Справа № 310/6187/20
2/310/2127/20
Іменем України
04 листопада 2020 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Прінь І.П.,
за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказують на те, що 03.10.2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальнику був відкритий кредитний рахунок і видано кредитну картку із встановленим на ній кредитним лімітом у розмірі 1500,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, які розміщені в рекламному буклеті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписанням даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3 і п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
В порушення умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, внаслідок чого станом на 12.05.2020 року має заборгованість в загальній сумі 13850,60 грн., яка складається з: 9645,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту ( у т.ч. за простроченим тілом кредиту); 4155,06 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 50,00 - пеня.
Посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, Банк просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.
Представник позивача Гребенюк О.С. (за довіреністю) у судове засідання не з'явився. Подав до позову заяву в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника банку. У разі неявки відповідача в судове засідання, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Судова повістка, які направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулися до суду через відсутність адресата. Причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в заочному порядку, за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив таке.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що 03.10.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.25). Відповідач ОСОБА_1 висловила згоду, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг та засвідчила підписом, що ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами.
На підтвердження укладення кредитного договору Банк надав копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (а.с.26) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які, як вказує банк, викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua (а.с.27-50).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо відповідальності позичальника за прострочення зобов'язання з повернення кредитних коштів тощо, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19).
За таких обставин наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
ОСОБА_1 , підписуючи 03.10.2010 року Анкету-заяву, також підписала Довідку про умови кредитування (а.с.26), тобто відповідач погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування, які визначені у цій довідці.
В наведеній довідці, сторонами погоджено наступні умови кредитування:
-тип картки - MasterCard Mass; тип кредитної лінії - відновлювальна; пільговий період (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01% річних) - 55 днів за кожною витратою; базова процентна ставка (нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році)- 2,5%;
- розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді)- 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітнім;
-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня (1) - (базова процентна ставка за договором)/30- нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня (2) - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується один раз на місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсоткам п'ять і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.;
-штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн. +5% від суми позову.
Згідно із довідкою банку (а.с.24) відповідачка отримала в Приватбанку кредитну картку із встановленим на ній кредитним лімітом, яка неодноразово перевипускалася банком. Останню кредитну картку ОСОБА_1 отримала 05.10.2017 року із строком її дії до 07/2021.
Відповідно до довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.23) ОСОБА_1 19.10.2018 року було зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.
Згідно з наданим Банком розрахунками (а.с.6-16), заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 12.05.2020 року становить 13850,60 грн., яка складається з: 9645,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту ( у т.ч. за простроченим тілом кредиту); 4155,06 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 50,00 - пеня.
Оскільки банком станом на 19.10.2018 року позичальнику був зменшений кредитний ліміт до 0,00 грн, позичальник кредитними коштами з того часу не користувалася, що підтверджується також випискою по рахунку позичальника (а.с.17-22), а тому суд приходить що висновку, що заборгованість за тілом кредиту у сумі 9645,54 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.
З наданого банком розрахунку заборгованості встановлено, що банком за час користування кредитними коштами відповідачу нараховувалися проценти у різних розмірах - 2,5%, 2,9%, 3,6%, крім того у деякі періоди проценти нараховували у подвійному розмірі.
Загальна сума прострочених процентів, які банк просить стягнути з відповідача, становить 4155,06 грн. Обгрунтування нарахування цієї суми прострочених процентів банк у позовній заяві не навів і детального розрахунку нарахування процентів суду не надав.
Суд позбавлений можливості перевірити наданий суду розрахунок, оцінити його в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо вставити дійсний розмір заборгованості позичальника за тілом кредиту у відповідні періоди, що позбавляє суд можливості здійснити розрахунок процентів, виходячи із їх розміру, визначеному у Довідці про умови кредитування, яка була підписана відповідачем.
Нарахована банком пеня у розмірі 50 грн. стягненню також не підлягає, оскільки нарахування такого розміру пені не передбачено Довідкою про Умови кредитування.
А як вже зазначалося вище, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач у позові, як на підстави для нарахування пені, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 03.10.2020 року.
Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Приписами ст.12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1, 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та пенею є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1471,40 грн. (70% суми задоволених вимог)
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 76-80, 83, 95, 128-130, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570):
- заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.10.2010 року за тілом кредиту у розмірі 9645,54 грн. (дев?ять тисяч шістсот сорок п?ять гривень 54 копійки);
- судові витрати у розмірі 1471,40 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня 40 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцять днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Строк на апеляційне оскарження може бути також продовжений з підстав, викладених у п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Повне судове рішення складено 09.11.2020 року
Суддя І. П. Прінь