Рішення від 10.11.2020 по справі 910/13519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2020Справа № 910/13519/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будеволюція», м. Київ

про стягнення 201 306,36 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (далі - ДП «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» (далі - ТзОВ «Будеволюція»/відповідач) про стягнення 201 306,36 грн, у тому числі: 162 200,00 грн - основного боргу, 3 007,61 грн - інфляційних втрат, 5 917,28 грн - 3% річних та 30 181,47 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку №61-19 від 25.04.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.09.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» (далі - замовник) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (далі - виконавець) укладено договір про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку №61-19, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у передбачений договором строк виконати роботи з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку №32 у складі об'єкта: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва», а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором визначена протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) і складає: 156 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ: 31 200,00 грн, всього з ПДВ: 187 200,00 грн.

У відповідності до п. 2.2. договору виплати здійснюються щоквартально за фактично виконані відповідно до календарного плану (додаток №2 до договору) роботи на підставі акта здавання-приймання робіт.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник, протягом 5 робочих днів з дня отримання акта та квартального звіту, зобов'язаний передати виконавцю підписаний зі своєї сторони акт або надати обґрунтовану відмову. У разі заперечення щодо обґрунтованості відмови замовника з боку виконавця, виконавець складає протокол розбіжностей та діє згідно з чинним законодавством.

В п. 3.4. договору встановлено, що після отримання замовником звітів, згідно з п. 1.5. цього договору та підписання сторонами акта, замовник протягом 5 робочих днів відповідно до календарного плану робіт сплачує виконавцю вартість виконаних робіт відповідного періоду.

Відповідно до п. 6.2. договору, у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення, від неоплаченої суми за кожний робочий день прострочення виконання зобов'язань.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п. 10.1. договору).

На виконання умов цього договору позивачем виконані роботи в повному обсязі на загальну суму 187 200,00 грн, про що між сторонами підписано акт № 1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 27.06.2019.

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався частково в розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 313/4964 від 24.12.2019.

17.06.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №446/01-13 про стягнення заборгованості за договором №61-19 від 25.04.2019 в розмірі 162 200,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив,.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №61-19 від 25.04.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Будеволюція» боргу в розмірі 162 200,00 грн.

Крім того, на суму боргу позивач нараховує пеню в розмірі 30 181,47 грн, інфляційні втрати в сумі 3 007,61 грн та 3% річних в розмірі 5 917,28 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку №61-19 від 25.04.2019, відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 187 200,00 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом №1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 27.06.2019.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до п. 2.2. договору виплати здійснюються щоквартально за фактично виконані відповідно до календарного плану (додаток №2 до договору) роботи на підставі акта здавання-приймання робіт.

Крім того, в п. 3.4. договору встановлено, що після отримання замовником звітів, згідно з п. 1.5. цього договору та підписання сторонами акта, замовник протягом 5 робочих днів відповідно до календарного плану робіт сплачує виконавцю вартість виконаних робіт відповідного періоду.

Проте, в порушення умов вказаного договору відповідач за виконані роботи розрахувався частково в розмірі 25 000,00 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Будеволюція» утворилась заборгованість в сумі 162 200,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статтями 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання у повному обсязі свого зобов'язання щодо погашення заборгованості згідно договору про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку № 61-19 від 25.04.2019 та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Будеволюція» порушено умови договору та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 162 200,00 грн.

Крім того, оскільки відповідачем оплату за виконані роботи у повному обсязі не здійснено, позивач нараховує на суму боргу пеню в розмірі 30 181,47 грн, інфляційні втрати в сумі 3 007,61 грн та 3% річних в розмірі 5 917,28 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 6.2. договору, у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення, від неоплаченої суми за кожний робочий день прострочення виконання зобов'язань.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що в останньому допущено арифметичну помилку.

За перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 30 181,47 грн, нарахована за період з 06.07.2019 по 06.01.2020 з урахуванням часткової оплати, 3% річних в сумі 5 917,28 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 678,67 грн, нараховані за період з 06.07.2019 по 26.08.2020 з урахуванням часткової оплати.

За таких обставин, позовні вимоги ДП «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» (01001, місто Київ, вулиця Ольгинська, будинок 3, кімната 27; ідентифікаційний код 34284328) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03110, місто Київ, проспект Червонозоряний, будинок 51; ідентифікаційний код 38283024) заборгованість у розмірі 162 200 (сто шістдесят дві тисячі двісті) грн 00 коп., пеню в сумі 30 181 (тридцять тисяч сто вісімдесят одну) грн 47 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 67 коп., 3% річних в сумі 5 917 (п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн 28 коп. та 3 014 (три тисячі чотирнадцять) грн 66 коп. - судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук

Попередній документ
92734323
Наступний документ
92734325
Інформація про рішення:
№ рішення: 92734324
№ справи: 910/13519/20
Дата рішення: 10.11.2020
Дата публікації: 11.11.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; підряду
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (08.09.2020)
Дата надходження: 08.09.2020
Предмет позову: про стягнення 201 306,36 грн.