Справа № 393/331/20
06 листопада 2020 року смт.Новгородка
Новгородківський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,
за участю секретаря Панькіної Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,
Позивач звернувся з позовом та просить суд стягнути з відповідача борг за договором позики від 12.08.2013 року на загальну суму 4873 грн. 12 коп., з яких: 1478 грн. 12 коп. становить розмір 3% відсотків річних від суми позики та 3395 грн. 00 коп. - проценти індексу інфляції, а також судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 12 серпня 2013 року між сторонами був укладений договір позики. Згідно п. 1.2. Договору позики Позивач передав, а Відповідач прийняла у власність 19 400 грн. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою власноруч написаною Відповідачем в момент передачі їй суми позики. 11 листопада 2014 року рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області по справі № 393/876/14-ц, було стягнуто з Відповідача на користь Позивача в рахунок повернення, суму боргу за договором позики від 12 серпня 2013 року в розмірі 19 400 грн. 01.02.2018 року рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області по справі №393/681/17 було стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 12.08.2013 року на загальну суму 19 257 грн.29 коп., з яких 1777 грн. 89 коп. становить розмір 3% відсотків річних від суми позики та 17 479 грн. 40 коп. - проценти індексу інфляції. Вказаними рішеннями суду було встановлено, як факт отримання коштів так і обов'язок по поверненню коштів відповідачем. Останнім рішенням суду від 01.02.2018 року суд задовольнив позов позивача, щодо стягнення нарахувань відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України в повному обсязі, та як вбачається з тексту рішення, розрахунок задоволено станом на 30.11.2017 року. Проте, з моменту винесення рішення його виконання у добровільному та примусовому порядку не здійснено. Невиконання рішення суду в примусовому порядку підтверджується листом Новгородківського районного ВДВС від 10.06.2020 року №6233, в якому зазначено про вжитті заходи та повідомлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження кошти з відповідача не стягувались. Порушення відповідачем прав позивача триває весь цей час, що потребує захисту в судовому порядку.
Ухвалою суду від 17.07.2020 року по даній справі було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач надіслав до суду письмове клопотання 08.09.2020р., в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, у разі неявки відповідача.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, в тому числі й шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
За таких обставин, суд вирішує справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст.280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
12 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики. Згідно п. 1.2. Договору позики позивач передав, а відповідач прийняла у власність 19 400 грн. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою власноруч написаною відповідачем в момент передачі їй суми позики (а.с. 6-7).
11 листопада 2014 року рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області по справі № 393/876/14-ц, було стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок повернення, суму боргу за договором позики від 12 серпня 2013 року в розмірі 19 400 грн. (а.с. 8).
01 лютого 2018 року рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області по справі №393/681/17 було стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 12.08.2013 року на загальну суму 19 257 грн.29 коп., з яких 1777 грн. 89 коп. становить розмір 3% відсотків річних від суми позики та 17 479 грн. 40 коп. - проценти індексу інфляції (а.с. 9-10).
Вказаними рішеннями суду було встановлено як факт отримання грошових коштів так і обов'язок по поверненню коштів відповідачем, а відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Новгородківського районного суду від 01.02.2018 року позов задоволено, щодо стягнення нарахувань відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України в повному обсязі, та як вбачається з тексту рішення, розрахунок задоволено станом на 30.11.2017 року.
Проте, з моменту винесення рішення його виконання у добровільному та примусовому порядку не здійснено. Невиконання рішення суду в примусовому порядку підтверджується листом Новгородківського районного ВДВС від 10.06.2020 року №6233, в якому зазначено про вжитті заходи та повідомлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження кошти з відповідача не стягувались (а.с.11).
Порушення відповідачем прав позивача триває весь цей час. Позивач не має можливості користуватися своїми коштами і отримувати економічну вигоду. Більш того, сума, яка підлягала стягненню, поступово зменшується через знецінення грошової одиниці.
Тому, позивач подав новий позов, про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу за період з моменту винесення рішення суду по справі №393/681/17, з 01.12.2017 року і по день підписання позовної заяви, а саме до 15.06.2020р.
У відповідності зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК).
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК, статті 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК). Інші підстави передбачені статтями 600-609 ЦК і статтями 202-205 ГК.
В Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року «Про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних» зазначено наступне: Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (втрати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, договірні відносини між позивачем і відповідачем у період з моменту винесення рішення суду до теперішнього часу продовжують існувати.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З моменту винесення судом рішення про примусове виконанні боржником грошового зобов'язання до його фактичного виконання договірні відносини між сторонами не припиняються. Позикодавець має право на стягнення з Позичальника додаткових санкцій за весь цей період.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає право Позикодавця на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3% річних від простроченої суми.
Згідно письмових розрахунків, наданих позивачем борг відповідача за договором позики від 12.08.2013 року, за період з 01.12.2017 року по 15.06.2020 року становить - 4873 грн. 12 коп., з яких: 1478 грн. 12 коп. становить розмір 3% відсотків річних від суми позики та 3395 грн. 00 коп. - проценти індексу інфляції.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення в стягненні з відповідача суми боргу.
Виходячи з викладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягується сплачений судовий збір.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 525, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 264-265, 268, 279,280-283 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - борг за договором позики від 12.08.2013 року, за період з 01.12.2017 року по 15.06.2020 року, на загальну суму 4873 грн. 12 коп., з яких: 1478 грн. 12 коп. становить розмір 3% відсотків річних від суми позики та 3395 грн. 00 коп. - проценти індексу інфляції.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 840,80 грн.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Суддя Ю. РАЧКЕЛЮК