09 листопада 2020 року
Київ
справа №240/12065/19
адміністративне провадження №К/9901/27361/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №240/12065/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського окружного адміністративного суду щодо ненарахування та невиплати судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому первинною редакцією статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розміру посадового окладу судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про державний бюджет України на 2017 рік» на рівні 3200,00 грн за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, статтею 8 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про державний бюджет України на 2018 рік» на рівні 3723,00 грн за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, статтею 8 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про державний бюджет України на 2019 рік» на рівні 4173,00 грн за період з 1 січня 2019 року до 01 грудня 2019 року;
- зобов'язати Житомирський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі, встановленому первинною редакцією статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розміру посадового окладу судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про державний бюджет України на 2017 рік» на рівні 3200,00 грн за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, статтею 8 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про державний бюджет України на 2018 рік» на рівні 3723,00 грн за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, статтею 8 Закону України від 23 листопада 2017 року № 2629-VIII «Про державний бюджет України на 2019 рік» на рівні 4173,00 грн за період з 1 січня 2019 року до 01 грудня 2019 року, з вирахуванням вже виплачених коштів за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльності відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 22 жовтня 2020 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставами касаційного оскарження зазначає пункти 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач зауважує, що дану справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до п.2 ч.2 ст. 353 КАС України. При цьому, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ст. 12 КАС України) у подібних правовідносинах.
Проте, як вбачається зі змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, ухвалою суду від 24 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі, протокольною ухвалою суду від 24 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, у судове засідання, призначене на 11 березня 2020 року, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, тому, керуючись положеннями частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд перейшов у письмове провадження.
Крім того, позивач зазначає, що при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №812/727/17, але до даної постанови було складено окрему думку, де суддя Білоус О.В. вважає висновки колегії суддів Верховного Суду передчасними.
Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, проте п.2 ч.4 ст. 328 КАС України як підставу касаційного оскарження не зазначає.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підставу касаційного оскарження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №240/12065/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльності - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова