Справа № 461/8413/20
Провадження № 2/461/1652/20
06.11.2020 року м.Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Романюк В.Ф. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання договору дарування удаваним, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним, з підстави викладених у фабулі позову.
06 листопада 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, мотивуючи тим, що до Галицького районного суду м.Львова подано позовну заяву від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 01.06.2001 року, удаваним.
У зв'язку із чим, на думку позивача, існують підстави вважати, що ОСОБА_3 , як власник квартири АДРЕСА_4 та комори в підвалі, після ознайомлення з позовною заявою, може вчинити дії щодо відчуження вказаної квартири та комори ще до винесення судом рішення, оскільки усвідомить, що є підстави для визнання вищезазначеного договору дарування удаваним і фактично договором купівлі - продажу. Тому, просить заяву задоволити.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК (1618-15), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на квартиру. Тобто, позивач звернувся до суду з позовом, який стосується його майнових прав на зазначене вище нерухоме майно, тому до винесення вмотивованого рішення по справі та з метою запобігання потенційної неможливості виконання рішення суду в майбутньому, суд вважає, що необхідно накласти арешт на зазначене майно.
Відтак, накладаючи арешт, суд виходить з того, що арешт полягає лише в забороні здійснювати юридично значимі дії відносно нього, з метою забезпечення виконання рішення в майбутньому. Право власності на нього та право користування не припиняється.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, з врахуванням на веденого, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову слід задоволити.
Керуючись ст. ст.149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання договору дарування удаваним, задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 та заборонити будь - яким особам вчиняти будь - які дії щодо вказаної квартири та комори.
Ухвала суду підлягає до негайного виконання.
Ухвала суду про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання 3 (три) роки з моменту її проголошення.
Стягувач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Боржники: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП - невідомо).
Інші відомості, передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.Ф. Романюк