Справа № 514/868/20
Провадження № 1-кп/492/127/20
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
09 листопада 2020 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , яке підтримане прокурором в судовому засіданні. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були наявні під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не зменшились та виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду.
Суд, розглянувши подане прокурором клопотання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, до взяття під варту ніде не працював. Суд вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням суворості покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, буде мати реальну можливість переховуватись від суду, здійснювати тиск на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, тому суд, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Отже, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Встановлені судом ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та виправдовують обмеження волі обвинуваченого. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, з врахуванням вимог ст. 183 КПК України щодо винятковості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням вищенаведеного, суд на даний час розгляду справи, в судовому засіданні не вбачає підстав для зміни обвинуваченому застосованого відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою і вважає що слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , строком на 60 діб, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 13 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Суд, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), внаслідок якого настала смерть людини.
Керуючись ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 29 Конституції України, главою 18, ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, з 09 листопада 2020 року до 07 січня 2021 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою закінчується 07 січня 2021 року.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4-р/2019) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_5 та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення для виконання.
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_1