06.11.2020
Провадження № 1-кс/331/1983/2020
Єдиний унікальний номер № 331/4156/20
06 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080020001535 від 05.11.2020року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одружений, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
Слідчий СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12020080020001535, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відносно ОСОБА_6 .
В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що 04 листопада 2020 року, приблизно о 23 годині 10 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись навпроти будинку №5-А по вулиці Залізничній у місті Запоріжжі, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень раніше знайомому йому ОСОБА_7 , у ході раптово виниклого конфлікту, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи та бажаючи спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження,утримуючи у руці предмет, зовні схожий на ніж, наніс ним ОСОБА_7 один удар в область черевної порожнини зліва, чим спричинив потерпілому, згідно довідки КНП “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги” Запорізької міської ради:
- колото-різану рану передньої черевної стінки, проникаюча в черевну порожнину з ушкодженням великого чепця.
Після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 . ОСОБА_6 залишився на місці події, а потерпілого було госпіталізовано до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР.
Тим самим встановлена достатня кількість доказів для повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
05 листопада 2020 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- оглядом місця події, поряд з будинком АДРЕСА_3 , де зі слів свідків відбулися події про які йде мова у клопотанні;
- допитами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були безпосередніми очевидцями нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , та які своїми показами повністю підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину;
- допитом потерпілого ОСОБА_7 , який під час допиту пояснює що саме ОСОБА_13 наніс йому ножове поранення у живіт;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може:враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, про що свідчить відсутність стійких соціальних зв'язків та факт того що підозрюваний народився, зареєстрований у м. Донецьк, на тимчасово окупованій території, а у м. Запоріжжя він неофіційно, з його слів протягом останніх 3 місяців винаймає житло, проте ніякими документами це не підтверджено,тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою ухилення від відповідальності, за вчинений злочин, може без перешкод залишити м. Запоріжжя, що може у свою чергу свідчити про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду усвідомлюючи можливе призначене покарання; незаконно впливати на свідків оскільки вони раніше знайомі та йому відоме їх місце проживання, а саме на ОСОБА_10 яка є його дівчиною та проживає спільно із ним, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 які були безпосередніми очевидцями події та своїми показаннями повністю підтверджують його причетність до вчинення вказаного злочину, та на потерпілого ОСОБА_7 , який знаходиться на стаціонарному лікуванні у КНП “Міська лікарня екстреної та швидкої допомоги”, оскільки вони раніше знайоми; перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити речові докази, а саме ніж, яким ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_7 ножове поранення та після чогосховав його у невідомому на разі органу досудового розслідування місці. На теперішній час, місце знаходження вищезазначеного ножа встановлюється.
Крім того, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів а також не встановлено міцних соціальних зв'язків останнього.
Про неможливість обраннядо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин із застосуванням насильства, згідно з п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, говорить факт того, що при обранні вказаного запобіжного заходу підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутності в останнього стійких соціальних зв'язків, відсутність постійного джерела доходу, та факт того що підозрюваний народився та зареєстрований у м. Донецьк, на тимчасово окупованій території, а у м. Запоріжжя він неофіційно, з його слів протягом останніх 3 місяців винаймає житло, проте ніякими документами це не підтверджено є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_13 буде переховуватися від органів досудового розслідування.
У зв'язку з чим, з метою захисту громадян і суспільства від злочинних посягань, та з метою присікти подальшу злочинну діяльність ОСОБА_6 слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому слідчий просить слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб без визначення розміру застави у кримінальному провадженні, з утриманням у ДУ “Запорізький слідчий ізолятор”.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав викладених в клопотанні, на задоволення наполягали.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, захисник зазначив що підозрюваний наразі перебуває на лікуванні, тому вважає за доцільне обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, що в повній мірі буде відповідати принципам та меті його призначення.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
Як вбачається з доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, Олександрівським ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080020001535 від 05.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відносно ОСОБА_6 .
05 листопада 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим встановлена достатня кількість доказів для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами , а саме оглядом місця події, поряд з будинком АДРЕСА_3 , де зі слів свідків відбулися події про які йде мова у клопотанні; допитами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були безпосередніми очевидцями нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , та які своїми показами повністю підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину; допитом потерпілого ОСОБА_7 , який під час допиту пояснює що саме ОСОБА_13 наніс йому ножове поранення у живіт; іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_12 (а.с.27), що саме сталось між підозрюваним ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , в ході виниклого конфлікту, свідок не зміг пояснити, оскільки було темно, вказана ділянка місцевості по вул. Залізничній навпроти будинку 5-А, має погане освітлення. З наведених показів свідка вбачається , що після сутички, вони продовжували вести розмову ще деякий час, суті розмови свідок не чув.
Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_11 (а.с.31), свідок також підтверджує, що між підозрюваним ОСОБА_13 та ОСОБА_7 виник конфлікт, після котрого вони продовжили вести діалог, проте, механізму удару свідок не бачив та чи був нанесений удар з застосуванням сторонніх предметів свідок пояснити не зміг.
Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_14 , з приводу виниклого конфлікту між підозрюваним ОСОБА_13 та ОСОБА_7 пояснити нічого не змогла, хто міг нанести тілесні ушкодження ОСОБА_7 їй не відомо. (а.с.43)
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов'язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, наявністю ризиків того, що підозрюваний перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); іншим чином перешкодити кримінальному провадженню (п. 4 ст. 177 КПК України); вчинити нове кримінальне правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України).
Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Проте, в порушення наведеної норми процесуального права, прокурором та слідчим в суді не надано достатньо доказів, що підтверджують ті обставини, на які посилається в своєму клопотанні слідчий, крім того, не доведено існування тих ризиків, на які слідчий посилається в клопотанні в обґрунтування обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Якими іншими матеріалами кримінального провадження підтверджена причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, слідчим та прокурором у судовому засіданні не зазначено.
Таким чином, оцінюючи надані слідчим та прокурором в обґрунтування пред'явленого клопотання щодо обрання запобіжного заходу, докази, слідчий приходить до висновку про те, що прокурором не доведено наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого, за ч.1 ст.121 КК України, при цьому не доведено жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України, у зв'язку із чим в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 184, 194 КПК України, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080020001535 від 05.11.2020року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1