ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2020Справа № 910/6435/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032
до Акціонерного товариства "РВС Банк"
вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. 4)
про стягнення коштів 872 001,71 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі- позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" (далі- відповідач) про стягнення коштів 872 001,71 грн. за банківською гарантією №4011-19Г від 25.06.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2020.
28.05.2020 від Акціонерного товариства "РВС Банк" надійшов відзив на позовну заяву.
09.06.2020 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.
10.06.2020 судом відкладено розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 01.07.2020.
Стосовно клопотання про зупинення провадження у справі суд зауважує наступне.
Відповідно до п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та об'єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду даної справи.
При цьому, наявність одразу обох цих обставин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що в даній справі існує об'єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
22.06.2020 до суду надійшло заперечення проти клопотання про зупинення провадження від позивача.
23.06.2020 позивачем подано відповідь на відзив.
01.07.2020 протокольною ухвалою під час судового засідання судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження, ухвалено продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.07.2020.
02.07.2020 від Акціонерного товариства "РВС Банк" надійшли заперечення по справі.
29.07.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
29.07.2020 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу №910/6435/20 до судового розгляду по суті на 09.09.2020 у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у щорічній відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020.
04.08.2020 позивачем подано пояснення на заперечення.
09.09.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.10.2020
13.10.2020 позивачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
13.10.2020 під час судового засідання представником відповідача подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 13.10.2020 судом ухвалено відкласти розгляд справи по суті на 28.10.2020.
У судове засідання, призначене на 28.10.2020 з'явився представник відповідача. Представник позивача та третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.10.2020.
Під час удового засідання судом відмовлено в задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та про зупинення провадження у справі.
Стосовно клопотання про зупинення провадження у справі, то суд вважає що в даній справі існує об'єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Щодо клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі суд зазначає наступне.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання за клопотанням сторони. Виключення може бути лише у випадку, коли суд, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті, ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2020 з розгляду справи по суті заперечила проти задоволення позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
05.09.2017 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником майна, усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також - замовник, бенефіціар, позивач) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальності «НВП «Енергорішення» (далі також - підрядник, принципал) з іншої сторони, був укладений договір підряду № 80-4/2505-17 на виконання робіт з технічного переоснащення ПС 750 кВ «Донбаська», заміна ШР-750 приєднання «Запорозька - 750» РОДЦ-110000/750 У1, Донецька обл., Артемівський р-н., Інв. № 8261 (далі - Договір).
Згідно з п. 10.1 договору підрядник надає замовнику забезпечення виконання договору (не пізніше дати укладання договору) у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 872 001,71 грн.
Умовами п. 10.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 31.01.2020) встановлено, що банківська гарантія є чинною від дня її видачі та протягом строку, на який вона видана 20.04.2020 (при цьому строк дії банківської гарантії закінчується через 14 банківських днів після закінчення строку дії договору, в забезпечення якого її видано).
У разі продовження строку дії договору підрядник зобов'язаний продовжити (в порядку, визначеному згідно з змінами у договорі) строк дії банківської гарантії на строк продовження строку дії договору.
На виконання вищевикладеного, з метою забезпечення виконання підрядником зобов'язань за договором, 25.06.2019 Акціонерним товариством «РВС банк» (далі також - банк, гарант, відповідач) надано банківську гарантію № 4011-19Г (далі - Гарантія) бенефіціаром за якою є НЕК «Укренерго». Відповідно до змісту Гарантії гарант бере на себе безвідкличні зобов'язання заплатити бенефіціару грошову суму, що не перевищує 872 001,71 грн. протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, у випадку порушення принципалом зобов'язань за Договором.
Термін дії гарантії минає 03 березня 2020 року включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати. У разі продовження строку дії договору принципал зобов'язаний продовжити строк дії банківської гарантії на строк продовження строку дії договору.
В зв'язку з продовженням строку дії Договору до 31.03.2020 було внесено зміни 31.01.2020 до банківської гарантії № 4011-19Г від 25.06.2019 в частині: «...Гарантія діє з моменту надання та діє по « 20» квітня 2020 року та будь - яка вимога стосовно неї повинна бути одержана Гарантом у цей період.»
Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що строк виконання робіт складається з терміну виконання робіт та терміну поставки обладнання необхідного для виконання повного комплексу робіт, згідно з Додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до розділу І Додатку 1 до Договору (Технічні вимоги), в редакції додаткової угоди № 11 від 31.01.2020, строк виконання робіт з технічного переоснащення ПС 750 кВ «Донбаська» протягом 2017р.-2020р., але не пізніше 29.02.2020р.
Також, додатковою угодою № 11 від 31.01.2020 викладено в новій редакції Додаток 31 до Договору «Графік виконання робіт по об'єкту».
Згідно п. 4.5.1 Договору приймання - передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому цим Договором, законодавчими та нормативно - правовими актами, що стосуються питань будівництва. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.
Здача - приймання робіт в експлуатацію здійснюється відповідно до діючого на момент здачі - приймання порядку. Перелік документів, які оформлюються під час здачі робіт в експлуатацію, повинен бути відповідним до норм актів законодавства, нормативно - правових та нормативних актів України, чинними на момент прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Датою прийняття в експлуатацію закінчених робіт (дата оформлення документу (акт готовності об'єкта до експлуатації), що засвідчує відповідність закінчених робіт державним будівельним нормам, стандартам і правилам та є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 4.5.2 Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що всупереч вищевикладеному, в повному обсязі свої зобов'язання за договором підрядник не виконав, роботи в встановлений Договором строк не виконав, акт готовності об'єкта до експлуатації не підписано.
У зв'язку з порушенням принципалом зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 09.04.2020 №01/13191 сплатити грошову суму за Гарантією. Зазначена вимога була надіслана відповідачу в порядку, визначеному умовами Гарантії (через банк бенефіціара - AT «Укрексімбанк», з підтвердженням банком справжності підпису Бенефіціара на письмовій вимозі) та отримана відповідачем 16.04.2020, тобто у строки, встановлені в Гарантії.
За твердженням позивача, незважаючи на наявність гарантійного випадку та не враховуючи, що пред'явлена позивачем вимога відповідала умовам Гарантії і була надіслана в порядку та строки, встановлені Гарантією, листом від 23.04.2020 за № 526/20БГ у задоволенні вимоги позивача відповідач відмовив, грошові кошти за Гарантією не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду із означеною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 200 ГК України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо зобов'язана сторона не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Положення статей 546, 560 ЦК України визначають банківську гарантію як один із способів забезпечення зобов'язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.
Статтею 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено статтею 565 ЦК України, згідно якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Гарантією передбачено, що бенефіціар має право вимагати від гаранта виплату коштів у межах гарантованої суми, а гарант зобов'язаний такі кошти сплатити у випадку невиконання принципалом своїх зобов'язань щодо постачання товару відповідно до договору поставки.
З матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку з порушенням принципалом зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 09.04.2020 №01/13191 сплатити грошову суму за Гарантією. Зазначена вимога була надіслана відповідачу в порядку, визначеному умовами Гарантії (через банк бенефіціара - AT «Укрексімбанк», з підтвердженням банком справжності підпису Бенефіціара на письмовій вимозі) та отримана відповідачем 16.04.2020, тобто у строки, встановлені в Гарантії. Водночас, Банком у сплаті грошової суми за Гарантією позивачу було відмовлено.
Відмовляючи у сплаті коштів відповідач зазначив, що надіслана вимога не становить належне представлення, вказуючи, що письмова вимога Бенефіціара має бути підписана належним чином уповноваженою особою Бенефіціара, яка має право першого підпису згідно з карткою із зразками підписів Бенефіціара та скріплена печаткою Бенефіціара. Таким чином відповідач вказав, що вимога Бенефіціара не становить належне представлення, та не відповідає вимогам і умовам Гарантії, оскільки не скріплена печаткою Бенефіціара.
Проте, суд погоджується із твердженням позивача стосовно того, що вказані висновки відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 220 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зі змісту Гарантії слідує, що вона є безвідкличною та безумовною, тобто за першою вимогою Бенефіціара без подання будь - яких інших документів або виконання будь - яких інших умов Гарант прийняв на себе зобов'язання сплатити Бенефіціару протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара грошову суму, що не перевищує 872 001,71 грн.
Як встановлено судом, письмова вимога №01/13191 від 09.04.2020 підписана уповноваженою особою Бенефіціара, яка має право першого підпису згідно з карткою із зразками підписів Бенефіціара та направлена через Банк Бенефіціара, який в свою чергу підтвердив справжність підпису на Вимозі. Вимога направлена та отримана в строк, зазначений в Гарантії.
Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10321 (далі - Положення) в редакції чинній на дату видачі Гарантії передбачено, що належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями;
представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку- гаранту/банку-контргаранту;
Пунктом 30 розділу IV Положення передбачено, що Принципал у разі виникнення потреби внесення змін до умов гарантії подає до банку-гаранта лист-звернення про внесення змін до гарантії, а також копію відповідних змін до договору (за наявності), з якого виникають базові відносини. Принципал зобов'язаний подати до банку-гаранта копії змін до договору, з якого виникають базові відносини, якщо протягом дії гарантії до договору вносилися зміни стосовно реквізитів сторін і строків договору, що свідчить про згоду сторін договору щодо їх унесення.
У відповідності до п. 38 р. V Положення банк-гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі.
Згідно статті 104 Цивільного кодексу України - юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 321 від 28.07.2019 року, створено приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» шляхом перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та затверджено статут приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Згідно пункту 3.5 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 № 321, товариство здійснює свою діяльність без печатки.
Всупереч Положенню відповідач розцінив вимогу позивача, яка таку, що має неналежне представлення та не прийняв до уваги, що зміни до гарантії вносяться безпосередньо принципалом, що і було зроблено стосовно строків дії банківської гарантії.
Ніяких інших умов, в тому числі надання додаткових документів, Гарантія не містить. При цьому законодавство не обмежує Бенефіціара у праві надати додаткові документи, проте їх надання є добровільним і не може вимагатись як обов'язкова умова для виконання гарантії.
Таким чином, судом встановлено, що Компанія у зв'язку з порушенням Товариством зобов'язань за Договором щодо використання авансового платежу, в межах строку дії Гарантії, через банк бенефіціара (АТ "Укрексімбанк"), направила вимогу про сплату коштів за гарантією. За умовами Гарантії письмова вимога бенефіціара має бути підписана належним чином уповноваженою особою бенефіціара, яка має право першого підпису згідно з карткою із зразками підписів бенефіціара та скріплена печаткою бенефіціара. Справжність підпису на письмовій вимозі бенефіціара має бути підтверджена банком бенефіціара.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що у матеріалах справи наявні докази підтвердження банком бенефіціара справжності підпису на письмовій вимозі бенефіціара, оскільки на наявній у матеріалах справи вимозі, адресованій Банку, міститься відмітка щодо вчинення відповідних дій банком бенефіціара, яким підтверджена справжність підпису на письмовій вимозі.
Правова позиція щодо необхідності надання належної оцінки змісту гарантії, зокрема тому, що письмова вимога бенефіціара про оплату направляється гаранту через банк бенефіціара, який засвідчить, що наявні підписи на даній вимозі є дійсними, мають юридичну силу та законне відношення до бенефіціара, викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про пропущений позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення грошової суми за банківською гарантією № 4011-19Г від 25.06.2019 (далі - Гарантія), так як строк дії банківської гарантії до 20.04.2020, а позивач звернувся до суду 06.05.2020.
Дані твердження відповідача не відповідають дійсності, бо умовами Гарантії чітко визначено період часу в який Бенефіціар (НЕК «Укренерго», позивач) має право звернутись до Гаранта (АТ «РВС банк», відповідач) з вимогою про сплату коштів в разі настання гарантійного випадку, а саме: «Гарантія діє з моменту надання та діє по 20 квітня 2020 року та будь - яка вимога стосовно неї повинна бути одержана Гарантом у цей період».
Оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача порушені діями відповідача (лист № 526/20БТ від 23.04.2020 про відмову в сплаті коштів за банківською гарантією), у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, звернення до відповідача з вимогою про сплату коштів в обов'язковому порядку повинно бути в межах строку дії гарантії, а звернення до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів в разі відмови відповідача в задоволенні вимоги - це право позивача, передбачене діючим законодавством.
Посилання відповідача на те, що позовні вимоги ґрунтуються на невиконання третьою особою зобов'язань за договором підряду, але доказів належного виконання зобов'язань зі сторони позивача до позовної заяви не надано судом враховано. Такі твердження приймаються судом до уваги, проте не розцінюються як підстава для відмови у позові, оскільки судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 № 910/6436/20, яке набрало законної сили з 15.09.2020 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 66 769 грн 86 коп. пені, 150 770 грн 65 коп. штрафу, нарахованих на суму невиконаного зобов'язання за договором № 80-4/2505-17 від 05.09.2017.
Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі № 910/6436/20, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості заперечень відповідача проти позовних вимог та необхідності задоволення позову.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "РВС Банк" (вул. Введенська, буд. 29/58, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 39849797) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 20413052) суму банківської гарантії у розмірі 872 001,71 грн. та 13 080,04 грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.11.2020
Суддя М.О. Лиськов