Справа № 755/3854/20
"09" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів, третя особа: ОСОБА_3 яким просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього згідно судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020, на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року з позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини заробітку, починаючи з 18 жовтня 2019 року. Однак, при видачі судового наказу судом не враховано, що окрім сина, ОСОБА_4 , на утриманні позивача також перебуває його малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його дружина ОСОБА_3 . Таким чином, позивач просить суд зменшити розмір аліментів до 1/6 частки доходів.
21 серпня 2020 відповідач ОСОБА_2 надала суду відзив на позовну заяву. Вказує, що в своєму позові позивач посилається на те, що судом під час винесення судового наказу не було враховано те, що на його утриманні перебуває ще одна дитина та його дружина ОСОБА_3 , однак як зазначає відповідач у своєму відзиві, судовий наказ було видано 17 лютого 2020 року, а ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вже після того, як дана обставина з'явилась, тому просить відмовити в задоволені позову.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в своїй позовній заяві позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимогах.
Третя особа в судове засідання не з'явилась. Повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, 07 лютого 2020 видано Дніпровським районним судом м. Києва судовий наказ, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 4).
Позивач має двох дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та судовим рішенням.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позивачу заяву слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов'язок матері і батька.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 2 ст. 188 СК України встановлено, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, чинним законодавством України передбачено обов'язок брати участь в утриманні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, у ст. 192 СК України вказано на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У ст. 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, враховуючи зміст норм ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів, але ці обставини підлягають доказуванню.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.
При подачі позову позивач посилається на ту обставину, що при видачі Дніпровським районним судом м. Києва від 07 лютого 2020 року судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина, не було враховано того, що на його утриманні окрім сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його дружина ОСОБА_3 оскільки вона на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Суд вбачає підстави для задоволення позову в частині зменшення розміру аліментів відповідно до положень ст. 192СК України оскільки судом дійсно не було враховану ту обставину, що на його утриманні також перебуває його дружина та малолітня донька.
При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, у новому розмірі аліменти виплачуються від дня набрання рішенням законної сили. Зміна стану здоров'я, матеріального або сімейного стану сторін автоматично не припиняють виплату аліментів у попередньому розмірі. Вказані обставини є тільки підставами для зміни розміру аліментів. Таким чином, при задоволенні позову суд зазначає, що аліменти виплачуються в новому розмірі від дня набрання рішенням законної сили. До набрання рішенням про зміну розміру аліментів законної сили вони сплачуються в попередньому розмірі.
За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Аналізуючи викладені норми права та досліджені судом письмові докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених статтею 192 СК України, для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів, а тому, приймаючи до уваги матеріальне становище сторін та виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, конституційного права особи на прожитковий мінімум, суд вважає, що справедливим буде зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому позов слід задовольнити частково, та стягувати аліменти у зменшеному розмірі від дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
На підставі ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 188, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, встановлених судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року по справі № 755/16674/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки до 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), щомісячно аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
Відкликати судовий наказ № 755/16674/19; 2-н/755/69/20 від 07.02.2020 виданий Дніпровським районним судом міста Києва.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2020 року.
Суддя Н.О. Яровенко