ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2020Справа № 910/9212/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Литвиненко Тетяни Микитівни
до Розгулова Степана Петровича
про стягнення 9912,01 грн
представники сторін:
від позивача: Пальчик В.Л.
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець Литвиненко Тетяна Микитівна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 9912,01 грн. заборгованості, з яких: 8350,00 грн - основна сума заборгованості, 978,69 грн - пеня, 53,77 грн - інфляційні втрати, 112,40 грн - 3% річних, 417,15 грн - штраф.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №05062019 на бухгалтерське обслуговування від 05.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .
27.07.2020 через відділ діловодства суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит суду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9212/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 10.09.2020.
Протокольною ухвалою від 10.09.2020 суд відклав розгляд справи на 06.10.2020.
01.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.
Протокольною ухвалою від 06.10.2020 суд відклав розгляд справи на 05.11.2020.
Представник відповідача у судове засідання 05.11.2020 не з'явився. Письмового відзиву на позов відповідач не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений ухвалами суду від 30.07.2020, від 10.09.2020, від 06.10.2020, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду від 30.07.2020 та від 10.09.2020 повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.
Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0105476161793 з направлення відповідачу ухвали суду від 06.10.2020 відповідачу не вручена.
Також відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, судом вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, оскільки відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Також згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Частиною п'ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.06.2019 між Фізичною особою-підприємцем Литвиненко Тетяною Микитівною (бухгалтер, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Розгуловим Степаном Петровичем (клієнт, відповідач) укладений договір №05062019 на бухгалтерське обслуговування (надалі - договір), предметом якого є надання позивачем за плату послуг з ведення бухгалтерського, податкового обліку відповідача, складання та передача контролюючим органам бухгалтерської та податкової звітності, передбаченої чинним законодавством України, протягом терміну дії цього договору.
Згідно із пунктом 2.1 договору загальна вартість цього договору складається з сум виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт згідно діючого пакету обслуговування, а саме пакету "Комфорт" та послуг узгоджених сторонами.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що між сторонами досягнута домовленість про розмір договірної ціни за місяць надання послуг визначених пакетом послуг "Комфорт", що становить 500 (п'ятсот) гривень 00 коп. Вартість послуг розраховується відповідно до цін, вказаних \ додатку 1 до цього договору. Всі інші послуги, які не входять до вартості мінімального платежу, оплачуються відповідно до чинних, на момент падання послуг, тарифів, що вказані у додатку № 1 до даного договору.
Протягом 3 (трьох) днів після укладення договору відповідач сплачує позивачу авансовий платіж \ розмірі вартості 1 (одного) місяця надання послуг. Забезпечуваний платіж враховується сторонами як оплата за останній місяць надання послуг. У випадку збільшення вартості послуг протягом дії договору, клієнт додатково сплачує за останній місяць різницю вартості.
Оплата послуг здійснюється клієнтом щомісячно у розмірі 100 (сто) відсотків вартості послуг за місяць, не пізніше ніж до 5 (п'ятого) числа місяця, в якому надаються послуги.
Відповідно до п.2.4. договору 2.4. оплата інших наданих послуг, передбачених пунктами 1.2. та 1.3. договору провадиться клієнтом не пізніше 3-х банківських днів згідно виставлених рахунків бухгалтера за попередньо погодженими тарифами на послуги відповідно до умов договору, з дня отримання рахунку.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що по завершенню кожного розрахункового періоду бухгалтер надає клієнту акт про надання послуг, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку.
За змістом пункту 4.2. договору, клієнт не пізніше трьох календарних днів після отримання повинен розглянути результати виконаної роботи та повернути бухгалтеру підписаний та належним чином оформлений акт про надання послуг.
У відповідності до п.4.3. договору робота вважається прийнятою в день передачі результатів з виконанням всіх умов цього договору, якщо інше не передбачено в додатках до договору, або якщо па протязі 10 (десяти) календарних днів від клієнта не надійшла вмотивована письмова відмова від прийняття виконаних робіт.
Згідно із підпунктом 6.2.15. пункту 6.2. договору відповідач зобов'язаний приймати виконану роботу та провадити розрахунки з позивачем, згідно розділу 2 цього договору.
Пунктом 7.10 договору передбачено, що при порушенні термінів платежів (термінів надання послуг) винна сторона сплачує такі штрафні санкції:
7.10.1. Пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення.
7.10.3. Якщо прострочення виконання зобов'язання з оплати триває понад 19 (дев'ятнадцять) календарних днів клієнт додатково сплачує бухгалтеру штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від належних до сплати сум (вартості послуг).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором надав відповідачу послуги на загальну суму 13350,00 грн, на підтвердження чого надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №322 від 05.06.2019, №323 від 05.06.2019, №370 від 31.07.2019, №409 від 31.08.2019, №469 від 30.09.2019, №510 від 31.10.2019, №552 від 30.11.2019, №586 від 31.12.2019.
Оскільки відповідачем здійснено частково плату послуг на суму 5000,00 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8350,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 978,69 грн - пені, 53,77 грн - інфляційних втрат, 112,40 грн - 3% річних та 417,15 грн - штрафу.
При цьому судом враховано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 03.01.2020 відповідачем була припинена господарська діяльність.
Проте, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін. Відповідач за відповідним договором мав статус фізичної особи - підприємця, і цей обов'язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи - підприємця не припинився.
Вказана правова позиція окреслена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між сторонами укладений договір №05062019 на бухгалтерське обслуговування від 05.06.2019, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №322 від 05.06.2019, №323 від 05.06.2019, №370 від 31.07.2019, №409 від 31.08.2019, №469 від 30.09.2019, №510 від 31.10.2019, №552 від 30.11.2019, №586 від 31.12.2019 позивач на виконання взятих на себе зобов'язань надав відповідачу бухгалтерські послуги на загальну суму 13350,00 грн.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У пункті 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно із п.2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п.2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Згідно із ч.4 ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно із ч.1 ст.7, ст.12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №322 від 05.06.2019, №323 від 05.06.2019, №370 від 31.07.2019, №409 від 31.08.2019, №469 від 30.09.2019, №510 від 31.10.2019, №552 від 30.11.2019, №586 від 31.12.2019 підписані відповідачем електронним цифровим підписом без зауважень та заперечень.
Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг згідно із вище вказаними актами здачі-приймання робіт (наданих послуг).
За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.2.3. договору, оплата послуг здійснюється відповідачем щомісячно у розмірі 100 (сто) відсотків вартості послуг за місяць, не пізніше ніж до 5 (п'ятого) числа місяця, в якому надаються послуги.
З огляду на положення пункту 2.3. договору строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.
Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у сумі 5000,00 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як підтверджено матеріалами справи заборгованість відповідача за договором №05062019 на бухгалтерське обслуговування від 05.06.2019 становить 8350,00 грн (13350,00 грн - 5000,00 грн).
Згідно із актом звірки взаєморозрахунків, підписаним між сторонами електронними цифровими підписами, станом на 31.12.2019 заборгованість відповідача за договором №05062019 від 05.06.2019 становить 8350,00 грн.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 8350,00 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання по договору з оплати наданих послуг у сумі 8350,00 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 8350,00 грн та задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем нараховані 978,69 грн - пені, 417,15 грн - штрафу, 53,77 грн - інфляційних втрат та 112,40 грн - 3% річних.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.10 договору передбачено, що при порушенні термінів платежів (термінів надання послуг) винна сторона сплачує такі штрафні санкції:
7.10.1. Пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення.
7.10.3. Якщо прострочення виконання зобов'язання з оплати триває понад 19 (дев'ятнадцять) календарних днів клієнт додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від належних до сплати сум (вартості послуг).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
За змістом пункту 7.10.1. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили інший, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, нарахованої за загальний період з 06.07.2019 по 07.04.2020 судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення пені у сумі 978,69 грн суд визнає обґрунтованими.
Розрахунок штрафу у сумі 417,15 грн є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 06.07.2019 по 07.04.2020 судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично правильними, у зв'язку із чим суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 112,40 грн обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року за прострочення виконання зобов'язання за надані послуги судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 38,52 грн, у зв'язку зі чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Литвиненко Тетяни Микитівни.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Литвиненко Тетяни Микитівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) основний борг у сумі 8350,00 грн, пеню у сумі 978,69 грн, інфляційні втрати у сумі 38,52 грн, 3% річних у сумі 112,40 грн, штраф у сумі 417,15 грн та судовий збір у сумі 2098,84 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.11.2020.
Суддя С.О. Турчин