ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.10.2020Справа № 910/17433/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: 1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2 ,
3. ОСОБА_3 ,
4. ОСОБА_4
до: 1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест",
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріо Фін"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Приватне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс"
про застосування наслідків нікчемних правочинів та визнання правочинів недійсними
Представники сторін:
від позивачів-1,2,3,4: Боримська І.О.,
від відповідача-1: Яців О.Р.,
від відповідача-2: не з'явився,
від відповідача-3: Єлисеєв Є.В., Грекова Л.В.,
від третіх осіб: не з'явилися
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/17433/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріо Фін" про застосування наслідків недійсності нікчемних договорів та визнання недійсними договорів; призначено підготовче засідання у справі на 06.07.2020; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів".
01.07.2020 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшов відзив на позов.
02.07.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов.
03.07.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшла заява про залучення третіх осіб.
В підготовче засідання 06.07.2020 з'явилися представники позивачів, відповідача-1, відовідача-3.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Приватне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс", відкладено підготовче засідання у справі на 03.08.2020.
22.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів-1,3.
31.07.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів.
В підготовче засідання 03.08.2020 з'явилися представники позивачів, відповідача-1, відовідача-3.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-3 про відкладення підготовчого засідання відмовити.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 07.09.2020.
В підготовче засідання 07.09.2020 з'явилися представники позивачів, відповідача-1, відовідача-3.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду суті на 23.09.2020.
В судове засідання 23.09.2020 з'явилися представники позивачів, відповідача-1, відовідача-3.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати ухвалив, оголосити перерву в судовому засіданні до 26.10.2020.
В судове засідання 26.10.2020 з'явилися представники позивачів, відповідача-1, відовідача-3.
Відповідач-2 та треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та поштовими конвертами, повернутими до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що неявка відповідача-2 та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаних осіб.
Представник позивачів підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів-1,3 проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, застосувати строк позовної давності.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 26.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.09.2004 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (позичальник) було укладено Договір про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, за умовами якого банком було відкрито позичальнику відкличну кредитну лінію для фінансування будівництва з лімітом 1520000 євро, та з відсотковою ставкою 14% річних на строк до 25.09.2007.
З метою забезпечення належного виконання позичальником вимог банку за договором № 25/04 від 29.09.2004, усіх змін та доповнень до нього, 28.11.2008 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3622.
Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін до Іпотечного договору від 02.04.2012), предметом іпотеки є майнові права на ряд квартир у будинку, що будуються на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва, серед яких, зокрема:
- квартира №18, загальною площею 130,2 кв. м, жилою площею 70,00 кв.м, п'ятий поверх, секція 1;
- квартира №89, загальною площею 153,9 кв.м, жилою площею 81,4 кв.м, двадцятий поверх, секція 1;
- квартира №125, загальною площею 182,4 кв.м, жилою площею 106,3 кв.м, шостий поверх, секція 3.
Згідно з п. 1.14 Іпотечного договору, після завершення будівництва об'єкту збудована нерухомість (квартири), майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжують бути предметом цього договору.
19.06.2015 між Публічним акціонерним товариством банк «Київ» (неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (приймаючий банк) укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору приймаючий банк отримав право вимоги від боржників неплатоспроможного банку за договорами про здійснення активних операцій, права вимоги за яким переходять відповідно до цього договору приймаючому банку, належного та повного виконання всіх зобов'язань за основними договорами, включаючи сплату заборгованості за основними договорами, процентів, можливих комісій, штрафних санкцій (п.1.2.1.), право звернення стягнення на предмет застави, право звернення до поручителя за договором поруки (п. 1.2.2.).
Відповідно до п. 4.1 договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку з дня укладання договору та акту приймання-передачі активів і зобов'язань приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо боржників, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог.
На виконання умов зазначеного договору між сторонами було підписано Акт приймання - передачі активів та зобов'язань від 19.06.2015.
У Реєстрі активних операцій з юридичними особами (Додаток 2 до договору), переданих приймаючому банку, значиться кредитна заборгованість за договором № 25/04 від 29.09.2004 з ПАТ "АК "Укртранс".
Крім цього, 19.06.2015 між Публічним акціонерним товариством банк «Київ» (неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (приймаючий банк) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060, відповідно до якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за договорами іпотеки та застави, зокрема, за Іпотечним договором 3622, який забезпечує належне виконання Кредитного договору від 29.09.2004 №25/04 (додаток 4 «Реєстр договорів іпотеки юридичних осіб») .
20.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний "Укргазбанк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1720, відповідно до п.п. 1.1., 2 якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта в сумі 3 000 000 грн, а клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги по кредитному портфелю позичальника - ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", до якого увійшов, зокрема, кредитний договір №25/04 від 29.09.2004.
20.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний "Укргазбанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" на підставі кредитних договорів (в т.ч. договору №25/04 від 29.09.2004) та забезпечувальних договорів, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов'язується перерахувати позивачу кошти у сумі 3 000 000,00 грн. на умовах визначених договором.
27.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" (новий кредитор) був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу, зареєстрований за №1942, та договір про відступлення права вимоги, зареєстрований за №1943, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., предметом яких стало відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" права вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" за кредитними та забезпечувальними договорами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів".
12.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець 1), ОСОБА_4 (покупець 2) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупці прийняли у власність (купили) в рівних частках чотирикімнатну квартиру номер АДРЕСА_1 загальною площею 183,10 кв.м., житловою площею 105,3 кв.м і зобов'язані сплатити за неї грошові кошти, розмір яких визначено п. 6 цього договору.
Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макарчук Н.В. 12.10.2015, номер запису про право власності: 11573352.
15.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛІСА" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність належну продавцю на праві власності кварту АДРЕСА_2 . Квартира, що відчужується, складається з 3-х житлових кімнат, жилою площею 81,5 кв.м, загальною площею 16,5 кв.м.
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 15.04.2016, номер запису про право власності: 14183065.
08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру під номером АДРЕСА_3 , за ціною та у порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до договору та технічного паспорту на квартиру, квартира складається з двох кімнат, загальна площа квартири становить - 130 кв.м, житлова площа - 68,6 кв.м. (п. 1.3 договору)
Право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А. 08.07.2016, номер запису про право власності: 15321693.
Надалі 20.02.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (Клієнт, Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (Фактор/Новий кредитор) укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), за яким відступається право грошової вимоги (кредитна заборгованість, що розрахована на дату укладання цього договору згідно умов кредитних договір без ПДВ), яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є Первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ«АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19.06.2015) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», зокрема, за договором №25/04 від 29.09.2004 з урахуванням змін та доповнень до Кредитного договору, в сумі 198 133,92 Євро по процентам та 7 223 165,03 грн по пені.
Також, 20.02.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (Клієнт/Первісний Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (Фактор/Новий Іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №874.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору Первісний Іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права та обов'язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладання цього Договору, за іпотечним договором від 28.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №3622, що укладений між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є Первісним Іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» та посвідченого 19.06.2015 приватним з нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс».
30.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» (Фактор) укладений договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) від №30/04, за умовами якого фактор зобов'язався передати в розпорядження клієнта грошові кошти без ПДВ за відступлення права грошової вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в п. 1.2 цього договору, а клієнт зобов'язується відступити свої права грошової вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» (боржник).
Згідно з п. 1.3 вказаного договору, за ним відступається право вимоги (кредитна заборгованість, що розрахована на дату укладання Договору факторингу згідно умов Кредитних договорів без ПДВ), яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є Первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19.06.2015) та боржником, зокрема, за договором №25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії від 29.09.2004 в сумі 198 133,92 євро по процентам та 7 223 165,03 грн по пені.
Також, 30.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (Первісний Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІО ФІН» (Новий Іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований в реєстрі №2097.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору Первісний Іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права та обов'язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладання цього Договору, за іпотечним договором від 28.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №3622, що укладений між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є Первісним Іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» та посвідченого 19.06.2015 приватним з нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс».
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є, зокрема, застосування наслідків недійсності нікчемних договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладених 20.02.2019 Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест", а також договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) від №30/04 та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладених 30.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», а саме: проведення двосторонньої реституції шляхом повернення сторін за договором у первісний стан та зобов'язання їх повернути одна одній у натурі все одержане на виконання договорів.
При цьому, в обґрунтування підстав вказаних позовних вимог позивачами визначено недійсність (відсутність) грошової вимоги, яка відступалася за вказаними договорами факторингу, у зв'язку з належним та повним виконанням боржником зобов'язань за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14. Достовірно знаючи про ці обставини, відповідачі-1, 2 як клієнти за оспорюваними договорами факторингу не мали права відступати право грошової вимоги за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004 та іпотечним договором від 28.11.2008, однак, вчинили зазначені правочини з метою незаконного заволодіння нерухомим майном позивачів (квартирами №№ 18, 89, 125 ), що свідчить про їх нікчемність відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.
Поряд з викладеним, предметом даного позову також є визнання недійсними зазначених договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договорів про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019 та 30.04.2020.
В обґрунтування підстав недійсності вказаних договорів позивачі зазначають, насамперед, що такі договори укладені в процесі виконання нікчемного правочину, яким позивачі вважають договір від 19.06.2015, укладений між АКБ «Київ» та ПАТ «АБ «Укргазбанк», незважаючи на недійсність переданої за ним вимоги у зв'язку з належним виконанням боржником зобов'язань за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14. Отже, оспорювані договори можуть визнаватися недійсними як такі, що укладені в процесі виконання нікчемного правочину. Разом з цим, позивачі вказують, що оспорювані договори також можуть бути визнані судом недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки в момент їх укладення відповідачами суперечили вимогам ЦК України, з огляду на недійсність (відсутність) грошової вимоги, що відступалася за вказаними договорами, всупереч ст.ст. 1078 та 1081 ЦК України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що судовим рішенням у справі № 910/28036/15 підтверджується недійсність набуття позивачами права власності на нерухоме майно, що виключає можливість їх звернення до суду з посиланням на ч. 2 ст. 216 ЦК України. Крім того, повне погашення заборгованості за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004 не відбулося, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14 таких обставин не встановлює. Також відповідач-1 вказує про безпідставність застосування до укладення оспорюваних правочинів ч. 2 ст. 228 ЦК України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-3 зазначає, що саме відповідачу-1 належить право грошової вимоги до ПАТ «АК «Укртранс», що підтверджується також судовим рішенням у справі № 910/28036/15, а натомість позивачі фактично не набули справо власності на квартири у зв'язку з незаконністю отримання права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів» від ТОВ «ФК «Кредит гарант». Крім того, обставини, наведені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14, не можуть бути преюдицією для встановлення факту повного виконання ПАТ «АК «Укртранс» зобов'язань за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004. Крім того, позивачами обрано неналежні способи захисту.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 Цивільного кодексу України.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Отже, в межах розгляду даної справи за позовними вимогами про застосування наслідків нікчемних правочинів підлягають юридичній оцінці доводи позивача щодо нікчемності укладених відповідачами договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договорів відступлення прав за договорами іпотеки від 10.02.2019 та 30.04.2019, які ґрунтуються на положеннях статті 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16.
Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами ст. 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оспорюваних договорів факторингу є відступлення права вимоги (кредитна заборгованість, що розрахована на дату укладання договорів згідно умов кредитних договорів без ПДВ), з-поміж інших, за договором №25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії від 29.09.2004 в сумі 198 133,92 євро по процентам та 7 223 165,03 грн по пені.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України)
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 593 Цивільного кодексу України визначено, що право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. (ч. 1 ст. 575 ЦК України)
Згідно зі ст. 593 ЦК України, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
За твердженнями позивача, обґрунтованими висновками суду у постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14, зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором було належним чином виконане, у зв'язку з чим вказаний кредитний договір від 29.09.2004 та відповідний іпотечний договір від 28.11.2008 є припиненими.
Так, в межах цієї справи суд встановив, що Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави, Міністерства фінансів України, в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 89962,88 євро - поточної заборгованості за процентами, 115702,32 євро - простроченої заборгованості за процентами та 4076,36 євро - пені за несвоєчасну сплату процентів за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 910/1049/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 910/1049/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" відмовлено.
Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14, яка набрало законної сили у встановленому порядку та не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їй суперечити.
У вказаному судовому рішенні суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі виконав, та надав відповідачу кредитні кошти на суми 1220000 євро та 9168090,03 грн.
Також, у вказаній постанові, зокрема, зазначено таке: «Так, умовами пунктів 4.4.7 та 4.4.8 договору було визначено порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Однак, в той же час, п 4.4.10 договору сторони погодили, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватися як позичальником так і поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.
Згідно ч. 1 ст. 537 боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори.
Відповідно до ч. 2 ст. 537 ЦК України, нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної норми, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною до ПА Т "АКБ "Київ" було наручно подано повідомлення вих. № 42/01-16 від 18 липня 2013 року, що було вручено ПАТ "АКБ "Київ" 19.07.2013 року.
З вказаної дати, ПАТ "АКБ "Київ" жодного разу не звертався до нотаріуса з приводу отримання зазначених коштів та не повідомляв про рішення щодо зазначених коштів.
Таким чином, колегія суддів вбачає в діях позивача 2 небажання приймати від відповідача в добровільному порядку виконання зобов'язання, що підтверджує факт ухилення ПАТ "АКБ "Київ" від зарахування коштів від відповідача саме по договору.
Такими діями ПАТ "АКБ "Київ" порушено ч.3 ст. 509 ЦК України, де зазначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На сьогоднішній день кошти внесені на депозит нотаріуса досі знаходяться на ньому і отримати зазначені кошти може лише ПАТ "АКБ "Київ".
Таким чином, з винесенням оскаржуваного рішення виникає ситуація, при якій ПАТ "АКБ "Київ" може стягнути в примусовому порядку кошти з відповідача, а потім звернутись до нотаріуса і отримати кошти зараховані на депозитний рахунок нотаріуса.
Тобто місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення створена можливість подвійного виконання одного зобов'язання.
А також, вирішено питання про права та обов'язки нотаріуса, про які не зазначено в оскаржуваному рішенні.
При недоведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованими.».
З огляду на зміст указаного судового рішення, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, доводи позивачів про те, що у зазначеній постанові встановлено належне виконання боржником усіх своїх зобов'язань як позичальника за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004.
Суд звертає увагу, що предметом вказаного спору було стягнення з Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" лише заборгованості за процентами та пені за їх несвоєчасну сплату за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004.
Вказаний спір стосувався виключно заборгованості позичальника по нарахованих процентах за договором, а тому суд встановлював обставини спірних правовідносин сторін та вирішував спір по суті в межах заявлених вимог. Обставин повного виконання/невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором суд не оцінював та не встановлював.
Натомість, вважати преюдиційними факти, які судом встановлені не були, однак визначені позивачами самостійно внаслідок аналізу судового рішення, в силу ст. 75 ГПК України, суд не має підстав.
Оскільки жодними іншими доказами, окрім посилань на вказане судове рішення, позивачами не підтверджено, що зобов'язання позичальника за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004 виконані належно та у повному обсязі, то дійти висновку про їх припинення в порядку ст. 599 ЦК України та припинення самого договору суд не може.
Більше того, у п. 6.2 Договору про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004 сторони погодили, що термін дії цього договору визначається з моменту його підписання до повного виконання сторонами всіх передбачених у ньому зобов'язань.
Оскільки наведені позивачами обставини не свідчать достеменно про припинення зобов'язань боржника за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, суд відхиляє відповідно доводи позивачів і про те, що Іпотечний договір від 28.11.2008 є припиненим також.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі № 910/28036/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017), позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково, визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20.08.2015 та договір про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20.08.2015, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант".
Господарські суди виходили з того, що під час вчинення вказаних договорів від 20.08.2018 у Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" було відсутнє волевиявлення на їх укладення, що свідчить про недодержання їх сторонами загальних вимог, необхідних для чинності правочинів.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 та про відступлення права вимоги р/н 1943 від 27.08.2015, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів", суди виходили з того, що зазначені договори не створили для Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю правочинів від 20.08.2015.
Вказаним рішенням у справі № 910/28036/15 встановлено, що належне Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Укргазбанк" право вимоги ним в установленому порядку не відчужувалося, іншим особам, у т.ч. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів", не передавалося.
При цьому, договори про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку та відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави від 19.06.2015, за яким Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» набуло від Публічного акціонерного товариства банк «Київ» права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» за договором № 25/04 від 29.09.2004 та Іпотечним договором 3622 від 28.11.2008, є чинними, визнані недійсними в судовому порядку не були.
Водночас, за встановлених обставин, видаються неспроможними доводи позивачів про те, що Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" на момент вчинення договорів факторингу були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Суд також звертає увагу, що вказані особи учасниками справи № 910/1049/14 не були.
Враховуючи викладене вище, доводи позивачів про недійсність грошової вимоги за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004 та відповідно як наслідок за Іпотечним договором 3622 від 28.11.2008 не підтверджені належними доказами в розмінні ст. 76 ГПК України.
Поряд з викладеним суд зазначає, що укладені між відповідачами договори за своєю правовою природою є договорами факторингу та цесії базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги). Тобто, внаслідок укладення таких договорів відбувається відступлення лише права вимоги до зобов'язаної особи, у даному випадку, до ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» за кредитними договорами та відповідними договорами забезпечення. Натомість, право власності (володіння, користування, розпоряджання) на предмети іпотеки не є предметом таких договорів та не переходить до жодної із сторін договору внаслідок їх укладення.
При цьому, перехід права власності на предмет іпотеки як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відбувається лише як наслідок невиконання боржником забезпечених іпотекою грошових зобов'язань.
З урахуванням наведеного, за переконанням суду, позивачами не доведено невідповідності спірних договорів інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін, а також, що вказані договори завідомо укладалися з метою порушення таких інтересів, що унеможливлює визнання договору недійсним з цих підстав.
Отже, оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину відповідно до ст. 228 ЦК України, суд дійшов висновку, що спірні договори не посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямовані на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном фізичних осіб, а отже не є такими, що порушують публічний порядок.
Наведене вище свідчить про відсутність підстав застосування наслідків нікчемних правочинів та відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо недійсності оспорюваних договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договорів про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019 та 30.04.2019, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
В обґрунтування підстав недійсності оспорюваних договорів позивач зазначає, насамперед, що такі договори укладені в процесі виконання нікчемного правочину, яким позивач вважає договір від 19.06.2015, укладений між АКБ «Київ» та ПАТ «АБ «Укргазбанк», незважаючи на недійсність переданої за ним вимоги у зв'язку з належним виконанням боржником зобов'язань за договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 910/1049/14. Посилаючись на недійсність (відсутність) грошової вимоги, що відступалася за вказаними договорами всупереч ст.ст. 1078 та 1081 ЦК України, позивач вважає, що оспорювані договори можуть визнані судом недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки в момент їх укладення відповідачами суперечили вимогам ЦК України.
Отже, виходячи з доводів позивачів, нікчемність договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку від 19.06.2015, укладеного між АКБ «Київ» та ПАТ «АБ «Укргазбанк», як і невідповідність закону договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договорів про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019 та 30.04.2019, обґрунтована тими ж обставинами, що і їх нікчемність, а саме, недійсністю (відсутністю) переданої вимоги до ПАТ "АК "Укртранс" за договором № 25/04 від 29.09.2004.
Як вже було вказано вище, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч. 2 ст. 215 ЦК України)
Суд зазначає, що вказані позивачами обставини, за відсутності прямих вказівок закону, не можуть свідчити про нікчемність договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку від 19.06.2015, укладеного між АКБ «Київ» та ПАТ «АБ «Укргазбанк». Оскільки позивачами не наведено жодної прямої норми закону, яка б встановлювала нікчемність вказаного правочину, а згадані обставини свідчать про його оспорюваність, а не нікчемність, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати зазначений договір нікчемним в розумінні частини другої статті 215 ЦК України.
Окрім того, посилання позивача на обставини укладення договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договорів про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019 та 30.04.2019 всупереч нормам статей 1078 та 1081 ЦК України у зв'язку з недійсністю переданої грошової вимоги суд відхиляє з підстав, наведених судом вище по тексу на спростування нікчемності цих же договорів.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Ураховуючи викладені обставини, суд зазначає, що позивачі не довели перед судом відповідними засобами доказування наявності законних підстав для визнання недійсними договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договорів про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019 та 30.04.2019.
Разом з тим суд звертає увагу, що предметом спірних договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) є заборгованість за іншими, крім договору про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, кредитними договорами, про які у цьому позові не йдеться, тому заявлення позову про визнання недійсними цих договорів вцілому є неправомірним.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко