вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/3166/20
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
29.10.2020 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) із заявою б/н від 13.10.2020 (вх. №3208/20 від 02.11.2020) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Так, вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені у ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 116 Кодексу у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються перелік документів, що додаються до заяви.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 91 ГПК України передбачено).
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту, відповідно до умов якого, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Так, проаналізувавши надані заявником письмові докази, судом встановлено, що деякі з них не засвічені належним чином у встановленому законом порядку, деякі з них є нечитабельними, оскільки на певних ділянках документів відсутній текст, а тому вважати, що заявником виконані умови, визначені п.4 ч.2 ст.116 Кодексу, у суду підстав не має.
Згідно п. 6 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
Як зазначає заявник у своїй заяві у нього відсутнє майно, яке перебуває у заставі на підтвердження чого надав суду відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15.11.2018 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 20.01.2020.
Однак, зазначені документи не можуть прийматись судом до уваги, оскільки заявник звернувся до суду 29.10.2020, тобто, майже через 9 місяців після отримання відповідних відомостей. До того ж, заявником не було надано суду відповідних документів визначених, зокрема, у Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, які б підтвердили відсутність обтяжень рухомого майна заявника.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно.
Проте, заявником вказаних вимог Кодексу не виконано та відповідних документів не надано.
Разом з цим, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу).
Частиною 2 ст. 30 Кодексу, зокрема, передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.07.2020 встановлено у розмірі 2 197,00грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 32 955,00грн.
Проте, ОСОБА_1 до відповідної заяви не додано доказів, які б підтверджували здійснення ним авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.
Водночас, разом із зазначеною заявою ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 13.10.2020 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому (вх. №24025/20), в якому просить суд звільнити його від сплати винагороди арбітражному керуючому, та включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців; або ж включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією за рахунок коштів фонду кредиторів, створеного для оплати винагороди арбітражним керуючим із можливістю першочергової оплати саме з фонду; чи включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією після закінчення відстрочки на умовах передбачених планом реструктуризації (відстрочки), схваленим зборами кредиторів та затвердженим господарським судом - при найпершому працевлаштування на роботу навіть на мінімальну зарплатню.
В обґрунтування зазначає, що судовий збір і винагорода арбітражному керуючому надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, а тому вважає, що винагорода є ідентичним сплаті судового збору. Зазначає, що суд має можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести своє скрутне становище. Вважає, що до своєї заяви ОСОБА_1 надано документи, які підтверджують його скрутне матеріальне становище. Крім того, вказує на те, що Кодекс не містить заборони здійснювати оплату арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним повноважень здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав боржника). Якщо відсутні коштів на рахунках та не сформована ліквідаційна маса, сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів (пропорційне з кожного). Крім того, свою позицію щодо сплати грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів, заявник обґрунтовує постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно із до ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.
Разом з цим, суд зазначає, що безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів.
Згідно ч. 2 ст. 30 Кодексу сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Частиною 3 ст. 116 Кодексу встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Проаналізувавши зазначені положення, суд дійшов висновку, що обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Посилання ОСОБА_1 на застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору суд вважає помилковим та таким, що базується на невірному тлумаченні заявником норм закону.
При цьому, суд зазначає, що обов'язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень однозначно врегульований положеннями Кодексу та до такого обов'язку не підлягають застосуванню положення Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення заявника від авансування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20).
Твердження заявника на те, що сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів та посилання на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, суд вважає помилковими, оскільки зазначені заходи вчиняються у справах про банкрутство у виключних випадках, та після встановлення відсутності майна у боржника за рахунок якого може бути виплачена грошова винагорода арбітражному керуючому за виконання останнім своїх повноважень.
Ураховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення відповідного клопотання.
До того ж, заявником разом із заявою подано клопотання про створення фонду для винагороди арбітражному керуючому (вх. №24024/20).
Відповідно до ч. 5 ст. 30 Кодексу, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
У свою чергу, у відповідності до п. 6 ч. 5 ст. 48, ст. 113, п. 8 ч. 8 ст. 123 Кодексу до компетенції зборів кредиторів належать прийняття рішення про інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
Проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що у справі про неплатоспроможність фізичної особи, збори кредиторів мають право створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Отже, створення відповідного фонду є виключним правом зборів кредиторів, та до компетенції суду прийняття відповідного рішення не відноситься.
Водночас, суд зазначає, що збори кредиторів проводяться на підставі ухвали суду постановленої за результатами попереднього засідання, яке призначається у вставленому Кодексом порядку, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а не на стадії вирішення питання про прийняття відповідної заяви до розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання заявника є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Окрім цього, відповідно до відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Проте, заявником не долучено до відповідної заяви вищезазначених відомостей.
Водночас, разом із зазначеною заявою ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 13.10.2020 про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізитів, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (вх. №24026/20). В обґрунтування клопотання вказує, що ані Національним банком України, ані Фіскальними службами України зазначена інформація на запит громадянина не надається. За таких обставин, просить суд клопотання задовольнити.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Частиною 1 ст. 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п.п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України).
Проте, у своєму клопотанні заявник не зазначив підстав, з яких випливає, що відповідні відомості наявні саме у тих осіб, в яких необхідно витребувати такі документи.
Крім того, ОСОБА_1 не зазначено заходи, які він самостійно вжив для отримання відповідної інформації та не надав суду відповідних доказів на підтвердження вжиття таких заходів.
Посилання заявника на те, що ані Національним банком України, ані податковими органами зазначена інформація на запит громадянина не надається судом до уваги не приймається, оскільки Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень громадян, проведення особистого прийому та забезпечення доступу до публічної інформації в Національному банку України, затвердженою рішенням Правління Національного банку України від 14.05.2020 № 332-рш та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, передбачено право громадянина Україна на звернення до відповідного органу задля отримання тієї чи іншої інформації.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що клопотання заявника про витребування відповідних відомостей є недоведеним та необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із відповідною заявою не дотримано вимог, встановлених ст. 116 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявником було подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 Кодексу, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 37, 113, 116 Кодексу, суд, -
1. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 13.10.2020 (вх. №24025/20 від 02.11.2020) про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому - залишити без задоволення.
2. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 13.10.2020 (вх. №24024/20 від 02.11.2020) про створення фонду для авансування грошової винагороди арбітражному керуючому - залишити без задоволення.
3. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 13.10.2020 про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (вх. №24026/20 від 02.11.2020) - залишити без задоволення.
4. Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) б/н від 13.10.2020 (вх. №3208/20 від 02.11.2020) - залишити без руху.
5. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 Кодексу, а саме, надати суду:
належним чином засвідчені та читабельні копії усіх документів доданих до заяви про відкриття провадження;
копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
докази, які підтверджують наявність або відсутність того чи іншого обтяження визначені, зокрема, у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, сформовані станом на 29.10.2020;
відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 32 955,00грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - UA578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ).
6. У разі невиконання заявником п. 5 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
7. Звернути увагу заявника на те, що у разі надіслання відповідних документів до суду засобами поштового зв'язку, невідкладно повідомити про це суд на його електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1) із обов'язковим зазначенням штрих-коду поштового відправлення.
8. Інформацію по справі та порядок отримання процесуальних документів учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області в мережі Інтернет (https://ko.arbitr.gov.ua).
Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 10.11.2020 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 10.11.2020.