ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2020Справа № 910/11151/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/11151/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ФЛАГМАН СІФУД"
до Товариства з обмежено відповідальністю "ГІППО"
про стягнення 3 115 372,38 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Костерець Є.В.,
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмежено відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю "ГІППО" про стягнення 2 735 736,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №140119-06/1г від 14.01.2019 щодо оплати поставленого товару, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість в сумі 2 735 736,37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2020.
05.08.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО у межах суми стягнення - 2 776 772 грн 42 коп., які знаходяться на усіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО».
13.08.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач збільшив суму заборгованості на 299 701,76 грн та визначив ціну позову в розмірі 3 035 438,13 грн.
27.08.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач в частині стягнення суми основного боргу зменшив розмір позовних вимог на 1000,00 грн та додатково заявив пеню, 3% річних та інфляційні втрати, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №140119-06/1г від 14.01.2019.
Отже, позивач згідно з заявою вих. № 27/08-20-1 від 27.08.2020 визначив ціну позову в розмірі 3 115 372,38 грн, що складається з: 3 034 438,13 грн боргу, 64 108,13 грн пені та 16 826,12 грн - 3% річних.
Присутній у підготовчому засіданні 03.09.2020 представник позивача просив прийняти до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, які були подані 13.08.2020 і 27.08.2020.
Суд, розглянувши заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, визнав їх такими, що подані з дотриманням ст. 46 ГПК України, та прийняв дані заяві до розгляду.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату і час проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, залученими до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 01.10.2020.
Присутній у підготовчому засіданні 01.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив призначити справу до розгляду по суті.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання, в засідання суду не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/11151/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020.
Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в засідання суду черговий раз не з'явився.
Приписами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 29.10.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.01.2019 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки № 140119-06/1г (надалі також - Договір, Договір поставки) та Протокол узгодження розбіжностей від 14.01.2019 до Договору.
У п. 1.1. Договору зазначено, що Постачальник зобов'язується передавати товар у власність Покупця у відповідності до погоджених Сторонами замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору. Умови даного пункту договору стосовно необхідності погодження Сторонами отриманого від Покупця замовлення носять обов'язковий характер для обох сторін. На основі погодженого Сторонами замовлення Постачальник складає видаткову накладну, яка підписується Сторонами.
Відповідно до п. 5.4. Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в український національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки товару.
Сторони у п. 5.5. Договору погодили, що заборгованість Покупця за поставлений Постачальником товар, яка зберігається за Покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 1.000,00 грн. (однієї тисячі гривень) у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного Договору після підписання Сторонами акту звірки, але не пізніше 14 календарних днів після розірвання або закінчення терміну дії даного Договору.
Згідно п. 8.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Позивачем було виконане зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар вартістю 11 741 236,38 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.
Відповідачем було частково сплачено позивачу за поставлений товар грошові кошти у сумі 8 158 833,93 грн.
Сторонами було зменшено зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару за Договором поставки шляхом повернення товару позивачу. В період з 14.02.2019 року по 13.06.2020 року відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 10 785,47 грн.
Сторонами, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 835880,61 грн., що підтверджується відповідними протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також, позивачем зменшено заборгованість на 1 000,00 грн на підставі п. 5.5. договору.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 3 034 438,13 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 64 108,13 грн та 3% річних - 16 826,12 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на загальну суму 11 741 236,38 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату з порушенням строку на загальну суму 8 158 833,93 грн.
Сторонами було зменшено зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару за Договором поставки шляхом повернення товару Позивачу. В період з 14.02.2019 року по 13.06.2020 року Відповідач повернув Позивачу товар на загальну суму 10 785,47 грн.
Сторонами, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 835880,61 грн., що підтверджується відповідними протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також, позивачем зменшено заборгованість на 1 000,00 грн на підставі п. 5.5. договору.
У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 3 034 438,13 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, а доказів оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в розмірі 3 034 438,13 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 64 108,13 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16 826,12 грн.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки №140119-06/1г від 14.01.2019 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "ГІППО" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОФЕСОРА ПІДВИСОЦЬКОГО, будинок 6-В; ідентифікаційний код 39369112) заборгованість в сумі 3 034 438 грн 13 коп., пеню в сумі 64 108 грн 13 коп, 3% річних в сумі 16 826 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 730 грн 59 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.11.2020.
Суддя А.І. Привалов