Іменем України
04 листопада 2020 року
Київ
справа №9901/2/20
адміністративне провадження №П/9901/2/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
представника відповідача - Вищої ради правосуддя - Нарольської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, в якому просить:
- визнати незаконним і скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.10.2018 № 1808/КО -18 у частині внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області;
- визнати незаконним і скасувати Рішення Вищої ради правосуддя № 3141/0/15-19 від 26.11.2019;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно призначити кваліфікаційне оцінювання стосовно позивачки - судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , після виходу з відпустки по догляду за дитиною;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 2305,2 гривні.
2. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 9901/2/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
3. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що рішення ВККС України № 1808/КО-18 від 10.10.2018 та Рішення ВРП № 3141/0/15-19 від 26.11.2019 про її звільнення є незаконними, оскільки суперечать приписам норм міжнародного права.
Позивач вважає оскаржувані рішення ВККС та ВРП протиправними, оскільки незаконною є процедура кваліфікаційного оцінювання, через залучення до проведення оцінювання особи поза її бажанням, без наявного практичного досвіду, у період вагітності та догляду за дитиною та звільнення позивачки у період відпустки по догляду за дитиною. Порушення відповідачем процедури, під час прийняття рішення про проведення стосовно позивачки оцінювання, впливає на законність прийнятих відповідачами рішень про невідповідність позивачки займаній посаді та її звільнення.
Крім того, позивачка вважає, що за відсутності у неї практичного суддівського досвіду кваліфікаційне оцінювання щодо неї є неефективним у зв'язку з неможливістю оцінити такий показник, як ефективність здійснення правосуддя.
Позивачка зазначає, що відповідач - ВККС України, приймаючи рішення про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання у період перебування у відпустці втрутився тим самим у гарантоване Конституцією України та законодавством правом на соціальну відпустку. При цьому ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ні Конституцією України не врегульоване питання кваліфікаційного оцінювання вагітних жінок, крім цього законодавством не визначено категорію суддів стосовно яких оцінювання не проводиться. Вказує, що порушення прав вагітних жінок на безпечне материнство під час залучення їх до проведення оцінювання не може бути виправдане дотримання суспільних інтересів у сфері правосуддя, а відтак шкода завдана приватним інтересам особи у сфері материнства, буде істотно перевищувати користь від дотримання суспільних інтересів у вищезгаданій сфері.
Позивачка вважає, що незалежно від особливого її професійного статусу, вона має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 3-х років, гарантовану їй законодавством, а Рішення ВРП № 3141/0/15-19 від 26.11.2019 про звільнення позивачки порушує гарантоване законом право на відпустку.
Також позивачка вважає, що частина 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині обмеження підстав та права на оскарження рішення ВККС України суперечить ст.124 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у зв'язку з необґрунтованим обмеженням доступу до правосуддя.
4. У відзиві на позовну заяву відповідач - ВРП в наданих до суду запереченнях (відзиві) проти позовної заяви, зазначає про безпідставність позовних вимог й просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на законність прийнятого рішення Вищої ради правосуддя № 3141/0/15-19 від 26.11.2019.
Відповідач - ВРП зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі вивчення матеріалів подання з рекомендацією ВККС України, після заслуховування доповідача - члена Вищої ради правосуддя Говорухи В.І., заслуховування судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 . За результатами розгляду відповідач дійшов висновку про задоволення подання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області.
При цьому відповідач зазначає, що кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді є особливою процедурою, що визначена Перехідними положеннями Конституції України і проводиться в рамках судової реформи з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії.
Крім того, відповідач - ВРП вказує, що процедура кваліфікаційного оцінювання суддів та звільнення їх з посад не регламентована Конвенцією про охорону материнства, частиною третьою статті 24 Конституції України, Законом України «Про відпустки», Кодексом законів про працю України (на які посилається позивач), а передбачена безпосередньо Конституцією України та визначена спеціальним Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Також ВРП зазначає, що законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
ВРП вказує, що оскаржуване рішення Ради від № 3141/0/15-19 ухвалено у спеціальному приміщенні повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухвалені, про що свідчить наданий Суду витяг з протоколу засідання від 26.11.2019 № 86.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
6. Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 «Про призначення суддів», зокрема, Позивачку - ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красноперекопського районного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років.
7. В березні 2014 року у зв'язку з збройною агресією Росії, яка була спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та її приєднання до Російської Федерації на правах суб'єктів Російської Федерації, позивачка залишила територію Автономної Республіки Крим та повернулася до м. Рівне.
8. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» від 15.04.2014, рішенням Ради суддів України від 25.04.2014, на підставі поданої заяви, позивачка була тимчасово прикріплена до штату Рівненського міського суду Рівненської області на відповідний період до прийняття рішення про переведення у встановленому законом порядку.
9. За вищевказаний період, правосуддя позивачкою не здійснювалось, оскільки не склала присяги, та територія на якій знаходився Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим була окупована.
10. Позивачкою 30.03.2015 складено присягу судді, однак місце роботи позивачки, визначено не було, у зв'язку з відсутністю Указу Президента України «Про переведення суддів».
11. Указом Президента України від 26.09.2015 № 564/2015 суддю Красноперекопського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 , переведено на посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області у межах п'ятирічного строку.
12. Відповідно до наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.11.2015 № 26-к позивачку зараховано в штат Рівненського міського суду Рівненської області на посаду судді з 16.11.2015 та взято до відома, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.03.2015 по 03.01.2018.
13. Наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 29.12.2017 № 143-від позивачці надано відпустку по догляду за дитиною тривалістю один рік з 04.01.2018 по 03.01.2019 включно без збереження заробітної плати.
14. Позивачкою 05.01.2018 складено заяву до ВККС про перенесення проведення кваліфікаційного оцінювання щодо неї у зв'язку із перебуванням її у відпустці по догляду за дитиною до офіційного виходу на роботу. Зазначену заяву разом з копією наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 29.12.2017 № 143-від направлено на адресу відповідача листом Рівненського міського суду Рівненської області від 09.01.2018 № 1/8/18вих. та отримано відповідачем 15.01.2018.
15. Рішенням ВККС від 01.02.2018 № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді; встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди. Згідно з додатком 1 до цього рішення позивачка включена до списку суддів, стосовно яких призначено проведення кваліфікаційного оцінювання.
16. Листом Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2018 № 1/44/18 на адресу ВККС направлено заяву позивачки від 02.02.2018, в якій остання просила повідомити відповідача про результат розгляду її заяви від 05.01.2018 щодо перенесення проведення кваліфікаційного оцінювання відносно неї. Зазначений лист отримано ВККС України 05.02.2018.
17. Листом від 13.02.2018 № 21-772/18, що надійшов на адресу Рівненського міського суду Рівненської області 19.02.2018, ВККС повідомила позивачу про те, що надану нею інформацію про причини неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання взято до відома.
18. Рішенням ВККС України від 02.03.2018 № 33/зп-18, зокрема, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів, призначеного рішенням ВККС України від 01.02.2018, - 15.05.2018 для суддів місцевих судів (цивільна юрисдикція) та встановлено мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування, 50 і більше відсотків - від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
19. Рішенням ВККС України від 11.07.2018 № 167/зп-18 затверджено кодовані результати складеного суддями 15.05.2018 анонімного письмового тестування та кодовані результати виконаного суддями 15.05.2018 практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, згідно з якими позивачка за результатом анонімного письмового тестування набрала 74,25 бала та за виконання практичного завдання - 28,5 бала.
20. Відповідно до листка непрацездатності серії АГЮ № 900854 позивачка в період з 26.03.2018 по 29.07.2018 перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами.
21. Наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 30.07.2018 № 68-від позивачці на підставі поданої нею заяви надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 13.08.2018 по 01.06.2021.
22. 31 липня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області на адресу ВККС України направив заяву позивачки від 31.07.2018, в якій остання просила надати їй можливість здобути практичні навики та уміння у застосуванні закону, після чого провести кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.
23. ВККС України 10.10.2018 ухвалено рішення № 1808/КО-18, яким визначено, що суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02.03.2018 № 33/зп-18; відмовлено позивачці у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 01.02.2018 № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 .
24. Зазначене рішення мотивоване тим, що позивачка отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже, не склала іспиту і не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди». За наведених обставин Комісія дійшла висновку, що позивачка не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності.
25. 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним і скасування рішення від 10.10.2018 № 1808/КО-18 та зобов'язання повторно призначити кваліфікаційне оцінювання стосовно неї після виходу з відпустки по догляду за дитиною (справа №9901/885/18).
26. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 відмовлено у задоволенні позову.
Встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення ВККС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо та пропорційно.
У Рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 вказано, що пункт 13 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення надає судді право не з'явитись в призначений для кваліфікаційного оцінювання день для складення іспиту в разі наявності на те поважних причин. Про причини такої неявки суддя зобов'язаний письмово повідомити Комісію протягом п'яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання. І саме внаслідок неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання Комісія повинна була б визначити поважність наведених суддею причин.
Проте позивач не скористалась наданим їй правом не з'явитись для участі в кваліфікаційному оцінюванні з приводу наявності на те поважних причин, як то перебування в стані вагітності, та прийняла власне рішення про добровільну участь у даній процедурі.
27. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.10.2018 № 1808/КО-18 у частині внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення позивачки з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито.
В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 залишено без змін.
28. Закриваючи провадження в частині позовних вимог Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку про те, що рішення ВККС від 10.10.2018 № 1808/КО-18 у частині внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення позивачки з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області має рекомендаційний характер, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки ВРП не прийме відповідне рішення за результатами розгляду цієї рекомендації.
29. Вища рада правосуддя для розгляду подання ВККС України з рекомендацією про звільнення позивачки з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області згідно рішення ВККС від 10.10.2018 № 1808/КО-18 своєчасно і належним чином повідомила суддю ОСОБА_1 про дату і час засідань Вищої ради правосуддя 31.10.2019 та 26.11.2019 з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні Вищої ради правосуддя на адресу суду, де суддя працює, на домашню адресу судді та оприлюднення відповідного запрошення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Позивачка з'явилась на засідання ВРП 31.10.2019 та 26.11.2019.
30. Рішенням Вищої ради правосуддя № 3141/0/15-19 від 26.11.2019 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
31. Рішення ВРП обгрунтовано положеннями статті 131, підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, абзацом другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
32. Конституції України.
32.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32.2. Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Суддя обіймає посаду безстроково.
Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
Держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім'ї.
32.3. Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з'їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя визначається законом.
Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії та відповідати критерію політичної нейтральності. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги до члена Вищої ради правосуддя.
Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п'ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.
Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
32.4. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
33. Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
33.1. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
33.2. За правилами частин першої, другої та п'ятої статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
33.3. Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
33.4. Згідно з положеннями частин другої і третьої статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків
33.5. Стаття 112. Загальні умови звільнення судді з посади
1. Суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
2. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
34. Закон України «Про Вищу раду правосуддя».
34.1. Пункт 6 частини 1 статті 3. Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
34.2. Стаття 34. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів
1. Рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.
2. Рішення органу Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні органу Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.
3. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.
У спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється: якщо здійснення розгляду у відкритому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; для запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у розгляді дисциплінарної справи.
У спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) не можуть бути присутніми інші особи, крім членів Вищої ради правосуддя, які мають право голосу при ухваленні рішення.
4. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не визначено цим Законом.
5. Члени Вищої ради правосуддя, які не є одночасно членами відповідного органу Вищої ради правосуддя, не можуть брати участі у засіданнях такого органу та ухваленні ним рішення.
6. Резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
7. За наявності окремої думки члена Вищої ради правосуддя щодо рішення, ухваленого у дисциплінарній справі, або рішення за скаргою на рішення Дисциплінарної палати щодо дисциплінарної відповідальності судді або відповідного органу щодо дисциплінарної відповідальності прокурора, така окрема думка викладається у письмовій формі і додається до матеріалів справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Зміст окремої думки оголошенню на засіданні не підлягає. Окрема думка оприлюднюється разом із повним текстом рішення.
34.3. Стаття 57. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади
1. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
2. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
3. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених частиною другою цієї статті, або у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було ухвалене рішення.
35. Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), затверджено рішенням ВККС України від 03.11.2016 №143/зп-16.
35.1. Пункт 1 глави 1 розділу ІІ Положення. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
35.2. За приписами пунктів 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
35.3. За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.
35.4. У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів.
35.5. За правилами пунктів 6.1 - 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
35.6. Пунктами 7 - 9 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
35.7. Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
35.8. Згідно з пунктом 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
35.9. За пунктом 10 розділу V Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
36. Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затверджений рішенням ВККС України від 04.11.2016 №144/зп-16.
36.1. Пункт 1 розділу І. Іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді.
36.2. Пункт 2 розділу І. Іспит проводиться ВККС з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 розділу І Порядку).
V. ОЦІНКА СУДУ.
37. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
38. У відповідності до положень статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
39. Згідно з положеннями частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандид5ата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
40. Рішення ВККС України №1808/КО-18 від 10.10.2018 оскаржується позивачкою виключно в частині внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області.
41. Разом з тим, аналізуючи доводи позовної заяви, колегія суддів дійшлв висновку, що позивачем наводяться аргументи щодо протиправност рішення ВККС України №1808/КО-18 в оскаржуваній частині є аналогічними аргументам, які наводились у позові ОСОБА_1 до ВККС України у справі №9901/855/18, і правова оцінка цим доводам була надана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у рішенні в цій справі від 12.03.2019 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.
42. Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
43. Позивачка уже оскаржувала рішення ВККС України від 10.10.2018 №1808/КО-18 до Верховного Суду у справі №9901/885/18 (адміністративне провадження №П/9901/885/18).
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №9901/885/18 встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення ВККС (в частині, що не стосується внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області) діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо та пропорційно.
45. Що стосується оскаржуваного рішення в частині внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області, колегія суддів зазначає наступне.
46. Так, зі змісту оскаржуваного рішення ВККС України вбачається, що підставою його прийняття є набрання за результатами виконання позивачкою практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 28,5 балів, що становить менше необхідного мінімально допустимого бала в складеному нею іспиті.
47. Позивачка, вважаючи оскаржуване рішення ВККС України протиправним в оскаржуваній частині, вказує про незаконність процедури кваліфікаційного оцінювання, через залучення до проведення оцінювання особи поза її бажанням, без наявного практичного досвіду, у період вагітності та догляду за дитиною та звільнення позивачки у період відпустки по догляду за дитиною.
48. Оцінюючи доводи позивачки Суд зазначає, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» критеріями. При цьому згідно вимог пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними показниками визначення рівня професійної компетентності судді.
49. Оскільки під час кваліфікаційного оцінювання ВККС України вирішує питання відповідності судді займаній посаді, тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановлено ВККС України.
50. Доводи позивачки про незаконність процедури кваліфікаційного оцінювання, через залучення до проведення оцінювання особи поза її бажанням Суд вважає безпідставними, оскільки позивачем на адресу ВККС України двічі направлялись заяви щодо перенесення проведення відносно неї процедури кваліфікаційного оцінювання. Листом від 13.02.2018 №21-772/18 ВККС України повідомлено позивачку про взяття до уваги наведеної позивачем інформації.
51. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивачка, будучи обізнаною з вимогами пункту 13 Положення, яке надає право судді право не з'явитись в призначений для кваліфікаційного оцінювання день для складення іспиту в разі наявності на те поважних причин таким правом не скористалась та брала участь у проведенні кваліфікаційного оцінювання з визначенням результату одного з його етапів - виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.
52. Таким чином позивачка не скористалася наданим їй пунктом 13 розділу ІІІ Положення правом не проходити кваліфікаційне оцінювання у непрацездатному стані. Позивачка добровільно взяла участь у проведенні кваліфікаційного оцінювання, самостійно з'явилась для здійснення процедури кваліфікаційного оцінювання, доводи позивачки про відсутність згоди на проведення такого оцінювання є необґрунтованими.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 9901/47/19 (провадження № 11-452заі19).
53. За таких обставин, посилання позивачки на порушення її прав як вагітної жінки на безпечне материнство під час залучення її до проведення оцінювання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки для проходження процедури кваліфікаційного оцінювання позивачка з'явилась самостійно та за власною волею.
54. Доводи позивачки про поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про професійний розвиток працівників», Конвенції про охорону материнства, Закону України «Про відпустки» та Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки правові підстави проведення та процедура кваліфікаційного оцінювання суддів визначена Конституцією України спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
55. У відповідності до пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
56. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка за результатами етапу «Іспит» набрала менше мінімально допустимого бала, що потягло за собою правові наслідки у вигляді припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні та визнання позивачки такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
57. З огляду на те, що за виконання практичного завдання позивачка набрала менше 50 відсотків від максимально можливого бала, позивачка не підтвердила своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, а тому правомірно була не допущена ВККС України до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
Аналогічна правова позиція уже була викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 9901/580/18 (провадження № 11-902заі18), від 19.03.2019 у справі 9901/585/18 (провадження № 11-1473заі18) та від 25.06.2019 у справі № 9901/47/19 (провадження № 11-452заі19).
58. Крім того, об'єктивні результати кваліффікаційного оцінювання ОСОБА_1 на етапі виконання нею практичного завдання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов'язки на мінімально прийнятному рівні. При цьому жодних застережень чи критеріїв при проведенні кваліфікаційного оцінювання з приводу відсутності у судді певного досвіду роботи законодавство, яке регламентує процедуру проведення кваліфікаційного оцінювання, не містить.
59. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висловлення в спірному рішенні пропозиції внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді грунтується на Прикінцевих і перехідних положеннях Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
60. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що рішення ВККС України від 10.10.2018 №1808/КО-18 в оскаржуваній частині, прийнято на підставі, в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
61. На підставі рішення ВККС України від 10.10.2018 №1808/КО-18 рішенням Вищої ради правосуддя № 3141/0/15-19 від 26.11.2019 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
62. Позивачка оскаржуючи до суду правомірність рішення Вищої ради правосуддя №3141/0/15-19 від 26.11.2019 зазначає що відповідач - ВРП було зобов'язано застосовувати при звільненні позивачки норми Закону України «Про відпустки» та норми Кодексу законів про працю України, зокрема в частині звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), а також ВРП було зобов'язане відкласти вирішення питання про звільнення позивачки до моменту виходу з відпустки по догляду за дитиною.
63. Як встановлено з матеріалів справи, позивачка з'явилась на засідання ВРП 26.11.2019. ВРП, вивчивши матеріали подання з рекомендацією ВККС України, заслухавши доповідача - члена ВРП Говоруху В.І., суддю Рівненського міського суду Рівненської області Берташ Л.І., дійшла висновку про задоволення подання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
64. З оскаржуваного рішення ВРП встановлено, що його прийнято на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, абзацу другого пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно якого виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС України.
65. Згідно протоколу засідання ВРП від 26.11.2019 № 86 за звільнення позивачки з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України проголосували 11 членів Вищої ради правосуддя, проти - 4.
66. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП, підписано усім складом членів ВРП, які брали участь у його ухваленні та містить посилання на визначені Конституцією України та законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
67. Враховуючи наведене, рішення ВРП № 3141/0/15-19 від 26.11.2019 прийнято на підставі та в межах повноважень відповідача - ВРП.
68. Посилання позивачки в обґрунтування протиправності рішення ВРП на те, що ВРП було зобов'язано застосовувати при звільненні позивачки норми Закону України «Про відпустки» та норми Кодексу законів про працю України, зокрема в частині звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також на обов'язок ВРП відкласти вирішення питання про звільнення позивачки до моменту виходу з відпустки по догляду за дитиною є безпідставними, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України та спеціального нормативного акту - Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому порушення норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріали справи не містять.
69. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною на час прийняття оскаржуваного рішення ВРП не свідчить про його протиправність, оскільки підстави та порядок звільнення судді з посади, в тому числі в разі неуспішного кваліфікаційного оцінювання, врегульовано не нормами Кодексу законів про працю України, а виключно Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
70. З огляду на те, що позовні вимоги про скасування Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.10.2018 № 1808/КО -18 у частині внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського міського суду Рівненської області та визнання незаконним і скасування Рішення Вищої ради правосуддя № 3141/0/15-19 від 26.11.2019 Суд вважає безпідставними, позовна вимога про зобов'язання ВККС України повторно призначити кваліфікаційне оцінювання стосовно позивачки - судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , після виходу з відпустки по догляду за дитиною також задоволенню не підлягає.
71. З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми законодавства, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 255, 257, 262, 266,Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 09.11.2020.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук,
М.В.Білак,
О.В.Калашнікова,
Н.М.Мартинюк,
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду