Дата документу 21.10.2020
Справа № 334/37/19
Провадження № 2/334/494/20
21 жовтня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі - Панасюри Н.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Державної іпотечної установидо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12 вересня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 9-4382-097К. Відповідно до Кредитного договору, Банк, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності надав Позичальнику кредитні ресурси в сумі 10000 доларів США строком до 12 вересня 2022 року, зі сплатою процентів за користування Кредитними ресурсами по процентній ставці 14% річних. Для обліку наданих Кредитних ресурсів Банк відкриває Позичальнику Позичковий рахунок № НОМЕР_1 .Позичальник зобов'язується щомісяця, в термін по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості згідно Графіка зниження розміру заборгованості. У випадку здійснення Позичальником несвоєчасного або не в повному обсязі зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або не сплати процентів відповідно до пунктів 3.2., 4.3., 4.4., Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору. Також, відповідно до умов Договору, в разі прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник ( ОСОБА_1 ) сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожень день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього Договору, а також будь - яких інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
16.05.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, якою була встановлена процентна ставка в розмірі 16 % річних та новий графік зниження розміру заборгованості.
Додатковою угодою № 2 від 11 січня 2012 року до Кредитного договору були внесені зміни, пов'язані з введенням поняття «Ануїтетні платежі». Пункт 2.1. Кредитного договору викладений в новій редакції, згідно з якою Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 9 221 (дев'ять тисяч двісті двадцять один) долар США 42 центи з оплатою по процентній ставці 16% процентів річних. Пунктом 3.2. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 12 вересня 2022 року. Позичальник зобов'язується щомісяця, в термін з «1» по «10» число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 152,00 долари США. У складі Ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами. Зазначений розмір Ануїтетного платежу може бути змінений за згодою Сторін». Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено новий графік зниження розміру заборгованості.
З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 9-4382-0971 від 12.09.2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 (Іпотекодавець) передає Банку (Іпотекодержатель) в заставу (іпотеку) нерухоме майно, а саме квартиру під номером АДРЕСА_1 .
Крім цього, 12.09.2007 року, між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 (Поручитель) та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № 9-4382-097П, яким передбачено, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором № 9-4382-097К від 12.09.2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до умов якого Боржникові наданий кредит у розмірі 10 000,00 доларів США. Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
В подальшому до Договору поруки додатковими угодами № 1 від 19.05.2008 року та № 2 від 11.01.2012 року були внесені зміни в зв'язку із змінами умов кредитування.
11.02.2015 року між Державною іпотечною установою та Банком був укладений Договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №616. За умовами цього Договору первісний кредитор (Банк) відступає, а новий кредитор (Установа) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки, тощо), вказаними у додатках до даного Договору, в тому числі як свідчить Додаток №1 до Договору відступлення, права вимоги за Кредитним договором № 9-4382-097К від 12.07.2007 року, укладеного з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.2. Договору відступлення Первісний кредитор (Банк) відступає, а Новий кредитор (Позивач) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними в додатках до цього Договору. Пунктом 2.1. Договору відступлення встановлено, що пункт 1.2. цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п.п. 2.1.1. Договору, та однієї з обставин, визначеної п.п. 2.1.2. цього Договору або 2.1.3. цього договору або 2.1.4 цього договору.
17.09.2015 року постановою Правління Національного банку України № 612 ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації до банку. Вказана інформація була розміщена 17.09.2015 року на офіційному сайті Національного банку України за посиланням - https://bank.gov.ua/control/uICpublish/article7art_icN21722548, що призвело до набрання чинності Договору відступлення в частині відступлення Банком та набуття Позивачем всіх прав вимоги за Кредитним договором, Іпотечним договором та Договорами поруки.
21.10.2016 року Державною іпотечною установою на адресу ОСОБА_1 було відправлено повідомлення № 73384/11/2 про те, що з 17.09. 2015 року, Державна іпотечна установа є єдиними кредитором, відповідно до умов Кредитного договору та Договору про відступлення права вимоги №17/4 від 11.02.2015 року, яке не було виконане боржником.
Тому, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за заборгованість за Кредитним договором № 9-4382-097К від 12.09.2007 року, яка складає 361 906,46 грн., з яких 199 003,34 грн. - сума основного боргу; 23 049,18 грн. - інфляційні втрати; 39 467,81 грн. - пеня; 100 386,13 грн. - прострочені відсотки за користування, а також судові витрати в розмірі 5428,60 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти позову заперечували у повному обсязі, надали суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позивач посилається, що станом на 25.10.2018 року відповідачі мають заборгованість за кредитним договором №9-4382-097К від 12.10.2007 р. у розмірі 361 906,46 грн., з яких: 199003,34 грн. - тіло кредиту, 23049,18 грн. - інфляційній втрати, 39467,81 грн. - пеня, 100 386,13 грн. - прострочені відсотки за користування. Однак, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2011 року по справі №2-261/11 позов первісного кредитора (Банку) до Відповідачів було задоволено. Стягнуто з Відповідачів солідарно на користь Банку заборгованість за вищенаведеним кредитним договором у розмірі 120685,37 грн., судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Так, з тексту вказаного рішення суду від 02.03.2011 року і поданої у 2010 році позовної заяви вбачається, що з Відповідачів було стягнуто достроково всю суму тіла кредиту у розмірі 9221,42 дол. США (за курсом 7,99 грн.), заборгованість за відсотками у розмірі 1511,28 доларів США (за курсом 7,99 грн.), пеню за прострочені платежі у розмірі 34 931,10 грн. Зокрема, особисто Банк до позовної заяви в якості доказів додавав вимоги про дострокове стягнення всієї суми кредиту, адресовані Відповідачам, а також докази вручення особисто вказаних вимог Відповідачам повідомлення про вручення поштових відправлень, копії яких додаються, і містяться в матеріалах цивільної справи №2-261/11.
Зі змісту вказаних вимог вбачається, що первісний кредитор ще в лютому 2009 року вимагав від боржника та поручителя на підставі п.3.4. кредитного договору достроково повернути отримані в якості кредиту кошти, та нараховані проценти разом із пенею. Так, відповідачі протягом 3-х днів з моменту отримання вказаних вимог зобов'язані були погасити всю заборгованість зазначену у цих вимогах, тобто до 22.02.2009 року включно.
Отже, строк виконання зобов'язання у повному обсязі було змінено кредитором, і він вважається таким, що настав - з 19.02.2009 року, відповідно, з цього часу і первісний кредитор, і Позивач, не мали права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, а з 23.02.2009 року розпочався строк позовної давності.
Тобто, не можна стягнути суму боргу за тілом кредиту, так як тіло кредиту за вказаним вище кредитним договором вже було стягнуто достроково у повному обсязі за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2011 року по справі №2-261/11, зокрема тіло кредиту у розмірі 9221,42 дол. США (за курсом 7,99 грн.) Натомість, за даним позовом позивач просить стягнути з відповідачів тіло кредиту у розмірі 199003,34 грн., що становить 9119,14 доларів США, станом на 17.09.2015 року, тобто, позивач намагається допустите подвійне стягнення з Відповідачів суми тіла кредиту. Проценти, нараховані після 19.02.2009 року, взагалі не можуть бути стягнуті, оскільки нараховані після направлення вимоги від 19.02.2009 року, що є незаконним. Заявлені Позивачем проценти у розмірі 100 386,13 грн. нараховані безпідставно і не підлягають стягненню з Відповідачів, оскільки нараховані за період з 2015 року по жовтень 2018 року.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Також, Банк не має права нараховувати пеню, передбачену умовами укладеного договору після спливу строку кредитування (у зв'язку із пред'явленням відповідачам вимог 19.02.2009 року та зверненням до суду з позовом у 2010 році.) У разі пред'явлення Банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, але аж ніяк не пені (яка передбачена умовами кредитного договору, які після пред'явлення вимоги 19.02.2009 року вже не діють). Таким чином, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню до повного погашення заборгованості за кредитом у цій цивільній справі.
Більш того, позивач не має права на стягнення інфляційних втрат, так як зобов'язання боржника було виражено у формі щомісячних платежів саме в іноземній валюті - доларах США, натомість нарахування інфляційних втрат можливе лише у зобов'язанні, яке визначене у грошовій одиниці України - гривні.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності. Встановивши, що банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором на 22.02.2009 року, а з позовом звернувся 28 грудня 2018 року, слід дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з пропуском позовної давності.
В договорі поруки, який міститься в матеріалах справи, не встановлено строк дії поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України. Так, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та стягнення пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Оскільки банк протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не звернувся до поручителя із позовом про стягнення заборгованості, зобов'язання поруки згідно з договором поруки є припиненим.
На виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2011 року за вказаним кредитним договором відповідачами було сплачено 114 534, 77 грн., що підтверджується квитанціями, доданими до цього відзиву. Тобто, зобов'язання залишилося частково невиконаним у розмірі 6150,60 грн., тому відповідачі просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 12 вересня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 9-4382-097К, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні ресурси в сумі 10000 доларів США строком до 12 вересня 2022 року, зі сплатою процентів за користування Кредитними ресурсами по процентній ставці 14% річних. Для обліку наданих коштів Банк відкрив Позичальнику Позичковий рахунок № НОМЕР_1 , та відповідно з Додатком №1 до кредитного договору затверджений Графік зниження розміру заборгованості (а.с.21-26).
Позичальник зобов'язується щомісяця, в термін по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості згідно Графіка зниження розміру заборгованості. У випадку здійсненняПозичальником несвоєчасного або не в повному обсязі зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або не сплати процентів відповідно до пунктів 3.2., 4.3., 4.4., Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору. Також, відповідно до умов Договору, в разі прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник ( ОСОБА_1 ) сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього Договору, а також будь - яких інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
16.05.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, якою була встановлена процентна ставка в розмірі 16 % річних та новий графік зниження розміру заборгованості (а.с.27-29).
11.01.2012 року між сторонами укладена Додаткова угода № 2 до Кредитного договору, якою були внесені зміни, пов'язані з введенням поняття «Ануїтетні платежі». Пункт 2.1. Кредитного договору викладений в новій редакції, згідно з якою Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 9 221 (дев'ять тисяч двісті двадцять один) долар США 42 центи з оплатою по процентній ставці 16% процентів річних. Пунктом 3.2. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 12 вересня 2022 року. Позичальник зобов'язується щомісяця, в термін з «1» по «10» число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 152,00 долари США. У складі Ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами. Зазначений розмір Ануїтетного платежу може бути змінений за згодою Сторін». Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено новий графік зниження розміру заборгованості (а.с.30-34).
З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 9-4382-0971 від 12.09.2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 (Іпотекодавець) передає Банку (Іпотекодержатель) в заставу (іпотеку) нерухоме майно, а саме квартиру під номером АДРЕСА_1 (а.с.35-38).
12.01.2012 року між іпотекодержателем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і іпотекодавцем ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №9-4382-0971, яким внесено зміни до п.4 іпотечного договору, який викладений у наступній редакції: «п.4 Зазначене нерухоме майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором №9-4382-097K від 12 вересня 2007 р. (надалі - Основне зобов'язання) укладеного з ОСОБА_1 на суму 9 221, 42 (дев'ять тисяч двісті двадцяті один) долар США 42 цента, строком до 12 вересня 2022р., а також відсотків за користування Кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки: - 16% (шістнадцять) відсотків річних починаючи з 16 травня 2008 року, а також комісійної винагороди за Основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за Основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами Основного зобов'язання, процентної ставки за користування Кредитними ресурсами. Іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з Іпотекодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору." (а.с.39-40).
Також, 12.09.2007 року, між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 (Поручитель) та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №9-4382-097П, яким передбачено, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором № 9-4382-097К від 12.09.2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до умов якого Боржникові наданий кредит у розмірі 10 000,00 доларів США (а.с.11-42).
Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
В подальшому до Договору поруки додатковими угодами № 1 від 19.05.2008 року та № 2 від 11.01.2012 року були внесені зміни в зв'язку із змінами умов кредитування (а.с.43-45).
11.02.2015 року між Державною іпотечною установою та Банком був укладений Договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №616. За умовами цього Договору первісний кредитор (Банк) відступає, а новий кредитор (Установа) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки, тощо), вказаними у додатках до даного Договору, зокрема і за Кредитним договором № 9-4382-097К від 12.07.2007 року, укладеного з ОСОБА_1 , згідно з Додатком №1 до Договору відступлення права вимоги (а.с.46-53).
Відповідно до п. 1.2. Договору відступлення Первісний кредитор (Банк) відступає, а Новий кредитор (Позивач) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними в додатках до цього Договору. Пунктом 2.1. Договору відступлення встановлено, що пункт 1.2. цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п.п. 2.1.1. Договору, та однієї з обставин, визначеної п.п. 2.1.2. цього Договору або 2.1.3. цього договору або 2.1.4 цього договору.
17.09.2015 року постановою Правління Національного банку України № 612 ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації до банку. Вказана інформація була розміщена 17.09.2015 року на офіційному сайті Національного банку України за посиланням - https://bank.gov.ua/control/uICpublish/article7art_icN21722548, що призвело до набрання чинності Договору відступлення в частині відступлення Банком та набуття Позивачем всіх прав вимоги за Кредитним договором, Іпотечним договором та Договорами поруки, що також підтверджується відповіддю Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», в якій наданий перелік кредитів, по яким здійснювалось погашення в період з 18.09.2015р. по 22.11.2015р. включно з Додатком №1, а також Довідкою про залишки заборгованості по іпотечним кредитам, що були надані для забезпечення Державній іпотечній установі згідно Договору застави майнових прав № 17/4 від 11.02.2015р. станом на 17.09.2015 з Додатком №2 (а.с.60-63).
21.10.2016 року Державною іпотечною установою на адресу ОСОБА_1 було відправлено повідомлення № 73384/11/2 про те, що з 17.09. 2015 року, Державна іпотечна установа є єдиними кредитором, відповідно до умов Кредитного договору та Договору про відступлення права вимоги №17/4 від 11.02.2015 року, яке не було виконане боржником (а.с.54-59).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2011 року по справі №2-261/11, яке набрало законної сили 15.03.2011 року, позов первісного кредитора АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто солідано з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором № 9-4382-097К від 12.10.2007 року у сумі 120 685,37 грн., яка складається із заборгованість за кредитом 9221,42 дол. США, за курсом 7,99 відповідно до офіційного сайту НБУ, заборгованість за відсотками 1511, 28 дол. США, за курсом 7,99 відповідно до офіційного сайту НБУ, пеня за прострочені платежі 34931,10 грн. Стягнуто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір у сумі 1 206,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн. Також звернуто стягнення на 3- кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на праві власності та є предметом Іпотечного договору №9-4382-097І від 12.09.2007 року, в рахунок погашення заборгованості у сумі 120 685,37 грн. за кредитним договором №9-4382-097К від 12.09.2007 року із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку». (а.с. 131).
В позовній заяві АТ «Банк «Фінанси та кредит», з якою він звернувся до суду в 2010 році, зазначено, що Банк користується своїм правом на дострокове стягнення грошових коштів - тіла кредиту, до якої в якості доказів додано письмові Вимоги про дострокове стягнення всієї суми кредиту, адресовані Відповідачам, а також докази вручення особисто вказаних вимог Відповідачам - повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 132-138).
Отже, строк виконання зобов'язання у повному обсязі було змінено кредитором, і він вважається таким, що настав - з 19.02.2009 року, відповідно, з цього часу і первісний кредитор, і Позивач, не мали права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, і з 23.02.2009 року розпочався строк позовної давності.
На виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2011 року заборгованість за кредитним договором № 9-4382-097К від 12.10.2007 року відповідачами було сплачено у сумі 114 534,77 грн., що підтверджується квитанціями про оплату (а.с.139-160).
Отже, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто всю суму тіла кредиту та проценти на 01.03.2010 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Отже, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора АТ «Банк «Фінанси та кредит», щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Також, позивач не має права на стягнення інфляційних втрат, так як зобов'язання боржника було виражено у формі щомісячних платежів в іноземній валюті - доларах США, натомість нарахування інфляційних втрат можливе лише у зобов'язанні, яке визначене у грошовій одиниці України - гривні.
Базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуванням, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Оскільки предметом грошового зобов'язання за вказаним договором позики є грошові кошти, визначені у доларах США, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного повернення позики відсутні.
28 березня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов'язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2615цс16.
Судом встановлено, що банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором та 02.03.2011 року достроково рішенням суду було стягнуто заборгованість за кредитним договором, а з позовом щодо стягнення заборгованості за кредитним договором Державна іпотечна установазвернулася 28 грудня 2018 року.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що правові підстави позивача, наведені на обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за заборгованість за Кредитним договором № 9-4382-097К від 12.09.2007 року, яка складає 361 906,46 грн., з яких 199 003,34 грн. - сума основного боргу; 23 049,18 грн. - інфляційні втрати; 39 467,81 грн. - пеня; 100 386,13 грн. - прострочені відсотки за користування, суд вважає безпідставними, тому у задоволенні позову слід відмовити..
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог, строк позовної давності до спірних правовідносин судом не застосовується.
Також не підлягають задоволенні і вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів суми судових витрат, а саме судового збору в розмірі 5428,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 253,256-257,261, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд -
В задоволенні позову Державної іпотечної установидо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.