Дата документу 09.11.2020
Справа № 501/1869/20
2/501/998/20
03 листопада 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Петрюченко М.І.
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за
позовом виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1
до
відповідача ОСОБА_3 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_2
третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, місцезнаходження: м. Чорноморськ Одеської області, проспект Миру, буд. 33
предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, та передачу дітей виконавчому комітету Чорноморської міської ради Одеської області для вирішення питання про форму їх подальшого влаштування,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник виконавчого комітету Чорноморської міської ради (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , згідно якого просить суд:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- стягнути аліменти з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватись дитина;
- передати малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчому комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування для вирішення питання про форму їх подальшого влаштування;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка є матір'ю малолітніх дітей, з дітьми не проживає, дітьми не опікується, у вихованні участі не приймає, аліменти не сплачує.
Відповідачка була належним чином сповіщена про день і час судового розгляду справи, однак до суду не з'явилася, будь-які пояснення та заяви до суду не надавала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представники позивача та третьої особи надали до суду заяви про розгляд справи по суті без їх участі, не заперечували проти заочного розгляду справи.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 березня 2020 року ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.21-24).
У відповідності до медичного свідоцтва про народження №352, ОСОБА_3 у акушерському відділенні ІБЛ на ВТ, ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дівчинку (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_7 , у відповідності до медичного свідоцтва про народження №319, ОСОБА_3 у акушерському відділенні ІБЛ на ВТ народила дівчинку (а.с.12).
Мати дівчинок ОСОБА_3 отримала медичні свідоцтва про народження дітей, однак реєстрацію дітей в органах реєстрації актів цивільного стану так і не здійснила, що підтверджується копіями медичних свідоцтв про народження.
За інформацією адміністрації міського спеціалізованого будинку дитини №1, 10 вересня 2019 року ОСОБА_6 залишила в закладі двох малолітніх дітей жіночої статі, про що 09.09.2019 року був складений акт про дітей залишених в медичному закладі, діти були без реєстрації народження (а.с.15).
Цей факт підтверджується копією листа міського спеціалізованого будинку дитини №1 від 24.09.2019 року (а.с.8), копією акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншого закладу охорони здоров'я від 09.09.2020 року (а.с.15), копією заяви ОСОБА_6 (а.с.9).
Рішенням Чорноморського міського голови від 23.01.2020 року №13 «Про реєстрацію народження дітей, залишених в КУ «Міський спеціалізований будинок дитини №1», було здійснено реєстрацію народження дітей, та присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », ім'я « ОСОБА_8 », по батькові « ОСОБА_9 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , « ОСОБА_7 », ім'я « ОСОБА_10 », по батькові « ОСОБА_9 », ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
Відомості про батьків при реєстрації народження дитини внесено згідно статті 135 Сімейного кодексу України.
Цей факт підтверджується копією рішення Чорноморського міського голови від 23.01.2020 року №13 «Про реєстрацію народження дітей, залишених в КУ «Міський спеціалізований будинок дитини №1», та копією свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 виданих Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 31.03.2020 року (а.с.18).
На теперішній час малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають в КУ «Міський спеціалізований будинок дитини №1» (а.с.7, 18).
За весь час перебування дітей в закладі, ОСОБА_3 жодного разу дітей не відвідувала, жодної допомоги не надавала, не цікавилась їх станом здоров'я та розвитком.
Відповідно до п.14, 21, 31 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, на підставі Наказу начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області №18 від 12.05.2020 р., малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було поставлено на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с.16).
За інформацією Чорноморського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 10.06.2020 № 01-12/319 станом на 10.06.2020 року гр. ОСОБА_3 до центру не з'являлась, на телефонні дзвінки не відповідає, та її місце знаходження не відоме (а.с.6).
Наведені факти свідчать про свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками щодо виховання і утримання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як вона не піклується про їх фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
V. Оцінка Суду.
А. Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачки відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому "якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідачки на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачки має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідача спрямоване на захист „прав і свобод" малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
Судом за обставинами справи встановлено, що відповідачка практично весь час з моменту народження дітей, їх життям не цікавиться, участі у їх вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними належного виховання, що свідчить про ухилення нею від виконання своїх батьківських обов'язків. Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК, є підставою для позбавлення батьківських прав.
Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідачки щодо зміни свого відношення до виховання дітей без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі „Мамчур проти України".
Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів малолітніх дітей, Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації, що розглядається розлучення відповідачки з дітьми в першу чергу відбулось, ще на початку народження дітей при ініціативі позивачки, яка протягом тривалого часу не виявила бажання вчинити будь-які дії пов'язані з відновленням свого зв'язку із дітьми. Навіть в період після проведення підготовчого судового засідання і до судового розгляду відповідачка жодним чином не продемонструвала Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дітьми і в такій ситуації на думку Суду без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов'язків.
Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідачки, відносини, які склались між нею і дітьми не зміняться в бік розлучення матері з дітьми, які разом не проживають майже з самого народження.
Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про малолітніх дітей, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дітей.
Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам малолітніх дітей і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дітей.
Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між дітьми та матір'ю склались таким чином, що діти протягом більшого періоду свого життя проживають окремо від матері, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані "інтереси дитини" в широкому розумінні на поняття сім'ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).
Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дітей у матері, оскільки вона з ними не проживає протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення матері із своїми дітьми.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідачки фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір'ю та дітьми.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачка має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169).
В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідача в його сімейне життя та при визначенні „якнайкращих інтересів дитини".
Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органів опіки та піклування, які мали можливість перевірити умови проживання дітей, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачці, як висловити свою думку, так змінити своє відношення до виховання дитини.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дітей відповідачем, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться „якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи.
Б. Щодо стягнення аліментів.
Згідно із частиною другою статті 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Статтею 180 СК передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У зв'язку із чим, відповідно до статті 182 СК, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, Суд знаходить підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі передбаченому діючим законодавством України, але не менше ніж 50%: прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до їх повноліття, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом, що є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дітей.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно платіжного доручення № 42 від 15.06.2020 року (а.с.1) позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263, 265 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд, -
1. Позов виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, та передачу дітей виконавчому комітету Чорноморської міської ради Одеської області для вирішення питання про форму їх подальшого влаштування - задовольнити повністю.
2. Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (громадянку України, РНОКПП НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (громадянку України, РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до їх повноліття на користь закладу або осіб, де будуть виховуватись діти.
4. Передати малолітніх дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчому комітету Чорноморської міської ради, як органу опіки та піклування для вирішення питання про форму їх подальшого влаштування.
5. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (громадянку України, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.
6. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (громадянку України, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
10. Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2020 року.
Суддя Іллічівського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко