Справа №463/974/20
Провадження №2/463/752/20
05 листопада 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Фурик Л.М.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод, -
встановив:
позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, вимоги за яким уточнила заявою від 25.02.2020, просить зобов'язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні горищем будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтування самовільно влаштованих дверей в кімнату № 34 вказаного будинку та відновлення металевої драбини для виходу на горище в під'їзді № 2.
Свої вимоги мотивує тим, що проживає в к.39,44 будинку АДРЕСА_1 , а відповідач проживає в к.34,37 вказаного будинку. Відповідач чинить їй перешкоди у користуванні приміщенням загального користування - горищем, оскільки у протиправний спосіб, без наявності жодних дозволів, зрізала пожежну драбину, через яку здійснювався доступ на горище. Внаслідок цього вона позбавлена доступу на горище та можливості збору дощової води, яка протікає через дах та заливає її приміщення. Крім цього, відповідач в межах горища частково повідрізала існуючі металеві водяні труби з'єднавши їх із пластиковими, що знижує міцність водопроводу та створює аварійну ситуацію. Також відповідач під отвором виходу на горище, вибила діру у несучій стіні та самовільно влаштувала вхідні двері в належну їй кімнату № 34 ., чим також блокує можливість встановлення драбини для виходу на горище. А тому просить позов задоволити.
Ухвалою судді від 28 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю з підстав наведених у позовній заяві, просить суд позов задоволити. Додатково пояснила, що в усній розмові відповідачка ОСОБА_2 , підтвердила, що саме вона самовільно демонтувала металеву драбину на горище та зробила додатковий вхід в кімнату № 34 . Однак на вимоги усунути перешкоди в доступі до горища реагує агресивно, в нецензурній формі відмовляється їх виконати та погрожує позивачці фізичною розправою.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, заяви про розгляд справи у її відсутності до суду не подала.
У відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності відповідача та, оскільки позивач не заперечує щодо постановлення заочного рішення у справі, ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в к.39,40,44 будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 проживає в к.34,37 будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво - або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, та згідно із Конституцією України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.
За змістом зазначеного висновку, будь-який власник або інша особа, яка на відповідній правовій підставі користується житловим чи нежитловим приміщенням, не наділяється абсолютним правом вирішувати порядок використання (переобладнання, перепланування тощо) місць загального користування чи на власний розсуд обмежувати інших співвласників у цьому.
Згідно статті 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно власників квартир складається неподільного і загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до висновків, викладених у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92) виключно законами України. Власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Положеннями статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
При цьому згідно пункту 4 вищезазначеного вище рішення Конституційного Суду України, під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.
Конституцій Суд України у рішенні від 02.03.2004 №4-рп/2004 вказав, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Судом встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 наявне приміщення загального користування - горище.
З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що позивач на даний час доступу до цього приміщення не має внаслідок дій відповідача, яка перекрила доступ до горища шляхом облаштування дверей у свою кімнату та демонтажу пожежних сходів на горище.
Крім цього долученим до матеріалів справи фотознімком підтверджується, що безпосередньо під влаштованим на стелі отвором виходу на горище, встановлені вхідні двері в кімнату, а металеву драбину демонтовано і така стоїть поруч. Із вказаного знімку вбачається, що в наслідок описаних дій наявні очевидні перешкод доступу на горище будинку.
Згідно вимог ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, позовні вимоги не заперечила, відзиву на позов та власних доказів не представила.
За таких обставин, керуючись принципом змагальності цивільного процесу, суд приходить до висновку про доведеність факту вчинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні приміщеннями загального користування, у зв'язку із чим позовні вимоги слід задоволити, судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
позов задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні горищем будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтування самовільно влаштованих дверей в кімнату № 34 вказаного будинку та відновлення металевої драбини для виходу на горище в під'їзді № 2 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Дата складання повного рішення - 09 листопада 2020 року.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана позивачем апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, вул. Левицького, 67, ЄДРПОУ 04056109.
Суддя Г.Б. Жовнір