29 жовтня 2020 року Справа № 915/1855/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря Сулейманової С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом: фізичної особи-підприємця Семера Вікторії Анатоліївни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),
до відповідача: фізичної особи - підприємця Фоменка Євгенія Петровича, АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ),
про: стягнення 134000,00 грн боргу та 23654,35 грн відсотків за користування чужими коштами, -
Суддя Ткаченко О.В.
СУТЬ СПОРУ: 07.08.2019 року фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 03.08.2019 року до фізичної особи-підприємця Фоменка Євгенія Петровича про стягнення грошових коштів у сумі 134 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №21/11/17-6 від 21.11.2017 щодо оплати вартості товару, отриманого згідно видаткової накладної №263 від 21.11.2017.
Ухвалою суду від 08.08.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 09.09.2019 о 16 год. 00 хв. (суддя Алєксєєв А.П.)
Ухвалою суду від 13.09.2019 справу №915/1855/19 прийнято до провадження суддею Ткаченком О.В., відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17 жовтня 2019 року о 10:30.
27.08.2019 відповідачем подано до господарського суду відзив, яким просить суд у задоволені позову відмовити. Разом з відзивом, відповідачем подано суду клопотання про витребування доказів, а саме документів, які підтверджують купівлю позивачем крапельної стрічки "STAR TAPE" 8-10-750 (намоткою 500м) у кількості 287 бухт; а також доказів, які підтверджують факт оплати нею за крапельну стрічку "STAR TAPE" 8-10-750 (намоткою 500м) у кількості 287 бухт.
Також відповідачем подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.
07.10.2019 року позивач надав суду заяву про доповнення позову вимогою про стягнення 23654,35 грн відсотків за користування чужими коштами.
Ухвалою суду від 11.12.2019 у справі № 915/1855/19 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27) та на вирішення якої поставлено наступне питання: 1) Чи виконані підписи у договорі поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та видатковій накладній №263 від 21.11.2017 у графах "Покупець" Фоменком Євгенієм Петровичем особисто чи іншою особою?
26.03.2020 до суду надійшов висновок експерта № 19-1360 судово-почеркознавчої експертизи у справі, складений 10.03.2020, а також повернуто матеріали справи № 915/1855/19.
При цьому суд зауважує наступні обставини.
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 №392з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м.Севастополя (далі - регіони) установлено карантин із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211.
Разом із тим, відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 20.05.2020 №392 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією було запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про запровадження послаблення протиепідемічних заходів ухвалою суду від 09.06.2020 було поновлено провадження у справі №915/1855/19, підготовче засідання у справі призначено на 23 червня 2020 року о 17:30.
Також суд зауважує, що 09.09.2019 до господарського суду від ТОВ "АГРООПТИМА" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
22.06.2020 від ТОВ "АГРООПТИМА" до суду надійшла заява, за змістом якої ТОВ "АГРООПТИМА" просить розглянути та задовольнити клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "АГРООПТИМА" вказує, що товариству належать Свідоцтво на знак для товарів та послуг № 188378 та патент на промисловий зразок № 27069 "Стрічка для системи краплинного зрошення "СТАР ТЕЙП", яка за умовами договору поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та згідно видаткової накладної № 263 від 21.11.2017 була поставлена відповідачу.
Ухвалою суду від 23.06.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ "АГРООПТИМА", оскільки не вбачає, за яких саме обставин рішення по справі може вплинути на права та обов'язки вказаної особи щодо сторін справи.
В подальшому ухвалами суду від 23.06.2020, від 13.08.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.09.2020) підготовче засідання у справі відкладалось.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 06.10.2020 заявив усне клопотання про відкладення для надання можливості підготувати клопотання про зупинення провадження у справі.
Суд протокольною ухвалою відхилив клопотання про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні 06.10.2020 з огляду на те, що строки підготовчого провадження закінчені, можливості їх продовження вичерпані та станом на день проведення засідання відповідачем не обґрунтовано належним чином причини відсутності можливості розглядати справу.
Також, судом відхилено подане відповідачем 27.08.2019 разом з відзивом клопотання про витребування доказів придбання позивачем товару, оскільки предметом розгляду у даній справі є правовідносини між сторонами у справі, а не з іншими особами.
Ухвалою суду від 06.10.2020 було закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 29 жовтня 2020 року о 10:00.
26.10.2020 від позивача надійшла заява, за змістом якої позивач просить розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.
28.10.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з підстав неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 916/2622/20 за позовом ФОП Фоменка Євгенія Петровича до ФОП Семери Вікторії Анатоліївни про визнання недійсним договору поставки №21/11/17-6 від 21.11.2017, яка знаходиться на розгляді у Господарському суді Одеської області, а також з підстав наявності кримінальної справи стосовно позивача у Кривоозерському відділенні поліції. При цьому суд відзначає, що в підтвердження наявності кримінального провадження відповідачем надано копії поштового опису та накладної від 06.10.2020 про направлення до Кривоозерського ВП заяви про вчинення шахрайства, копії договору поставки та копії паспорту та ІПН.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Розглянувши подане клопотання відповідача, суд вважає наявною можливість об'єктивно розглянути справу на підставі зібраних у справі доказів та відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі.
Також згідно поданого 28.10.2020 до суду клопотання відповідач у разі відмови в зупиненні провадження у справі та можливого ухвалення рішення просить відмовити позивачу у збільшенні позовних вимог, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 922/404/19, та провести судове засідання, призначене на 29.10.2020 о 10:00, без участі відповідача та його представника.
Учасники справи до судового засідання 29.10.2020 не з'явились.
У судовому засіданні 29.10.2020 судом у відповідності до вимог ст. 233, ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази, господарський суд встановив.
21.11.2017 між фізичною особою - підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Фоменком Євгенієм Петровичем (покупець) був укладений договір поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 (далі - Договір), за змістом якого постачальник (позивач) зобов'язався у строки, передбачені договором, поставити та передати у власність покупцю товар, визначений у п. 1.2. Договору, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість з урахуванням індексації вартості товару та інших умов, передбачених договором. (п.п. 1.1. Договору)
Договором передбачена індексація вартості товару (зобов'язань по оплаті) визначеної у гривнях у п. 1.2. Договору, яка відбувається за певних умов за чітко визначеною Договором формулою відповідно до зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти (долару США) за даними міжбанківського ринку на дату платежу, або на дату проведення розрахунку зобов'язань.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що протягом строку дії Договору грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні; вказані у п, 1.2 Договору ціна та вартість товару в гривнях погоджені на дату підписання Договору і залишаються чинними до моменту їх індексації. Якщо в день, попередній дню платежу або дню розрахунку зобов'язання, вказаний нижче курс гривні А2 по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у п. 1.2 Договору, буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3 % (три відсотки) від узгодженого курсу, зазначеного п. 1.2 Договору, ціна/ вартість цього товару підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: Ц = Цс * (А2 / А1), де: Ц - ціна/ вартість товару на дату оплати, грн.; Цс - ціна/ вартість товару на дату підписання Договору (вказані у п. 1.2 Договору), грн.; А1 - зазначений у п. 1.2 Договору узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання Договору (визначений у п. 1.2 Договору); А2 - значення курсу продажі іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського валютного ринку України згідно веб-сайту http://index.minfin.com.ua/arch (в розділі "Котирування міжбанківського валютного ринку України") на день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов'язання.
За передбаченими пунктом 4.2. Договору умовами строк поставки товару: не пізніше 30 листопада 2017 року. Поставка (передача) товару в межах цього строку за згодою сторін, що підтверджуватиметься відповідними товарними накладними, може відбуватись частинами.
Згідно п. 3.3. Договору сторони погодили, що оплата вартості товару, проіндексованої у відповідних випадках згідно п. 3.1. Договору, здійснюється покупцем на умовах кредиту (відстрочення платежу). Строк оплати: не пізніше 30 вересня 2018 року.
Так, на виконання Договору позивач передав відповідачу (покупцю) у власність товар, зазначений у п. 1.2 Договору та у видатковій накладній № 263 від 21.11.2017 року (далі - «видаткова накладна»), вартість якого становила 134000,00 грн. Відповідач у свою чергу відповідно до Договору зобов'язався оплатити вартість зазначеного товару, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у разі прострочення оплати товару (виконати свої фінансові зобов'язання) у строк не пізніше 30.09.2018 року.
Проте відповідачем не було здійснено оплату товару, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на умови Договору та ст. 536, 694 ЦК звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 134000,00 грн боргу.
Також, як вказано судом вище 07.10.2019 року в рамках підготовчого провадження у справі позивач надав суду заяву про доповнення позову вимогою про стягнення 23654,35 грн відсотків за користування чужими коштами, нарахованих станом на 03.08.2019 на підставі п. 6.1. Договору. (Т.1 а.с. 110-116)
Відповідач згідно поданого до суду 28.10.2020 клопотання заперечує проти збільшення позовних вимог, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 922/404/19, в якій вказано, що під збільшенням позовних вимоги не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві, неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви та які не заявляв позивач. В даній справі відповідач вважає, що позивач не був позбавлений можливості заявити вимогу про стягнення відсотків та інших штрафних санкцій разом із позовом та просить відмовити позивачу у збільшенні позовних вимог.
Розглянувши подане клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
У Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18). Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предметом позову в даному випадку є стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань. Звертаючись із заявою про доповнення позову вимогою про стягнення 23654,35 грн відсотків за користування чужими коштами, позивач фактично збільшує заявлені позовні вимоги щодо стягнення грошових сум.
Відповідач не погодившись з позовом, зазначив, що позивачем не доведено його право власності на товар, який було передано відповідачу за умовами Договору. Крім того, відповідач стверджував, що не підписував документи: договір поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та видаткову накладну №263 від 21.11.2017, відповідно, товар за який позивач просить стягнути з нього грошові кошти в сумі 134000,00 грн, - не отримував.
Позивач не погодився зі правовою позицією відповідача.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.
Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до п. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позов ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем умов Договору поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 щодо своєчасної оплати по видатковій накладній №263 від 21.11.2017р.
При цьому, відповідач заперечував проти позову, вказуючи, що товар по договору поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та видатковій накладній №263 від 21.11.2017 не отримував, вказаний договір та видаткову накладну не підписував.
Ухвалою від 11.12.2019 року у справі № 915/1855/19 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27) та на вирішення якої поставлено наступне питання: 1) Чи виконані підписи у договорі поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та видатковій накладній №263 від 21.11.2017 у графах "Покупець" ОСОБА_1 особисто чи іншою особою?
26.03.2020 до суду надійшов висновок експерта № 19-1360 судово-почеркознавчої експертизи у справі, складений 10.03.2020, а також повернуто матеріали справи № 915/1855/19.
Згідно висновку експерта № 19-1360, складеного 10.03.2020, підписи у договорі поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та видатковій накладній №263 від 21.11.2017 у графах «Покупець» виконані самим Фоменком Євгенієм Петровичем. (Т. 1 а.с. 184)
Суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт укладання сторонами договору поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 та підписання видаткової накладної №263 від 21.11.2017.
Крім того, суд не приймає до уваги всі посилання відповідача щодо підстав та обставин набуття права власності позивачем на товар, оскільки це питання не стосується предмета спору по цій справі - неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 щодо своєчасної оплати по видатковій накладній №263 від 21.11.2017.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №263 від 21.11.2017.
Доказів оплати з боку відповідача за отриманий товар матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача134000,00 грн заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 625 ЦК України визначено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України передбачено, що Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
У відповідності до п. 6.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати товару, обумовлених у п. 3.3 договору, на прострочене зобов'язання по оплаті товару нараховуються відсотки у розмірі 21 % річних, або 0,0575 % в день від суми простроченої заборгованості, як на момент розрахунку процентів визначається з урахуванням її індексації згідно п. 3.1. Договору за весь період прострочення оплати, включаючи день погашення заборгованості по оплаті товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 23654,35 грн відсотків за користування чужими коштами також підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 2364,82 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 129, 219, 220, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Фоменка Євгенія Петровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором поставки товару № 21/11/17-6 від 21.11.2017 в сумі 134000,00 грн, відсотки за користування чужими коштами у розмірі 23654,35 грн та 2364,82 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний: « 10» листопада 2020 року.
Cуддя О.В. Ткаченко