Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
09.11.2020
394/762/20
09 листопада 2020 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі судді: Партоліної І.П.
за участю секретаря: Довгої С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19748,03 грн. з тих підстав, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 12.05.2008 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між сторонами Договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 грн.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 11 серпня 2020 року має заборгованість у розмірі 19748,03 грн., з яких 15556 грн. 79 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4191,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надійшов.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 25 березня 2008 року відповідач заповнила та підписала заяву про те, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.
На підтвердження своїх позовних вимог банк надав до суду копії заяви, довідки про умови кредитування, копія наданої інформації від 29.11.2018 року, копію Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, дані про номери карт та довідку про зміну умов кредитування.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11 серпня 2020 року становить 19748,03 грн., з яких 15556 грн. 79 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4191 грн. 24 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст. 1069 ЦК україни якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У заяві позичальника та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яку підписала відповідач, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді простроченого тіла кредиту та його визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги посилався на ту обставину, що умови кредитування були надані відповідачу для ознайомлення у письмовій формі та посилався у своїй позовній заяві на виконання вимог Умов та Правил в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п.2.1.1.2.12, однак до суду такі докази не надані і наявна у матеріалах справи копія примірнику Умов та правил надання банківських послуг взагалі не містить зазначеного пункту.
Також матеріали справи не містять у собі і підтвердження того, що відповідач ознайомлена із дією Умов та Правил у новій редакції.
Крім того, надані до суду вищезазначені докази не містять у собі підтверджень, що саме ці витяги розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву від 25.03.2008 року.
Даний примірник Умов та правил надання банківських послуг відповідачем не підписаний, що ставить під сумнів ту обставину, що згоду відповідач надавав на умови кредитування саме по даній редакції Умов та Правил.
Інформація про умови кредитування ( а.с. 16-17) містять інформацію про те, що вказана інформація була надана відповідачу 29.11.2018 року і вона зберігає чинність та є актуальною до 14.12.2018 року, що також не є належним доказом по справі.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту, а надані банком Умови та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, провадження № 14-131цс19, який згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права.
При цьому, відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Суд вважає, що Умови та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати простроченого тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, у розрахунку наданому позивачем відсутня заборгованість за тілом кредита, зазначено лише про наявність заборгованості за простроченим тілом кредита, однак як зазначено вище по тексту, позиція щодо врегулювання такої вимоги, як заборгованості за простроченим тілом кредита, (як складової умов договору), у матеріалах справи відсутня. Оскільки відповідно до норм частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, згідно розрахунку тіло кредиту відсутнє, тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами також не підлягають задоволенню.
Тому за вищезазначених обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 626, 628, 633, 634, 638, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 142, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, 01001, код ЄДРПОУ - 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя: