ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13804/20
провадження № 2/753/7400/20
"28" жовтня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,
вимоги позивача - про визнання недійсним договору дарування,
розглянув заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
20.08.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Киі?вського міського нотаріального округу Рогачем В.В. від 12.10.2017.
Позов обґрунтований такими обставинами. 12.10.2017 між позивачем та його племінницею ОСОБА_2 було укладено договір дарування належної йому квартири АДРЕСА_1 . Позивач є особою похилого віку, має хронічні захворювання, залишився один, у зв'язку із чим потребує постійного догляду та сторонньої допомоги. Його племінниця запропонувала йому догляд, матеріальну допомогу та просила укласти з нею договір дарування, пообіцявши при цьому піклуватися та доглядати за ним та вселитися в спірну квартиру тільки після смерті позивача, на що він погодився. При укладенні договору дарування позивач не усвідомлював його наслідків, а саме переходу права власності та розпорядження майном до відповідача, не надав значення змісту договору і вважав, що відповідач повинна доглядати за ним довічно. Після укладення договору дарування відповідач здійснювала за ним відповідний догляд. Проте останнім часом відповідач за ним не доглядає, не турбується про його здоровя, не сплачує комунальні послуги. А нещодавно позивач дізнався, що спірна квартира знаходиться під іпотекою (заставою). Укладаючи договір дарування, позивач помилився щодо природи оспорюваного правочину, оскільки зважаючи на свій вік, стан здоровя, потребу у догляді й утриманні та домовленість з племінницею, вважав, що з ним укладено договір довічного уримання, а не договір дарування.
Одночасно з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити будь-яким особам в будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , отриманої у власність за договором дарування укладеним 12.10.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач або інші особи матимуть змогу розпорядитися квартирою, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення його прав та інтересів.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про забезпечення позову з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 02.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 150 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.
За результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно існує спір, а з урахуванням того, що відповідач передала набуту на підставі оспорюваного договору квартиру в іпотеку, вважає переконливими ствердження позивача про наявність ризику її подальшого відчуження.
З огляду на підстави та предмет позову, суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що зміна власника квартири та/або її обтяження створює реальну загрозу істотного ускладнення ефективного захисту його порушених прав та виконання рішення суду у разі його задоволення.
Оскільки арешт нерухомого майна унеможливлює вчинення з ним будь-яких дій, спрямованих на його відчуження чи обтяження, суд вважає належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту арешт квартири, у зв'язку з чим відхиляє інші вимоги заяви як зайві.
Зважаючи на особу позивача, який має зареєстроване установленому законом порядку місцезнаходження на території України, та ураховуючи, що застосовуваний судом у даній справі захід забезпечення позову не несе будь-яких потенціальних збитків для відповідачів, підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1377565380000, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Підтвердження виконання ухвали направити на адресу суду (м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, судді Трусовій Т.О., справа № 753/13804/20).
Суддя: