09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/5464/17
адміністративне провадження № К/9901/23060/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №804/5464/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до Військової частини НОМЕР_1 , до Військової частини НОМЕР_2 , до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до Військової частини НОМЕР_1 , до Військової частини НОМЕР_2 , до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 23 квітня 2019 року позов задовольнив частково:
- визнав протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за період з 18 травня 2014 року до 22 травня 2015 року;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за період з 18 травня 2014 року до 22 травня 2015 року;
- визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 10 календарних днів;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 10 календарних днів ОСОБА_1 ;
- стягнув з Військової частини НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн на користь позивача.
В решті позовних вимог відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2020 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог щодо: визнання протиправними дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату відносно не нарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 в період з 18 травня 2014 року до 22 травня 2015 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити його нарахування та сплату; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_4 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 10 календарних днів та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити її нарахування та виплату; а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог відносно визнання протиправними дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 щодо перевірки, нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно приписів Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17 вересня 2014 року, і прийняв в наведеній частині іншу постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково:
- визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 17 вересня 2014 року;
- визнав протиправними дії щодо не нарахування та не сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_1 , зокрема: Дніпропетровського обласного військового комісаріату в період з 18 травня 2014 року до 31 грудня 2014 року, Військової частини польова пошта НОМЕР_5 в період з 1 січня 2015 року до 28 квітня 2015 року, Військової частини польова пошта НОМЕР_6 в період з 28 квітня 2015 року до 30 квітня 2015 року, Військової частини польова пошта НОМЕР_4 в період з 30 квітня 2015 року до 22 травня 2015 року;
- зобов'язав нарахувати та перерахувати до Пенсійного фонду України за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: за період з 18 травня 2014 року до 31 грудня 2014 року - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, що є правонаступником Дніпропетровського обласного військового комісаріату; за період з 1 січня 2015 року до 28 квітня 2015 року - Військову частину НОМЕР_1 , що є правонаступником Військової частини польова пошта НОМЕР_5 ; за період з 28 квітня 2015 року до 30 квітня 2015 року - Військову частину польова пошта НОМЕР_3 , що є правонаступником Військової частини польова пошта НОМЕР_6 ; за період з 30 квітня 2015 року до 22 травня 2015 року - Військову частину НОМЕР_2 , що є правонаступником Військової частини польова пошта НОМЕР_7 ;.
- визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік, і стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в розмірі 2 659,10 гривень;
- змінив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у адміністративній справі №804/5464/17 в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, та стягнув солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 5000,00 (пять тисяч) грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у адміністративній справі №804/5464/17 залишив без змін.
У своїй касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №804/5464/17 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди у сумі: 5000 грн. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року поновлено скаржнику строк касаційного оскарження та касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) документа про сплату судового збору.
У встановлений строк скаржник направив касаційну скаргу в новій редакції та платіжне доручення №248/950 від 21 вересня 2020 року на суму: 3073,60 грн, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності - як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними дій відповідачів щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання здійснити ці виплати, нарахування та виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік на користь ОСОБА_1 в розмірі: 2 659,10 гривень, а також стягнення моральної шкоди.
Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення для відповідача, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння і застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Таким чином, Міністерство оборони України у касаційній скарзі належним чином не обґрунтувало підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі “Азюковська проти України” (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №804/5464/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до Військової частини НОМЕР_1 , до Військової частини НОМЕР_2 , до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду