ЄУН 337/3120/20
2/337/1533/2020
(заочне)
09 листопада 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бойко Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору найму житла та виселення,
30.07.2020р. позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що їй та третій особі ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині кожному) належить квартира АДРЕСА_1 . 19.10.2015р. вона в письмовій формі уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір найму (оренди) зазначеної квартири строком до 19.10.2016р. За цим договором відповідач зобов'язаний був кожного місяця не пізніше 24 числа сплачувати орендну плату в розмірі 1000,00грн та плату за житлово-комунальні послуги. Однак відповідач належним чином свого обов'язку тривалий час не виконує, в добровільному порядку розірвати договір найму та виселитися не бажає, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.
Просить розірвати договір найму житла - квартири АДРЕСА_1 від 19.10.2015р. та виселити відповідача із зазначеної квартири без надання іншого житла.
Ухвалою суду від 14.09.2020р. у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ящук О.В. та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують повністю, просять його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позов або зустрічного позову не подав.
На підставі ст.280 ЦПК України, з урахуванням думки представника позивачки суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача в заочному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Аналогічні положення закріплені в ст.319,321 ЦК України.
Крім того, відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності . Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Крім того, за змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до норм ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Договір найму житла укладається у письмовій формі (ч.1 ст.811 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.815, ст.820 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.825, ст.826 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі, зокрема, невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.
У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині кожному) позивачці ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_3 . Право власності зареєстровано в установленому законом порядку (арк..18-21).
19.10.2015р. між позивачкою ОСОБА_1 як власницею житла (Наймодавець) та відповідачем ОСОБА_2 (Наймач) в письмовій формі був укладений договір найму житлового приміщення (квартири), відповідно до якого Наймодавець передала, а Наймач прийняв в тимчасове користування для особистого проживання квартиру АДРЕСА_1 на строк до 19.10.2016р. із зобов'язанням не пізніше 24 числа кожного місяця сплачувати орендну плату в розмірі 1000,00грн та плату за житлово-комунальні послуги (арк..11).
04.02.2020р. представник позивачки за довіреністю ОСОБА_4 направила на адресу відповідача лист з проханням виселитися із зазначеної квартири у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за договором оренди (арк..13).
Згідно рахунків на сплату житлово-комунальних послуг на квартиру АДРЕСА_1 протягом 2019-2020р. малась заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в різному розмірі, оплата за ці послуги та погашення заборгованості згідно з наданими суду квитанціями здійснюється позивачкою та третьою особою (арк..51-73).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, 19.10.2015р. уклали в письмовій формі, як того вимагає ст.811 ЦК України, договір найму квартири АДРЕСА_1 .
За змістом цього договору сторони обумовили усі істотні умови такого договору - предмет найму, строк найму, розмір та строк внесення орендної плати та інших платежів.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови укладеного договору найму житла, оскільки понад шість місяців не сплачував орендну плату та житлово-комунальні послуги в розмірі та строк, визначені договором, що є істотним порушенням договору та відповідно до ст.651, п.1 ч.2 ст.825 ЦК України підставою для розірвання договору найму житла.
У зв'язку з розірванням договору найму житла відповідач підлягає виселенню із спірної квартири без надання іншого житла на підставі ст.391,826 ЦК України.
При цьому, суд враховує, що відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1681,60грн.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.3,6,15,16,317,319,321,391,525,526,530,627,651,653,810,811,815,820,825,826 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265,280,282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору найму житла та виселення - задовольнити повністю.
Розірвати договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 1681,60грн.(одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.А.Мурашова
09.11.2020