Справа № 755/8209/19
"20" жовтня 2020 р. Дніпровський районного суду м.Києва
в складі: головуючого судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Гриценка О.І.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 302 943,50 грн., що еквівалентно 11 500,00 Доларам США, а також стягнути витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2012 р. ОСОБА_5 уклала шлюб з відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке додається до цієї позовної заяви. Після укладання шлюбу вона разом з відповідачем проживали в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивача матері ОСОБА_6 , а сама позивач проживала за місцем своєї реєстрації в м. Когалим Російської Федерації. На початку вересня 2013 р. відповідач зателефонував позивачу та спитав, чи може позивач йому позичити гроші на купівлю автомобіля та відкриття власного бізнесу, на що вона погодилася. 05 вересня 2013 р. відповідач знову зателефонував позивачу та повідомив, що він знайшов автомобіль, який планує купити, і йому терміново потрібні кошти на його придбання в сумі 11 500 доларів США, та попросив позивача терміново надіслати йому грошовий переказ на зазначену суму, пообіцявши повернути ці кошти протягом п'яти років. Позивач погодилася на це.
06 вересня 2013 р. відповідачу були перераховані позивача особисті кошти в сумі 11 500 доларів США через банк «Кольцо Урала» по системі грошових переказів Золота корона. Оскільки згідно Закону Російської Федерації «Про валютне регулювання та валютний контроль» одна особа може перерахувати протягом одного операційного дня валютні кошти в сумі, що не перевищує 5 000 доларів США, а відповідач запевнив позивача, що кошти йому потрібні терміново, позивач попросила своїх знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перерахувати відповідачу належні грошові кошти в сумі, що перевищувала 5 000 доларів США, на що вони погодилися. ОСОБА_7 перерахувала відповідачу 5 000 доларів США, а ОСОБА_8 - 1 500 доларів США. Все вищевикладене підтверджується листами з банку «Кольцо Урала» та нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які додаються до цієї позовної заяви. Всі перераховані грошові кошти загальною сумою 11 500 доларів США відповідач отримав у Лівобережному відділенні №53 АБ «Укргазбанк», розташованому по вул.І.Миколайчука,1-А в м. Києві. Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір позики на суму 11 500 доларів США.
Через деякий час після отримання грошових коштів між відповідачем на дочкою позивача почали виникати конфлікти та сварки, наслідком чого в кінцевому підсумку стало те, що вони почали проживати окремо і шлюб між ними було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 р.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо повернення запозичених коштів ні протягом п'яти років, ні до теперішнього часу не виконав, позивач вимушена звернутися до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року відкрито провадження у даній справ та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2019 року заяву відповідача ОСОБА_4 , яка підтримана його представником ОСОБА_2 , про відвід головуючого судді Гончарука В.П. визнано необґрунтованою та передано вирішення питання про відвід іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Передано справу для вирішення відводу у відповідності до вимог ч.3 ст. 40 та ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Провадження по справі зупинено на час розгляду заяви про відвід судді Гончарука В.П.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року, зобов'язано АТ «Укргазбанк» ( м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.16-22) надати на адресу суду відомості щодо отримання грошових переказів у вересні 2013 р. відповідачем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 у Лівобережному відділені №53 АТ «Укргазбанк», здійснених позивачем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 через КБ «Кільце Уралу» з заначенням дат вказаних переказів, суми переказів та хто отримував вказані кошти, з зазначенням банківських установ через які перераховувалися вказані кошти.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року, зобов'язано АТ «Укргазбанк» ( м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.16-22) надати на адресу суду відомості щодо отримання грошових переказів відповідачем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 у Лівобережному відділені №53 АТ «Укргазбанк» здійснених через КБ «Кільце Уралу» РФ ( система грошових переказів Залота Корона) за: № 585266696 від 06.09.2013 р., віправник ОСОБА_3 ; №196667000 від 06.09.2013 р., відправник ОСОБА_7 ; № 138585126 від 06.09.2013 р. відправник ОСОБА_8 , з заначенням сум даних переказів та хто отримував вказані кошти, з зазначенням банківських установ через які перераховувалися вказані кошти.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у змісті позовної заяви та доказів наданих до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на доводи викладені у змісті відзиву на позовну заяву, щодо спростування вимог сторони позивача.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за усною домовленістю було надано відповідачу суму позики у розмірі 11 500,00 Доларів США.
На підтвердження даних обставин стороною позивача надається копії довідок про перерахунок коштів відповідачу через банк «Кольцо Урала» по системі грошових переказів Золота корона.
Окрім того, відповідно до заяв долучених до матеріалів справи позивач попросила своїх знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перерахувати відповідачу належні грошові кошти в сумі, що перевищувала 5 000 доларів США, на що вони погодилися. ОСОБА_7 перерахувала відповідачу 5 000 доларів США, а ОСОБА_8 - 1 500 доларів США.
Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно зі ст. 1047 ЦК України договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Таким чином, як встановлено в ході судового розгляду та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем було укладено усний договір позики.
В свою чергу, позивач укладаючи усний договір позики з відповідачем на суму 11 500,00 Доларів США порушив вимоги ст. 1047 ЦК України, щодо укладання договору у письмовій формі, оскільки сума позики у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей від позикодавця із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
У зв'язку з чим, суд не бере до уваги доводи сторони позивача, щодо підтвердження отримання відповідачем перерахованих грошових коштів загальною сумою 11 500 доларів США у Лівобережному відділенні №53 АБ «Укргазбанк», розташованому по вул. І. Миколайчука,1-А в м. Києві, оскільки доказів на підтвердження даних обставин суду надано не було та відповідно листа Лівобережного відділення №53 АТ «Укргазбанк» від 10 квітня 2020 року № 05-53/551/2020, банк не володіє інформацією про отримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за період вересень 2013 року від відповідача переказів здійснених через КБ «Кільце Уралу».
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики - не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача не доведено факту отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 552, 625, 1046-1050 ЦК України, та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2020 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_4 ,виданий м Когалим УВС Автономного огругу - Югра Тюменської обл. 4.10.2006 р., місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: