Справа № 210/5372/20
Провадження № 2/210/2090/20
іменем України
"04" листопада 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, посилаючись на те, що перебуваючи в трудових відносинах з ш. Північна РУ ім. Кірова, правонаступником прав та обов'язків якої на момент подання позову являється відповідач, працюючи в підземних умовах з 23.05.1980 року по 02.03.1994 року виконував роботи в умовах підвищеного фізичного перенавантаження, в процесі роботи виникала необхідність підняття та переміщення вантажів вагою від 40 до 90 кг., а також підпадав під дію несприятливого мікроклімату.
Зазначає, що внаслідок вказаних шкідливих умов праці у позивача виникли професійні захворювання-хронічна попереково-крижова полірадикулопатія, туговухість які призвели до визначення позивачу ступеня втрати професійної працездатності в ступені 40 % в період з 1994 року по 2005 рік, безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 40 % та призначення йому ІІІ групи інвалідності з 01.07.2005 року.
Вказує, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач втратив працездатність, відчуває фізичний біль, неодноразово проходив огляди експертних комісій, потребував та потребує і по нині проходження відновлювальних процедур і лікування, внаслідок отриманого професійного захворювання порушено звичний спосіб життя позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої наміри в професійній сфері, звички та бажання. Вказані негативні вимушені зміни в житті позивача вказують на спричинення йому немайнової шкоди, яку позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на йогокористь в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану ушкодженням здоров'я188 920 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та платежів.
Ухвалою суду від 22.09.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх. №26503/20, 27.10.2020р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 22.09.2020р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказує, що відповідач не є правонаступником прав та обов'язків шахти «Північна» РУ ім.Кірова, позивачем не доведено вини відповідача в спричиненні шкоди, розмір грошового відшкодування спричиненої позивачу шкоди є необґрунтованим та безпідставним. Крім того зазначає, що сума , яку просить стягнути позивач в рахунок відшкодування моральної шкоди завищена, та не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працюючи в період часу з 11.01.1980 року по 02.03.1994 року підземним гірником, підземним машиністом скреперної лебідки шахти «Північна» РУ ім. Кірова виконував роботи, які характеризувались фізичним перенавантаженням, а також в умовах несприятливого мікроклімату (а.с.29-35).
У зв'язку з вказаними шкідливими умовами праці, що впливали на організм позивача, у нього розвинулись «хронічна попереково-крижова полірадикулопатія та туговухість 1 ст.», які являються хронічними професійними захворюваннями.
Вказані обставини підтверджуються відомостями внесеними до трудової книжки позивача, а також актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02.03.1994 року (а.с.29-35, 20-24).
Згідно висновків компетентної комісії, викладених в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 02.03.1994 року причинами виникнення професійного захворювання у позивача явились відсутність засобів малої механізації під час виконання трудових обов'язків, внаслідок чого робота позивача характеризувалась значним фізичним перенавантаженням, тривала робота в умовах несприятливого мікроклімату, вплив на організм позивача шуму, рівень якого перевищував гранично-допустимий (а.с.21).
Відповідно виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги №050510 від 08.06.1994 року позивачу за наслідками огляду медико-соціальною експертною комісією08.06.1994 року вперше визначено втрату професійної працездатності в ступені 40 % внаслідок професійного захворювання, призначено ІІІ групу інвалідності (а.с.10).
За результатами повторних неодноразових оглядів медико-соціальною експертною комісією 21.06.1995 року, 11.06.1996 року, 09.07.1997 року, 14.06.1999 року, 25.06.2001 року, 10.07.2003 року підтверджувався висновок щодо втрати позивачем професійної працездатності в ступені 40 % та призначення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок професійних захворювань, що вбачається з виписок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги виданих на ім'я позивача (а.с.10-17).
Згідно виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги серії ДНА-02 № 05312 від 30.06.2005року позивачу за результатами огляду Міжрайонною профпатологічною МСЕК з 01.07.2005 року повторно визначено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 40 % внаслідок професійних захворювань, призначено ІІІ групу інвалідності, визначена потреба в забезпеченні медикаментозним лікуванням (а.с.17-18).
У відповідності до медичної документації позивача, наявної в матеріалах справи, позивач неодноразово проходив курси лікування у зв'язку з наслідками професійних захворювань, однак лікування не надавало належного результату, під час госпіталізації до медичних закладів позивач висловлював скарги на больові відчуття (а.с.23-28).
Частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена 14.12.1998 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та №6-207цс14.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 00 грн.
Тобто, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений на законодавчому рівні (ст. 440-1 ЦК УРСР) складає 23 615 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, обмеженні можливості повноцінно працювати, в суттєвому порушенні функцій організму, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку із професійним захворюванням у віці 38 років, яке призвело до безстрокової втрати позивачем працездатності в ступені 40%, встановлення позивачу третьої групи інвалідності безстроково, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Доводи представника відповідача, що ПАТ «АрселоМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником прав та обов'язків шахти «Північна» суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.
28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.
30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.
Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.
П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об'єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта «Північа», до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Відповідно до запису № 24 в трудовій книжці позивача, його було звільнено з РУ ім. Кірова у зв'язку з переведенням в шахтоуправління з підземного видобутку руди КГМК «Криворіжсталь» на підставі наказу № 165 від 19.04.2001 року (а.с.32).
Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов'язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов'язки) переходять до останньої.
Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником шахти «Північна» Рудоуправління імені Кірова.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, стаж роботи на підприємстві в шкідливих умовах, вік позивача при отриманні хронічного захворювання, безстроковість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1200 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судові витрати в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко