09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 300/233/20
адміністративне провадження № К/9901/28817/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
перевірив касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 300/233/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив:
- стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2019 року по 15 січня 2020 року день фактичного поновлення на роботі з розрахунку середньомісячного розміру грошового забезпечення працівника на посаді, яка відповідає тарифному розряду 27, відповідно до Додатку 10 Постанови №704, із урахуванням приміток до Додатку 1 та 14,
- стягнути грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення з 12 лютого 2019 року по 15 січня 2020 року,
- стягнути матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік, у відповідності до підпункту 3 пункту 5 Постанови №704.
07 травня 2020року рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2019 року по 15 січня 2020 року в сумі 55066 (п'ятдесят п'ять тисяч шістдесят шість) гривень 45 копійок без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів (відповідно до норм пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України).
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць в розмірі 9139 (дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 50 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 вересня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 39394463) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 102667 (сто дві тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 5 (п'ять) копійок (без врахування обов'язкових платежів).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 листопада 2020 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , не підлягають касаційному оскарженню.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 300/233/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська