Справа № 755/1307/20
"04" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарями Молибога В.В., Миненко В.В.
за участі
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, -
позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання батьківства. Свої вимоги мотивували тим, що біологічним батьком позивача ОСОБА_1 є позивач ОСОБА_5 , з яким її мати ОСОБА_4 зустрічалася з кінця літа 1995 року до осені 1996 року - до укладення шлюбу з ОСОБА_3 . Відповідача було записано батьком, однак позивач ОСОБА_1 не знала про це. У віці 11 років від матері стало відомо, що батьком є позивач ОСОБА_5 , з яким почали спілкуватися постійно: ходили на прогулянки та в гості один до одного. На підтвердження визнання батьківства є світлини, на яких батько тримає на руках піврічну доньку. У зв'язку з чим просили визнати батьківство відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 лютого 2020 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
04 листопада 2020 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач визнав позовні вимоги. Пояснив, що знав про вагітність третьої особи від позивача ОСОБА_5 , однак вказав себе батьком дитини.
Третя особа ОСОБА_4 визнала позовні вимоги. Пояснила, що з відповідачем зареєструвала шлюб, він записав себе батьком дитини. Пізніше позивачу ОСОБА_5 сказала, що він є батьком дитини, а з відповідачем розірвала шлюб.
Представник третьої особи Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивач ОСОБА_5 зустрічався з її донькою ОСОБА_4 , яка від нього завагітніла. Однак уклала шлюб з ОСОБА_3 , якого записано в свідоцтві про народження батьком дитини.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася позивач ОСОБА_1 , батьками якої записано: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 (а.с.18-19, 20).
21 вересня 1999 року шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.16, 17).
Між сторонами виник спір щодо визнання батьківства, предметом доказування є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.
Позивачі в обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що позивач ОСОБА_5 є біологічним батьком дитини.
На підтвердження батьківства надано світлини, на яких зображений позивач ОСОБА_5 з третьою особою та дитиною (а.с.22-23).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк.
Третя особа ОСОБА_4 не скористалася своїм процесуальним правом подачі письмових пояснень щодо позову.
Представники третьої особи Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скористався своїм процесуальним правом подачі письмових пояснень щодо позову.
Згідно із ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (ч.1 ст.128 Сімейного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (ч.3 ст.128 Сімейного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 129 Сімейного кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надано роз'яснення, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України УРСР (1969 року), суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпІІІС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до. її народження, спільне виховання або утримання ними дитини (п.3).
Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України чинним на момент виникнення правовідносин між сторонами.
Відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (КпШС) походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають в шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягненню нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 53 КпШС України при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Так, відповідно до роз'яснень у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12 червня 1998 року № 16, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є запис про батька ОСОБА_3 , з яким її мати ОСОБА_4 перебувала у шлюбі.
При встановленні походження дитини важливим є час народження дитини.
Позивач ОСОБА_1 народилася до 1 січня 2004 року, тому правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю Україн.
Однак норми Кодексу про шлюб та сім'ю Україн не передбачали такий спосіб встановлення батьківства - шляхом звернення батька дитини та повнолітньої дитини в суд з позовом до чоловіка матері дитини про визнання батьківства.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 125, 128, 129 Сімейного кодексу України, ст. 53 Кодексу законів про шлюб та сім'ю України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року.
Суддя Н.Є.Арапіна