСОБА_1 та Приватною фірмою "Біна" договір купівлі-продажу квартири № 17 та визнано ОСОБА_1 власником квартири № 17 (а.с. 25 - 28).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири в будинку по АДРЕСА_1 , право власності на вказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку в реєстрі прав власності на нерухоме майно (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно а.с. 24).
Як вбачається із вищевказаного рішення Костопільського районного суду Рівненської області, що позивач уклав з Приватним підприємством "Фірма "Біна" попередні договори купівлі - продажу, за якими відповідач - 1 взяв на себе зобов'язання продати, а позивач купити в майбутньому квартири в будинку АДРЕСА_1 .
На виконання вказаних договорів позивачами передано відповідачу - 1 основну частину вартості квартир, решта сум мала бути сплачена в день укладання договорів купівлі - продажу. Позивач свої зобов'язання виконав і кошти по оплаті вартості квартири внесли повністю.
Проте, з вини відповідача - 1 договори купівлі-продажу укладені не були.
Тобто Приватне підприємство "Фірма "Біна" усупереч вимогам ст. ст. 525, 526 ЦК України після укладення з позивачами попередніх договорів та отримання від них основної частини грошових коштів за вартість квартир, не уклав основних договорів купівлі-продажу у визначений сторонами термін.
Суд приймає в якості доказів рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 липня 2012 року у справі № 2-100/12, та встановлює на підставі останнього факт виникнення права власності позивача на квартири № 17 .
Відповідно до п. п. 4-5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Суд наголошує, що вищевказане рішення Костопільського районного суду Рівненської області не скасоване та набрало законної сили.
Також, судом встановлено, що 29 травня 2008 року між відповідачами Публічним акціонерним товариством "Промінвестбанк" та Приватним підприємством "Фірма "Біна" на забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між банком та Фізичною особою-підприємцем Дроботюком Олександром Володимировичем та Фізичною особою-підприємцем Панчуком Богданом Володимировичем (від 29 травня 2008 року № 607/08 та № 608/08), укладено іпотечні договори № 610/08 та № 611/08, згідно з якими предметом іпотеки є незавершений будівництвом 70-квартирний житловий будинок площею забудови 1128,3 кв.м., процент готовності незавершеного будівництва 90 %, розташований на земельній ділянці несільськогосподарського призначення площею 0,80 га, кадастровий номер земельної ділянки 5623410100:03:007:0163, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказане незавершене будівництво 70-квартирний житловий будинок належав відповідачу - 1 (Приватне підприємство "Фірма "Біна") на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2006 року, загальна вартість предмету іпотеки визначена за взаємною згодою сторін у сумі 12 000 000 грн. 00 коп.
У подальшому 20 жовтня 2009 року до іпотечних договорів № 610/08 та № 611/08 від 29 травня 2008 року Публічним акціонерним товариством "Промінвестбанк" та Приватним підприємством "Фірма "Біна" внесено зміни договорами № 360/09 та № 361/09, за якими п. 1.2 іпотечних договорів викладено в новій редакції, згідно з якою предметом іпотеки є належні іпотекодавцю на праві власності квартири в кількості 35 одиниць в незавершеному будівництвом 70-квартирному житловому будинку, площею забудови 1 1128,3 кв. м, процент готовності незавершеного будівництва - 87 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: квартири № 1,4, 7, 10, 13,2, 5, 8, 11, 14, 17, 19,21,23,25,26,28, 30, 32, 34,41,43,3,6, 9, 12, 16, 18,22, 29,31,38,39, 20,50.
З матеріалів справи вбачається, що внесення змін до іпотечних договорів проведено на підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2009 року, виданого Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", згідно з яким Приватне підприємство "Фірма "Біна" є власником об'єкта незавершеного будівництва 70-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. У примітці на звороті витягу з реєстру зазначено, що заставляються квартири у кількості 35 одиниць (№ 1, 4, 7, 10, 13, 2, 5, 8, 11, 14, 17, 19, 21, 23, 25, 26, 28, 30, 32, 34, 41, 43, 3, 6, 9, 12, 16, 18, 22, 29, 31, 38, 39, 20, 50), що становить 48/100 частини усього будинку.
Вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва - незавершений будівництвом 70- квартирний житловий будинок, був прийнятий в експлуатацію 21 грудня 2009 року, тобто пізніше, ніж були укладені та нотаріально посвідчені договори № 360/09 та № 361/09 про внесення змін до іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 29 травня 2008 року № 611/08 та № 610/08, відповідно до яких предметом іпотеки стали індивідуально визначені квартири у кількості 35 одиниць у незавершеному будівництвом 70-квартирному житловому будинку.
Судом встановлено, що договори про внесення змін до іпотечних договорів укладені після укладення між позивачами та відповідачем - 1 (Приватне підприємство "Фірма "Біна") попередніх договорів та сплати позивачами коштів за квартири.
Окрім того, слід зазначити, що вищевказаним чинним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 06 січня 2011 року у справі № 2-217/2011 зазначено, що договори № 360/09 та № 361/09 про внесення змін до іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 29 травня 2008 року № 611/08 та № 610/08 укладені без достатніх правових підстав, що дало підстави суду не приймати їх до уваги.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
Статтею 382 ЦК України передбачено, що квартирою як об'єктом права власності є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання, тобто квартира є об'єктом права власності лише за умови попереднього прийняття нерухомості в експлуатацію відповідно до законодавства.
Згідно довідки Рівненського ОБТІ від 16 травня 2012 року № 804/1 станом на 15 жовтня 2009 року право власності на квартири № 1, 4, 7, 10, 13, 2, 5, 8, 11, 14, 17, 19, 21, 23, 25„ 26, 28, 30, 32, 34, 41, 43, 3, 6, 9, 12, 16, 18, 22, 29, 31, 38, 39, 20, 50 в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як на об'єкти нерухомого майна зареєстровано не було.
Крім того, судом встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва 70-квартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію 21 грудня 2009 року, тобто пізніше ніж, укладені та нотаріально посвідчені договори № 360/09 та № 361/09 про внесення змін до іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 611/08 та № 610/08 від 29 травня 2008 року, згідно яких предметом іпотеки стали індивідуально визначені квартири в кількості 35 одиниць в незавершеному будівництвом 70- квартирному житловому будинку по АДРЕСА_1.
Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
У даному випадку, ні іпотекодавець, ні іпотекодержатель не дотримались встановленого ст. 5 Закону України "Про іпотеку" порядку внесення змін до договору іпотеки який передбачає виникнення прав у іпотекодержавтеля після прийняття об'єкту в експлуатацію або на частину нерухомого майна лише за умови можливості іпотекодавця документально підтвердити право власності на такі об'єкти.
Таким чином, суд зазначає, що у Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на підставі іпотечних договорів № 610/08 та № 611/08 від 29 травня 2008 року укладених між останнім та Приватним підприємством "Фірма "Біна" виникли відповідні права саме щодо незавершеного будівництвом об'єкту а не стосовно індивідуально визначених квартир.
Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку", Конституцією України та Цивільного кодексу України й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", який установлює обов'язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.
За змістом ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно ст. 1, 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договорів іпотеки) визначено, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (у редакції, яка була чинною на час укладення спірних договорів) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.
Відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Суд зазначає, що оскільки оспорюваними договорами передано в іпотеку у тому числі квартиру АДРЕСА_1, яка належать позивачу на праві власності, тому останні відповідно до положень статей 15, 16, 215, 216 ЦК України позивачі мають право оспорювати зазначені іпотечні договори в судовому порядку, оскільки ці договори стосуються права та інтересів позивача.
Отже, зважаючи на викладені вище обставини суд прийшов до висновку, що іпотечні договори № 610/08 та № 611/08 від 20 жовтня 2009 року про внесення змін до договорів № 360/09 та № 361/09 від 28 травня 2008 року укладені з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка була чинною на час укладення договорів іпотеки.
Окрім того, слід зазначити, відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13, та у постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 523/13462/15-ц зазначено, що квартири у незакінченому будівництвом будинку, не могли були предметом іпотеки, а відтак Приватне підприємство "Фірма "Біна" неправомірно передало в іпотеку зазначені квартири Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
До того ж позивачами повністю проінвестовано будівництво квартир.
З правовою позицією та аргументами позивача в частині визнання часткового недійсними іпотечних договорів, суд погоджується та приймає останні.
Правовій позиції відповідачів судом оцінка не надавалась, оскільки останні не скористались наданим ГПК України процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача - 1 Приватного підприємства "Фірма "Біна" до відповідача - 2 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в частині визнання частково недійсними іпотечних договорів, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивачів про зняття заборони відчуження об'єкта нерухомого майна, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02 липня 2012 року у справі № 2-100/12, визнано укладеними між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фірма "Біна" договори купівлі-продажу квартир № 17 та визнано позивача власником квартири № 17 .
Виконавчим написом № 313, виданим 31 березня 2010 року, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Червуком В.М. зверенув стягнення на квартири № 1 , № 4, № 7, № 10, № 13, № 2, № 5, № 8, № 11, № 14, № 17, № 19, № 21, № 23, № 25, № 26, № 28, № 30, № 32, № 34, № 41, № 43, № 3, № 6, № 9, № 12, № 16, № 18, № 22, № 29, № 31, № 38, № 39, № 20, № 50 в незавершеного будівництво 70-квартирному житловому будинку, площею забудови 1128,3 кв.м., процент готовності незавершеного будівництва 7 %, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та належить на праві власності Приватному підприємству "Фірма "Біна" та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартир в незавершеному будівництвом будинку задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розмірі 3 438 126 грн. 30 коп. та витрат по вчиненню виконавчого напису в сумі 2 000 грн. 00 коп., а всього 3 440 126 грн. 30 коп.
На виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, відділом ДВС Костопільського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № ВП 23406551 та 02 вересня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за загальну суму стягнення 3 440 126 грн. 30 коп.
Дану постанову внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Як зазначає позивач, наявність вказаного запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушує права останніх, як власників спірних квартир, оскільки останні позбавленні можливості користуватися правами власника такого нерухомого майна.
Також, судом встановлено, що позивачем в якості доказів права власності на спірну квартиру надано суду витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме:
- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 30641500 від 09 червня 2010 року, власник ОСОБА_1 .
Суд приймає в якості доказів вищевказаний витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно та на їх підставі встановлює факт реєстрації права позивача права власності на квартиру.
Окрім того, як зазначено вище в даному рішенні, суд визнав недійсним договори іпотеки № 360/09 та № 361/09 від 20 жовтня 2009 року в частині власників квартир (позивачів), відповідно до яких накладено арешт.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст.574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
В силу приписів ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення.
Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
За приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
В статті 17 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотека припиняється, в тому числі, у разі припинення основного зобов'язання.
Відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється зокрема у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку", відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно із статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.
Оцінка аргументам відповідачів не надавалась, оскільки останні не скористалися своїми процесуальними правами на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача - 1 Приватного підприємства "Фірма "Біна" до відповідача - 2 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про зняття заборони відчуження об'єкта нерухомого майна обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, згідно статті 129 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-243 Господарського процесуального кодексу України та статтями 2, 44, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір № 360/09 від 20 жовтня 2009 року та договір № 361/09 від 20 жовтня 2009 року, посвідчені 20 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М. та зареєстрований у реєстрі № 1524 та № 1563 про внесення змін до іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 610/08 та № 611/08, посвідчених 29 травня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М. та зареєстрованих у реєстрі № 1168 та № 1169 в частині іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
3. Виключити з переліку арештованого майна та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , у тому числі виключити із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 23 грудня 2010 року реєстраційний номер обтяження № 10654748 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
4. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Біна" (33000, м. Рівне, вул. Курчатова, 34, код. 23300673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 00 коп. - судового збору.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код. 00039002) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 00 коп. - судового збору.
6. Видати накази після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2020 року.
Суддя В. Г. Торчинюк
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим ( АДРЕСА_1 );
3 - відповідачу 1 рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Курчатова, 34);
4 - відповідачу 2 рекомендованим (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12).